Збереження маєтку Бахмутського під загрозою: будівля не отримала документів для охорони

Автор: Вікторія Кузурман, 22 листопада, 18:02

Фото: Будинок Бахмутського зникне назавжди?


Усім добре відомо, що обличчя міста передусім створюється його архітектурним багатством. Але чому зберегти історичні пам’ятки, особливо в їх автентичному вигляді, так важко? Наприклад, житловий будинок в мавританському стилі, більш знайомий полтавцям як будинок Бахмутського, залишається в небезпеці.

Особняк Бахмутського досі має невизначний статус: зараз на нього немає жодної актуальної документації. Згідно з чинним законодавством, якщо на споруду немає документів, тоді невідомо, що саме потрібно захищати.

Інфографіка ЗМІСТу

Ще на початку квітня 2019 року департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації оголосив заявку на тендерне проведення торгів з виготовлення облікової документації з фотофіксацією на об’єкти культурної спадщини Полтавської області (відповідно до вимог наказу Міністерства культури України № 158 від 11.03.2013 року). До переліку об’єктів архітектури Полтави, на які велися торги, ввійшли:

  • Будинок кінотеатру «Wizoria Колос» (просвітницький будинок імені М. Гоголя);
  • Житловий будинок в мавританському стилі (прибутковий будинок на вулиці Пилипа Орлика, 15А, відомий як особняк підрядника Бахмутського);
  • Дзвіниця Успенського собору;
  • Спаська церква;
  • Хата, в якій народився Мстислав (Скрипник), Патріарх Київський і всієї Руси-України.

Перелік будівель

За виконання цього проєкту взявся Інститут культурної спадщини Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України. Але вже 23 квітня 2019 року тендерний комітет вніс зміни до договору і викреслив житловий будинок у мавританському стилі з переліку об’єктів.

Внесені зміни

Директор департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації Валентина Вождаєнко цю ситуацію прокоментувала так:

«До нас надійшло звернення від власника будинку О. І. Власенка щодо розгляду облікової документації на будівлю, виконаною на його замовлення ДП “Всеукраїнський науково-методичний дослідно-інформаційний центр архітектурної спадщини”. Тому будівля була виключена зі списку».

Здається дивним, що власник ніби спеціально втручається в логічний та абсолютно законний процес збереження будівлі ще на етапі виготовлення документів. Адже згідно зі статтею 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини», будь-які штрафні санкції можуть застосовуватися до нього лише на основі охоронного договору – документу, який підписується після оформлення облікової документації. З незрозумілих (або й очевидних) причин Олександр Власенко відмовився від допомоги та вирішив самостійно, за власні кошти підготувати пакет документів. Ніби в цьому немає нічого протизаконного. Але в процесі занесення будівлі до Державного реєстру пам’яток місцевого або національного значення створення облікової документації є надзвичайно важливим. Можна сказати, є фундаментальним.

Тож суперечки щодо особняка підрядника Бахмутського продовжуються. Нагадаємо, що будинок має декількох співвласників, що також додає невизначеності. Один із них Ілля Пшеченко має кредитну заборгованість перед банком через іпотеку на частину помешкання і не займається відновленням будівлі. У діях іншого Олександра Власенка можна запідозрити союз із забудовником СНМК, адже півроку тому співвласник уже подавав документи, де значилося, що більша частина споруди не несе жодної архітектурної цінності. Тоді планувалося зберегти лише фасад будівлі. Як розповідала кандидатка архітектури, членкиня Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Оксана Бєлявська,

«У першому виготовленому “паспорті” значилося, що потрібно охороняти лише “головний фасад”… Тобто більшу частину будинку можна демонтувати, подати проєкт щодо реставрації однієї стіни, а потім будувати усе, що захочеться».

Але тоді ж мистецтвознавець Ольга Рутковська некоректно спростувала думку полтавських архітекторів. І в історичній довідці, підготовленій на замовлення Олександра Власенка, інформація про авторство будинку або ж хоча б припущення щодо авторства були відсутні.

Тоді Консультативна рада відмовила власнику в оформленні. За словами полтавського архітектора Артура Арояна, особняк досі не має чітко закріпленого статусу:

«Хоча з будинком не можна нічого робити, доки немає документації, він може зазнати так званих “випадкових” руйнувань. Коли немає документації – незрозуміло, що охороняти. А предмет охорони може бути втрачено, поки триватиме цей процес».

Для того, щоб зрозуміти, як це може вплинути на майбутнє будинку Бахмутського, потрібно розібратися, як саме виглядає процес підготовки облікової документації.

 

Шлях отримання облікової документації: довго й складно

Для початку кожна споруда, комплекс чи просто визначне місце, які несуть у собі історичну, мистецьку, наукову чи просто естетичну цінність, повинні підтвердити свою значущість. Скажімо, пройти своєрідний «відбір/кастинг» Міністерства культури, щоб потрапити до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. І лише після цього вони можуть отримати шанс на те, щоб бути захищеними. Тобто не лише збереженими, а ще й відновленими. Звісно, оформити це може лиш уповноважений орган: або за власною ініціативою, або ж за зверненням громадян, наприклад, власника споруди.

Інфографіка ЗМІСТу

Процес отримання облікової документації згідно з чинним законодавством України виглядає так:

  1. Фотозйомка. Без неї оформлення документів буде неможливим. Це повинні бути світлини й цінних деталей, і того, як об’єкт поєднується з навколишнім середовищем. Також варто зафіксувати всі загрози, які там присутні. Адже часто такі пам’ятки знаходяться в занедбаному стані. До речі, фото повинні бути зроблені не пізніше, ніж за рік до подання.
  2. Креслення. Причому усіх поверхів будівлі. У будинку Бахмутського, наприклад, їх два.
  3. Акт технічного стану пам’ятки. Це документ, де буде детальний опис елементів споруди, а також усіх пошкоджень, яких уже зазнала будівля.
  4. Історична довідка. Ось тут уже важче. Якщо сфотографувати об’єкт найчастіше може будь-хто, то довести його цінність може лише певне коло людей. І тут слід пам’ятати про науковий ступінь особи. За законом це повинен бути вузькопрофільний кандидат або доктор наук. Тому якщо в нашому «кастингу» бере участь будівля або ж парк, то шукаємо відповідного науковця-архітектора, якщо фонтан, скульптура або пам’ятник – звертаємося до мистецтвознавця, а якщо захищаємо курган або, наприклад, поле бойових дій – йдемо до доктора історичних наук тощо.
  5. Облікова картка. Тут повинна бути вказана інформація щодо місцезнаходження об’єкта, його стислий опис, перелік складових, дата утворення та багато іншого. За цей документ відповідає відділ охорони культурної спадщини департаменту культури і туризму Полтавської ОДА. Важливо, що тут вказано предмет охорони, тобто конкретно прописані елементи, які потрібно зберегти.
  6. Паспорт. Так, не лише ми з вами користуємося паспортом. Об’єктам нерухомості він теж необхідний. Тут ідеться і про власника споруди, і про автора, і про роль об’єкта для навколишнього середовища та суспільства, про територіальні особливості тощо. Також додаються фото й усі архівні та бібліографічні відомості.

«У предмет охорони входить усе, що має бути збережено в ході реставраційно-ремонтних робіт, в тому числі й різні внутрішні декоративні елементи, структура даху, підвал тощо, а не лише все, що здається красивим. Бо якщо якогось з елементів немає в предметі охорони, то під час ремонту це можуть просто демонтувати»,– пояснив Артур Ароян.

Полтавський активіст, член правління ГО «SavePoltava» Ігор Кіянчук має таку ж думку:

«Іноді предметом охорони може бути лише фасад, іноді – виключно інтер’єр. Це все має бути зафіксовано в документах. Інакше невідомо, що саме несе культурну цінність».

Після цього Міністерство культури України має опублікувати рішення, яке було прийняте експертною комісією з питань обліку об’єктів культурної спадщини. Споруду вносять до Державного реєстру нерухомих пам’яток України і виготовляють паспорт.

Далі в обов’язковому порядку інформують про це власників, а ті, у свою чергу, протягом місяця мають заключити охоронний договір з уповноваженим органом про те, що не будуть жодним чином руйнувати або змінювати об’єкт. Ніби все зрозуміло. Але ж чому тоді виникають складнощі?

 

Зберегти все, або Особливості створення охоронного договору

Зрозуміло, що охоронний договір – дуже важливий документ. Адже він може гарантувати захист будівлі від будь-якого втручання (руйнації чи «псевдоремонту»). Але річ у тім, яку саме інформацію занесуть до цього договору і скільки ще мине часу до моменту його підписання. Адже якщо якісь елементи будинку Бахмутського назвати «звичайним» (що навіть вимовляти соромно) і зафіксувати документально, що вони не несуть жодної цінності, то й захищати не буде чого.

«Облікова документація – це керівництво для здійснення подальших проєктних ремонтно-реставраційних робіт. Тобто проєктант ознайомлюється з цією документацією і тоді чітко розуміє, де він має зберігати, а де він може щось замінювати. І якщо замінювати, то на що – бо це також прописується. Те, що Консультативна рада не прийняла документацію по Бахмутському, свідчить про її якість», – коментує ситуацію Артур Ароян.

Інфографіка ЗМІСТу

У Полтаві вже є приклади невдалого закінчення таких історій, коли бажання зберегти автентичність будівлі й разом із цим її культурну цінність відступає на другий план. Як ідеться на порталі «Полтава Історична», раніше таким чином відбудували Свято-Успенський собор. У процесі будівництва виникли труднощі з фінансуванням. Щоб банально зекономити, тодішній міський голова Анатолій Кукоба замовив «Міськбудпроекту» нові ескізи. Між владою та автором першого проєкту – архітектором Валерієм Трегубовим – розгорівся конфлікт. У результаті Валерія Трегубова просто відсторонили від проєкту, а собор побудували на 6 метрів нижчим, ніж планувалося.

Але з особняком Бахмутського ситуація виглядає дещо інакше:

«Тут питання не в тому, чи перебудують споруду. Питання в тому, чи від неї взагалі щось залишиться», – пояснює Артур Ароян.

Як писала «Полтавщина», у 2015 році внаслідок пожежі назавжди зникли музичні класи Ф. І. Базилевич, і тепер замість старовинної пам’ятки архітектури красується готельно-ресторанний комплекс «Атмосфера». У 2017 році в будинку Бахмутського вже гасили вогонь, тому так важливо не втратити будівлю через необачність.

Для цього потрібно правильно створити документацію на будинок Бахмутського й заключити охоронний договір із власником, де буде прописано все до найменших дрібниць. У департаменті культури і туризму відкриті до співпраці з власниками будинку Бахмутського.

«Консультативна рада повернула документи на доопрацювання. На сьогодні до департаменту нічого не надходило. Ми плануємо співпрацювати з власниками під час повторного розгляду документації та укладання охоронного договору на будівлю», – коментує ситуацію Валентина Вождаєнко.

Звісно, це лише короткий опис процесу оформлення всіх документів. Але й навіть так розуміємо, наскільки серйозним та відповідальним він є. І для правильного результату повинен бути всебічний погляд на об’єкт.

Цим і користуються недобросовісні забудовники: подаючи неповну або хибну інформацію, вони легко знищують об’єкт за об’єктом. Варто лише не використати архівні дані або зробити вибірковий опис, і ось на місці старовинних, атмосферних споруд виростають пафосні багатоповерхівки. Адже будівля сама себе захистити не зможе.

Тому зараз надзвичайно важливо стежити за розвитком подій та не дозволяти віднести красеня в мавританському стилі до пересічних житлових будинків, які забудовникизрівнюють з землею дуже швидко.

 

Докази унікальності особняка. Автор – Городецький?

У детальних дослідженнях архітектор Валерій Трегубов довів, що автором будинку Бахмутського цілком логічно може вважатися Владислав Городецький.

Трегубов порівняв будинок Бахмутського з караїмською кенасою в Києві, спроектованою Городецьким, і довів, що у них багато спільного:

  1. В Україні лише ці дві будівлі побудовані в такому стилі.
  2. Маєток має подібний, хоча й дещо лаконічний декор.Стиль карнизів і колон, геометричні та рослинні орнаменти на стінах, заокругленість прямих кутів будинку, мавританські форми арок і «вікна-троянди» над дверима свідчать про однакову концепцію цих будівель.
  3. На думку Трегубова, навряд чи на початку ХХ ст. хтось би наважився наслідувати манеру роботи Городецького.

Архітектор Артур Ароян наголошує:

«Цінність особняка в тому, що в Полтаві більше немає будівель, зведених в такій стилістиці з використанням східної та юдейської орнаменталістики. Важливий з точки зору тодішніх технологій будинок початку ХХ століття з використанням цементного, по суті, литого декору, є унікальним!»

А, отже, й створені ці дві споруди однією людиною – видатним київським зодчим Владиславом Городецьким.

Порівняйте самі.

Інфографіка ЗМІСТу

Інфографіка ЗМІСТу

Інфографіка ЗМІСТу

Інфографіка ЗМІСТу

Зараз будинок Бахмутського знаходиться буквально на межі зникнення, адже є ризик, що будівля просто буде втрачена, доки триватиме процес виготовлення всіх необхідних документів.

«Основна проблема особняка Бахмутського зараз в тому, що будівлю треба зберегти до вирішення всіх питань»,– пояснює Артур Ароян.

Очевидно, представники обласної влади поки що не забувають про маєток. Як мінімум, департамент культури таки подав будинок до переліку на тендер щодо виготовлення документації. Проте ситуація знову змінилася. І поки що невідомо, яку позицію підтримають державні органи наступного разу: зберегти автентичність будівлі чи співпрацювати з прибутковими забудовниками. Минулого разу представникам Консультативної ради вдалося відстояти свою позицію щодо будинку Бахмутського, але яке буде продовження у цієї тяганини – поки що невідомо.

Зі свого боку полтавські активісти переконують, що важливо постійно говорити про маєток, щоб красива будівля на тихій центральній вулиці міста привертала до себе більше уваги полтавців і туристів.

«Ми включили будинок Бахмутського в усі авторські екскурсії, які проводить наша організація. І намагаємося залучати до цього більше людей. Поки що просто слідкуємо за ситуацією», – розповідає Ігор Кіянчук.

Зараз в усіх екскурсіях по місту, де йдеться про визначні місця Полтави, їх легенди й таємниці, які зберігаються в стінах старовинних будівель, особняк Бахмутського стоїть у десятці споруд «must visit». Активісти ГО «SavePoltava» вважають, що, коли особняк стане для полтавців і туристів одним із символів міста, то знищити його безслідно стане набагато важче.

Це питання повинні контролювати державні органи і будь-яке порушення має каратися, а збереження важливого об’єкту – заохочуватися та підтримуватися фінансово.

Додамо, що у 2017 році ГО «SavePoltava» створила фільм, у якому показали історію створення та сучасний погляд на будинок Бахмутського.

Обкладинка і графіка Юлії Деркач

Фото Богдана Проскурова та Валерія Трегубова

Опублікована: 22 листопада 2019


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація