27 березня, 13:03
27 березня, 13:03

27 березня відзначається міжнародний день театру, започаткований ще у 1962 році на Віденському конгресі Міжнародного інституту театру.

ЗМІСТ пропонує згадати історію театральної афіші – обличчя будь-якого спектаклю від зародження театрального мистецтва до нашого часу. 

Колекція афіш полтавського театру ляльок

Один з головних атрибутів будь-якого театру – це афіша або інформаційний листок, головною метою якого є інформування громадськості про заплановані спектаклі. Перші згадки про полтавський театр датуються 1808 роком, саме в той період на вулицях міста починають з'являтися перші оголошення, а каси заповнюються буклетами, репертуарними планами та програмками. 

Історія Полтавського театру імені Миколи Гоголя в афішах

Вона починається більше ніж 200 років тому, а саме в 1808 році. Головна художниця театру Ірина Кліменченко впевнена, що реклама існувала з самого початку становлення театру, хоч і не дійшла до наших днів:

«Найперші графічні афіші почали виготовлятися накатом: театральні художники вручну створювали потрібні для оголошення трафарети та наносили типографську фарбу поверх вирізьбленої форми».

Найдавніша афіша, що зберігається у театру – опера «Запорожець за Дунаєм» 1936 року. Це була одна з найперших афіш, виготовлених у новоствореному «Державному театрі музичної драми» – полтавському театрі вже з постійною трупою. 

«Такі афіші були текстовими. Знизу художники залишали пробіли, де від руки писали дату, час та місце проведення. Це було пов’язано з тим, що афіші вивішувалися не лише в Полтаві: театр мав багато вистав по інших селах і містах», – розповідає театрознавиця та викладачка театральних дисциплін Єлизавета Орлова. 

Афіша «Тартюф» 1960-ті роки. 
Програма «Дай серцю волю заведе у неволю» 1918 р. (лицева та зворотна сторона) 
Програма «Дай серцю волю заведе у неволю» 1918 р. (лицева та зворотна сторона) 

В часи окупації театр також продовжував працювати під назвою Gogols Bühne (з нім. «Театр Гоголя» – прим.ред.). До сьогодні дійшла єдина копія текстової афіші від 27 жовтня 1941 року. 

Афіша «Fidelio».

Навіть пізніше, у вісімдесятих-дев’яностих роках театр не відмовився від графічних текстових афіш. Так, працівники наносили малюнок на великий щиток, що розміщувався поблизу театру. Таким способом писався і репертуарний план, і прем’єрні афіші.

«Були часи, коли ми писали всю постановчу групу – художників, художників по світлу та звуку, операторів, директора театру. Зараз афіші стали більш лаконічними в цьому плані», – говорить Ірина Кліменченко.   

Афіша «Цирк засвічує вогні» 1980-ті роки.
Афіша «Сватання на Гончарівці» 1980-ті роки. 

Однак така методика потребувала багато часу, тому не підходила для великих тиражів. Для поширення по місту театр передавав афіші у місцеву типографію, котра тоді мала аутентичну назву «Полтава».

Таких щитків, котрі використовувалися суто для розміщення реклами, по місту розташовувалося близько сорока: на зупинках, центральних вулицях та біля самого театру.

«Театр активно співпрацював з полтавським рекламним бюро. Як зараз пам’ятаю, після типографії ми приносили туди чимало афіш».

Знизу об’яви залишалося місце для позначення дати прем’єри спектаклю, імена постановчої групи, мотиви тощо. Після афіші розклеювалися по місту на тиждень або два, після їх заклеювали більш свіжою рекламою.

В 1990-х роках, згадує театрознавиця, іноді у театру не було навіть можливості замовити афіші. Театру бракувало коштів на оголошення, тому представники театру «ходили з протягнутою рукою», аби здобути фінансування на друк прем’єри. 

«Раніше художників не було заведено підписувати. Така робота вважалася звичайною ремісничою працею, а не авторським мистецтвом», – говорить Єлизавета Орлова.

У 1960-80-х роках над афішами працював народний художник України Володимир Геращенко. Велика частина його робіт і досі зберігаються у театрі. 

Афіша «Наталка Полтавка» Володимира Геращенка.
Афіша «Вий» Володимира Геращенка. 
Афіша «Енеїда Володимира» Геращенка. 

Колекція афіш Полтавського академічного театру ляльок

Театр ляльок відкрили для глядачів у 1938 році. Директором новоствореного театру став Михайло Заславський, а на посаду головного художника запросили живописця Аркадія Самбура.

Афіші з колекції полтавського театру ляльок

У повоєнні роки у театрі працювали Корній Посполітак та Єлизавета Орлова. В 1978 році головним художником театру стає Василь Безуля, і тільки у 2007 році його змінює Віктор Козуб.

На час німецької окупації міста театр призупинив свою роботу, однак вже в 1943 році після визволення Полтави на афішах з’явилися перші повоєнні спектаклі. Віктор Козуб розповідає:

«Найдавніша афіша, що зберігається у нашому театрі – “Білий пудель”. Створили її приблизно в 1950-ті роки. Через свій поважний вік афіша навіть почала кришитися, тому довелося обрізати краї».

Найдавніша афіша театру ляльок

Головний художник театру ляльок розповідає, що раніше об’яви друкуватися переважно способом високого друку – це найпростіший метод, де використовуються лише декілька кольорів: синій, червоний, зелений. Лише в 1980-х роках до палітри додається жовтий.

Для того, щоб почати роботу над великою афішею, художники робили декілька невеликих ескізів. Після утвердження малюнок розкладався на чотири частини для подальшої роботи.

Ескіз афіші «Терёшечка»
Афіша «Терёшечка» 1980-ті роки

Малюнки в таких афішах обводили по контуру чорним кольором. Для створення одного примірника потрібно було зробити чотири розкладки. Наприклад, на першу наносилися жовті кольорові об’єкти, на другу – сині, на третю – помаранчеві, а на останню додавали чорні контури, що повинні були виділяти та «збирати» композицію навколо себе. Такі афіші не мали обмеження щодо формату, складності малюнку, однак не могли містити в собі ту кількість кольорів, які ми бачимо на сучасних афішах та плакатах.

Афіша «Хитре Лисеня» 1980-ті роки

«До 1980-х років переважали текстові афіші, малюнки дуже рідко використовувалися для оздоблення афіші. Так, всі 95% оголошення міг займати один текст. Заголовок лише іноді міг виділятися яскравим кольором, а додаткова інформація залишалася максимально простою», –  – розповідає головний художник театру ляльок.

Кольорові афіші були значно складнішими у виготовленні, хоч і виглядали набагато цікавіше.

Афіша «Бабусині пригоди» 1970-ті роки

Домінування ілюстрацій на афішах Віктор Козуб пояснює не лише технологічним прогресом, а й змінами в людському сприйнятті реклами як такої. Зараз, в епоху перенасичення інформацією, увага людей дуже сильно розсіюється. Раніше, якщо людина бачила афішу, вона підходила і читала, а зараз відвідувачам театру бракує часу навіть на це.

Афіші з великим обсягом інформації сьогодні найчастіше розміщуються на зупинках, тому що у людини, яка чекає на автобус, більше часу, ніж у тої, яка вранці поспішає на роботу. Навпроти ж, вважає Віктор Козуб, рекламні стенди по місту вже не так ефективні, як раніше. 

Афіша «Слонёнок» 1980-ті роки

Зараз всі афіші друкуються офсетною печаттю, тому театральні художники майже не обмеженні у своїй роботі. 

Театральні скарби в колекції Олексія Петренка

Афіші – далеко не єдиний спосіб залучення глядачів на театральні вистави, що використовувався на попередніх етапах розвитку театру. Одну з важливих ролей у житті театру відігравали й відіграють театральні програмки – друковані буклети, в котрих міститься інформація про майбутню виставу чи вистави: імена акторів, сюжет та дійові особи тощо. Програмки могли друкуватися один або декілька разів на рік, в залежності від того, як часто змінювався репертуар та трупа (колектив театру).

У колекції полтавського колекціонера Олексія Петренка досі зберігається низка екземплярів програм, які у свій час можна було придбати у касі Полтавського театру імені Миколи Гоголя.

Перші дві найстаріші програмки колекції були виготовленні в 1960-х роках: «Тарас Бульба» в 1965 році, а «Полтавські дівчата» – на рік пізніше. Виготовлялися подібні програмки в тогочасній Полтавській обласній друкарні, а тираж не перевищував 5 тисяч екземплярів.

Найстаріші програмки колекції

За словами Олексія Петренка, ймовірно такі невеликі програми могли надаватися відвідувачам театру безоплатно, оскільки ціни ні на лицевій, ні на зворотній стороні не вказувалося.

Всередині кожної з програм містився перелік дійових осіб та їх виконавців, імена солістів, танцюристів, художників, диригентів та головного режисера театру.

Програмка спектаклю «Тарас Бульба»

Наступні дві програмки потрапили до кас полтавського театру в 70-х роках. У порівнянні з попередніми, ці програми містять в собі більше інформації, розповідають не про одну, а про декілька запланованих на рік вистав.

 Театральні програмки 1970-х років
Спектакль «Дикий Ангел».
Спектакль «Мартин Боруля»

Вироби виготовлялися меншим тиражем (4 тисячі) і коштували по 40-45 копійок за кожну.

Перелік артистів балету полтавського театру імені Миколи Гоголя
Спектакль «Наталка Полтавка»

До колекції Олександра Петренка потрапив ще один цікавий буклет – програма святкового концерту, присвяченого 800-річчю Полтави від 12 липня 1974 року. Всередину вміщено інформацію про заплановані спектаклі та номери, ведучих програми, сценариста, режисера та художника, відповідаючи за проведення свята.

Програмка концерту, присвяченого 800-річчю Полтави

Найсучасніший виріб колекції – програма святкового концерту з нагоди десятої річниці незалежності України від 22 серпня 2001 року. Начиння програмки майже не змінилося з радянського періоду: назва спектаклів, порядок проведення та перечень артистів.

Зовнішній вигляд програми
Начиння програми

Екскурс у світову історію афіш

Докторка філологічних наук Лариса Литкіна у своїй праці «Історія протожурналістики давніх цивілізацій» зазначає, що перші афіші (або написи) з'явилися в Римській імперії понад 3 століття назад. Їх висікали на різноманітних матеріалах: міді, мармурі, камені або більш доступних глиняних та дерев'яних дощечках. Давньогрецькі афіші могли як сповіщати про майбутні вистави, так і про рішення Сенату, укази імператора тощо. 

Афіші, якими ми звикли їх бачити, починають з'являтися з появою друкарства в 15 столітті. У своїй праці Іван Огієнко пише, що мистецтво типографії бере свій початок в Німеччині – в друкарні винахідника та типографа Іоана Гутенберга. В Україну друкарство приходить вже наприкінці століття, приблизно в 1489 році. Українським першодрукарем став Швайпольд Фіоль. 

Виробництво афіш вийшло на новий рівень вже на рубежі 19 і 20 століття, причиною тому був винахід літографії Іоганном Зенефельдом. За словами автора наукової статті «Поява кольору в рекламі і його використання на рубежі XIX-XX століть» цей метод дозволив облегшити технологію вироблення та тиражування афіш, однак дуже швидко був заміщений цинкографією.  

Театральні афіші в Україні 

Ускладнювали процес розвитку місцевого театру на рубежі століть обставини, з яким довелося зіткнутися майже всій творчій інтелігенції України. З праці Світлани Романюк: 

«Із середини ХІХ ст. проблема становлення і розвитку професійного театру в Україні була надзвичайно актуальною. Причиною таких обставин був майже півстолітній тиск на українську культуру з боку російського царату. З появою Валуєвського циркуляра (1863 р.) та Емського указу (1876 р.) український театр... зазнав прямих і безперервних утисків».

Так, згідно з розпорядженнями російського імператора Олександра II заборонялося друкування текстів п'єс для театральних вистав, ставити сценічні вистави українською мовою, діяльність українських театральних труп тощо. Однак об'єднані кола прогресивних українців не хотіли мирилися з перешкодами. 

Тому вже в 1881 році режисер Марк Кропивницький за підтримки громадськості заснував в Єлисаветграді перший український професійний театр, діяльність якого згодом вплинула на розвиток всього театрального мистецтва в Україні.

Театральна програмка полтавського театру імені Миколи Гоголя «Вічна пісня» 1910-ті роки
Театральна програмка полтавського театру імені Миколи Гоголя «У Гайханбея» 1918 рік
Сучасні афіші полтавського театру імені Миколи Гоголя
Сучасні афіші полтавського театру імені Миколи Гоголя