В американському підприємництві термін «стартап» закріпилося ще в 90-х роках минулого століття. Проте в Україну, і безпосередньо в Полтаву, це поняття прийшло відносно недавно. Які проекти можна назвати стартапом та чи є вони в Полтаві? Відповіді на ці та інші запитання зможете отримати далі.

Українські стартапи давно впізнаванні на міжнародному ринку. Чого тільки вартий продукт від українців, який обігнав у категорії «Найдивніший продукт» 2017 року задум Ілона Маска. Проект «Petcube Bites» з українським корінням представляє собою пристрій, за допомогою якого можна дистанційно годувати свого домашнього улюбленця та наглядати за ним. Ця ідея отримала золото від популярного американського сервісу з пошуку стартапів ProductHunt.

Ще один відомий український стартап «Augmented Pixels» спеціалізується на технологіях доповненої реальності та автономній навігації для безпілотників і роботів. Проект, родом з Одещини, наразі розташовується в Кремнієвій долині. Відомо, що «Augmented Pixels» отримав перемогу від «Financial Times» в категорії «Технології» поряд з такими великими компаніями як «Bosch», «Tesla Motors» та «Square».

Подібних прикладів, коли українські стартапи отримують визнання на світовому ринку, багато. А як щодо локального сектору, зокрема Полтави? Чи є тут підприємці, які ще не заявили про себе на цілий світ, проте впізнаванні на території держави? І якщо є, то де їх шукати?

Якщо актори та акторки стають популярними після серіалу чи кіно, то стартаперам доводиться також зніматися у кіно «битися» за визнання. Мова йде про битву стартапів.

У Полтаві такі заходи також проходять. Наприклад, у період з 2014 по 2017 роки відбулося сім змагань.

Оскільки проводили їх різні організації, інколи сценарій різнився. Але об’єднує битви присутність експертів. Вони допомагали учасникам практичними порадами. Коли молоді підприємці були готові презентувати свій продукт, відбувалося конкурентне змагання. Саме на презентації можна було знайти потенційних інвесторів.

Також «билися» і студенти. Але, за словами організатора битв Максима Іванова, залучення студентів пройшло на слабкому рівні, не було мотивації:

Щодо стартаперів, що беруть участь у подібних заходах, їх можна поділити на кілька типів. Максим розповів, що до першої групи можна віднести осіб, які сподіваються на удачу. Такі люди «зклепали» якусь ідею і прийшли з нею:

Другий тип – це стартапери, у яких є сирий продукт. У нього вклали і власні гроші, і емоції. Для них битва – чергова можливість залучити кошти. Проте варто зазначити, що такі проекти можуть вистрелити і без подібних презентацій.

Третій тип – це люди, які приходять з досить дивними ідеями.

Та попри таку не досить радісну картину, Полтава все ж може похвалитися інноваційними ідеями. Та перед цим детальніше розглянемо, що таке стартап і з чим його їсти.

Варто уточнити, що стартап базується на ідеї, реалізувати яку можна за допомогою інноваційних технологій. Наприклад, відкрити кафе – це бізнес. А от замінити офіціантів роботами – це вже стартап.

Не залежно від виду, кожен проект потребує фінансових вливань. Наприклад, потрібно оплачувати роботу команди чи оренду приміщення. І поки проект не вийде на стадію самоокупності та не почне приносити прибуток, варто «пережити» кілька стадій.

Такий поділ на стадії ґрунтується на розробці відомого американського підприємця Стівена Бланка – автора методики розвитку клієнтів, яка лягла в основу концепції бережливого стартапу. У власній книзі «Чотири кроки до осяяння» він описав модель поступового розвитку стартапу та дбайливе витрачання інвестиційних коштів.

На першій стадії з’являється лише ідея. На цьому етапі формується команда однодумців, приблизний план розвитку ідеї, розглядаються варіанти пошуку інвесторів. Найчастіше використовуються особисті кошти розробників, їхніх сімей та друзів.

Другий щабель – становлення. Цей період характеризується тим, що:

Стадію раннього розвитку вважають третім етапом. Компанія вже отримує перші гроші, пізнавана на ринку і має популярність серед користувачів. Паралельно відбувається просування товару та рекламна кампанія.

Під час четвертого етапу радять розширювати стартап. На цьому етапі вже є функціональний продукт, що приносить постійний прибуток, маркетингова стратегія відпрацьована до дрібниць. І компанія готова збільшити обсяги продажу, розповсюджуватися в суміжних сферах діяльності.

Вихід проекту – саме так називають п’ятий етап. До цього моменту стартап, зазвичай, перетворюється на серйозний бізнес і займає на ринку лідерську позицію. Проект має високу окупність, над ним працюють висококваліфіковані фахівці.

Найчастіше на цьому етапі компанія починає випуск акцій, які приносять дохід її засновникам. Або ж проект продають як готовий бізнес.

Михайло Скрипченко протягом 16-ти років займається різноманітною організаційною діяльністю. Перший його досвід у підприємництві був пов'язаний з магазинами та ательє. Після цього була фрілансерська діяльність. Але потім йому це набридло і захотілося створити щось своє.

Полтавець розробив мобільний додаток, який зменшує енергетичні та часові затрати пацієнтів та лікарів на дії, не пов’язані з медициною. Мова йде про запис на прийом та заповнення документації. Один з ключових моментів проекту – робота з препаратами та процесом лікування.

Розробник розповів, що все почалося зі знайомства з однодумцями. Почали обговорювати спільний проект. Паралельно з цим займалися проведенням битв.

Перед тим, як створити медичне ПЗ, Михайло півроку вивчав саму тематику, адже за фахом є економістом-кібернетиком, до медичних проектів відношення не мав. Але мав великий інтерес.

У студентські роки, коли йому було нудно на лекціях, Михайло йшов у медичну академію. Він брав у знайомих халат і сидів на лекціях з майбутніми лікарями. Одного разу навіть сперечався з викладачами, щоправда, не на медичну тематику: лектор проводив розрахунки щодо напіврозпаду вірусу і помилився. Михайло почав сперечатися з ним під час лекції, та суперечка продовжилася і після пари.

Стартапер розповів, що після відвідин лікарень та спілкування з медпрацівниками зрозумів, що надання послуг – це складний процес. Адже перед тим, як потрапити до лікаря, варто пройти вогонь, воду та мідні труби.

Зараз у кількох полтавських приватних лікарнях відбувається тестування програмного забезпечення Михайла. Також є замовлення з Києва.

«Decommex» – це торговий майданчик для укладення договорів на поставку сільськогосподарської продукції та продуктів переробки з повним циклом угоди. Тобто, на цій платформі можна здійснювати пошук контрагентів, контроль розрахунків і поставок. Також вона дозволяє учасникам ринку укласти оптові контракти щодо купівлі/продажу реальних фізичних біржових товарів. Засновники проекту обіцяють процес без посередників та за кращими цінами.

Сервіс буде підтримувати та консультувати сторони угоди, а також забезпечуватиме їхнє спілкування.

Проект просуває компанія «УТРБ ТРЕЙД» з полтавською пропискою. Керівник компанії Артем Білан розповів, що ідея створити біржу виникла через те, що в українських аграріїв немає ефективних інструментів, які доступні на світових біржах.

Попри те, що Інтернет, книги та журнали рясніють різноманітними порадами, узагальнених рекомендацій немає. Є багато статей, де йдеться про «25 універсальних порад для стартаперів». Та іноді ці рекомендації суперечать одна одній.

Розробники стартапів радять не боятися ризикувати, діяти та звертатися за допомогою до сторонніх людей, долучати до свого проекту менторів.

Окрім порад, деякі підприємці намагаються знайти для себе щось корисне в досвіді інших бізнесменів, так звані історії успіху. З таких прикладів можна взяти мотивацію, кілька кейсів. Та більше користі саме від негативної практики. Хоча про неї мало хто розповідає.

Михайло Скрипченко розповів, що коли вони створював власний проект, близько року все було не досить вдало:

Ще одна порада – не потрібно прагнути до ідеального продукту. Краще хай він буде з помилками, які потім можна виправити.

Остання, та не менш важлива рекомендація, – вчити англійську. Рівень володіння має бути не нижче «Upper-Intermediate».

Якщо говорити про Україну, варто звернути увагу на майданчик «Startup.network». Там створюють «воронки» проектів та шукають під них інвесторів. Можна знайти багато інкубаторів та акселераторів. Інкубатори стануть у нагоді молодим проектам, які знаходяться на стадії ідеї. Акселератори – місце для продуктів, які чогось досягли.

На битвах стартапів чи інших заходах, у тому числі і в Полтаві, є можливість отримати певну суму коштів на реалізацію свого задуму. Наприклад, на останньому полтавському нетворкінгу уклали угоду на кілька десятків тисяч доларів.

Однак отримати можна не тільки гроші. Мова йде про зворотній зв'язок та публічність. Для молодих команд це гарна можливість заявити про себе та зацікавити інвесторів. Також можна знайти клієнтів, покупців, працівників чи отримати юридичну консультацію.

Михайло Скрипченко радить не боятися молодим командам брати участь у битвах через страх. Страх, що вкрадуть ідею.

Щодо розвитку Полтави у сфері стартапів та підприємництва, розробник медичного ПЗ сказав, що наразі спостерігається черговий підйом. Хоча також відзначив, що, можливо, йому щастить зі знайомими, які дозріли щось робити.

Ознайомившись з історіями полтавських стартаперів, можна зробити висновок: успіх не залежить від місця проживання. Складовими успіху є наполегливість та бажання працювати.

Розвиток комунікацій стиснув світ до формату екрану ноутбука. Тому, наприклад, знайти інвесторів можна за допомогою інтернет-платформ. Крім того, стало легше шукати кадри в команду або ж фахівців для реалізації проекту.

Ідея не має прописки, отже заробляти мільйони доларів може будь-хто. Доведено багатьма людьми. Але і про ризики також не слід забувати.

Обкладинка та інфографіка Наталі Баранник