Знищені храми Полтави

Автор: Олена Кулага, 18 жовтня, 15:15

Фото: Під антирелігійні постанови потрапили храми не тільки Полтави, але й всієї Полтавщини


З 22 культових споруд у Полтаві на 1990 рік вціліли лише 7.

Крім окремих храмів були ще домові церкви у навчальних та лікувальних закладах. З них жодної не лишилося. Більшість зі знищених церков будували у стилі бароко. Їх зводили знані архітектори та будівельники, але не всі їхні імена дійшли до нас. ЗМІСТ розповідає про деякі знищені культові споруди, яких уже немає, завдяки фото та історичним документам, про це пише Володимир Халимон у своїй книзі «Полтавщина очима краєзнавця».

 

Свято-Успенський собор

Будинок Івана Котляревського в Полтаві. Тарас Шевченко. Акварель, 1845 рік. (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

З давнини Полтава складалася із трьох частин: власне самої фортеці та передмістя Подолу і Заполтав’я. Нинішній Соборний майдан був серединою фортеці. Тут підносився банями дерев’яний Успенський храм. Точних даних про те, коли його звели, не збереглося. Певно, як наше місто стало полковим адміністративним центром. Про це дізнаємося з книги «З глибини віків відлунюють малинові дзвони» краєзнавця Івана Наливайко.

Замість дерев’яного храму вирішили побудувати мурований соборний храм за ініціативи полтавського полковника Андрія Горленко, який 31 рік керував Полтавським полком (жодному з його попередників не вдавалося протриматися стільки років). Задум полковника підтримала козацька старшина, рядові козаки та міщани. Благословення Київського митрополита Тимофія Щербицького на спорудження храму отримали і 8 листопада 1748 року уклали договір на зведення собору. Хоча роботи розпочалися одразу,  велися вони мляво через брак необхідних матеріалів. Нарешті 1770 року спорудження завершили.

Із зошита витрат за період з 1754 по 1767 рік стає відомо, що на будівництво собору витратили 8 тис. 637 карбованців. За решту років даних не збереглося.

Це була перша кам’яна церква в межах місті. Спочатку собор мав три бані, згодом добудували ще дві. За розміром він був досить солідним: у довжину 15 сажнів, у ширину – 8 сажнів. Відтоді церковний майдан став невпізнаваним.

Свято - Успенський кафедральний собор (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

У 1801 році, на захід від собору, побудували чотириярусну, чотиригранну кам’яну дзвіницю в стилі класицизму, увінчану куполом з високим шпилем. Поруч собору знаходилися торгові ряди та будівля воєнного гарнізону фортеці. Будівництво дзвінниці тяглося 27 років.

На дзвіниці храму встановили дзвін «Кизикермен» – визначна річ козацької доби. Відлито його з трофейних турецьких гармат, здобутих козаками Полтавського полку, при взятті фортеці. До наших днів дійшов переказ, що саме тоді гетьман України (який теж брав участь у поході) Іван Мазепа порадив полтавському полковнику Павлу Герцику перетопити ворожі гармати, на церковний дзвін, який би кликав православний люд до божого храму, а ті молилися за душі полеглих воїнів.

«Кизикерменський» дзвін – оригінальний витвір майстра ливарної справи. За формою і художнім карбуванням він нагадував стародавній дзвін. Мав дещо подовжений вигляд. Важив 11 пудів 30 фунтів, вага всього дзвону понад 126 пудів, тобто понад 2 тонни.

За переказами під час відлиття дзвону, у метал додали 27 пудів срібла, від чого його дзвін був надзвичайно мелодійним. На зовнішній поверхні вилито цілий ряд зображень, зокрема, в овалі постать Божої Матері на повен зріст з Передвічним Немовлям на правій руці та герб Герциків. Згори й знизу дзвін прикрашений рельєфною гірляндою з листя. Та найсуттєвішою деталлю, вважає краєзнавець Іван Наливайко, є напис віршами, які закарбували історію тих подій.

Спочатку «Кизикерменський» дзвін своїм мелодійним дзвоном скликав полтавців до церковної служби на будівлі старого собору. Згодом його перенесли на третій ярус дзвіниці. Тут він, окрім головного свого призначення, виконував роль годинника, повідомляючи полтавцям котра година.

У квітні 1876 року на дзвоні з’явилася тріщина, від чого втратилася мелодійність дзвону. Завдяки турботам протоієрея Миколи Уварова, дзвін відвезли в Москву на завод Фінляндський, на перелиття. У листопаді 1890 року його було перелито, з дотриманням всіх зображень і написів на ньому. І знову встановлено на дзвіницю Успенського собору. «Кизикерменський» дзвін зберігся до наших часів. Зараз його можна побачити в Полтавському краєзнавчому музеї.

Успенський собор славився також головним іконостасом, у чотири яруси, з різьбленими прикрасами. Тут зберігалося Євангеліє друку 1627 року, 12 прапорів ополчення 1812 року і 13 прапорів ополчення 1855 року.

Церковну територію було обнесено мурованою огорожею з кованою металевою решіткою і двома крихітними купольними капличками. Про це пише Іван Наливайко в книзі «З глибини віків відлунюють малинові дзвони». У соборі одночасно могли знаходитися 10 тисяч віруючих. 

Дзвінниця Свято - Успенського собору, 1943 рік (Джерело – фейсбук сторінка Стара Полтава)

Собор було знищено в 1934 році. Збереглася тільки дзвіниця. До 1992 року в ній розміщувалася експозиція  з історії архітектури Полтави.

У 2004 році собор відновлено.

Свято - Успенський кафедральний собор (Джерело –Офіційний сайт собору)

Спаська церква

Спаська церква. Листівка (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

Як пише Іван Наливайко в книзі «З глибини віків відлунюють малинові дзвони», Спаська церква у місті Полтава була спалена татарами 1704 році. На її місце з Хрестовоздвиженського монастиря було перенесено дерев’яний Преображенський собор. За переказами в храмі відбувалося богослужіння на честь перемоги над шведами. На якому ніби то був присутній Петро I.

Це припущення ґрунтується на тому, що біля церкви Спаса знаходився будинок Якова Магденка, в котрому під час подій Полтавської битви жив полковник Олексій Келін. І на другий день після Полтавської битви Петро I обідав в цьому будинку. Про це написано на сайті краєзнавця Бориса Тристанова. 

Майже сто років Спаський храм служив полтавцям, але час брав своє. Його дерев’яні конструкції опинилися в аварійному стані. Тому в 1811 році, довелося їх розібрати, залишивши тільки північний боковий вівтар, який ще був досить міцним. Після ремонту його пристосували до богослужінь у вигляді маленької однобанної церкви, вкритої гонтом.

У такому стані церква простояла до 1837 року. Тоді до Полтави прибув спадкоємець престолу (з 1855 року - цар Олександр II), котрий побував в цьому храмі й пожертвував на його відновлення 2 тисячі карбованців. Тоді ж було оголошено збір коштів по всій імперії для реконструкції Спаської церкви. Було загалом зібрано 25 тисяч карбованців.

Художник архітектор Андрій Тон зробив досить оригінальний проєкт збереження культової пам’ятки. Над дерев’яною церквою спорудили мурований футляр у вигляді однокупольної церкви, який мусив захистити її від подальшого руйнування. 4 вересня 1845 року відбулася урочиста освята Спаського храму. А через два роки звели кам’яну двоярусну дзвіницю, пише у своїй книзі «Полтава вчера и сегодня» Олег Лебединський.

Спаська церква. Листівка (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

В Спаській церкві зберігалися церковні книги Євангеліє 1644 та 1698 років друку. Сім ікон написаних іконописцем Герасимом Німим у 1676 році. Про це сказано на сайті краєзнавця Бориса Тристанова. 

В 30 - х роках 20 століття Спаська церква закрита, дзвіниця церкви знищена. У 1945 році Спаська церква відновила діяльність. 

 

Воскресенська церква

Воскресенська церква (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

У 1773 році (за іншими джерелами у 1770 - 1778 роках) на місці дерев’яної церкви коштом полтавського купця Павла Руденка, за п'ять років, була споруджена мурована п'ятибанна церква в стилі пізнього бароко. Розташовувалася на вулиці Олександрівській  (зараз вулиця Соборності) навпроти Спаської церкви. Завдяки розташуванню та виразному силуету Воскресенська церква була однією з головних домінант Полтави. Про це пише Іван Наливайко в книзі «З глибини віків відлунюють малинові дзвони».

Вознесенська церква була трипрестольною. Головний престол в ім’я Воскресіння Христова. Лівий престол в ім'я святого Василія Великого, правий престол в ім’я святого Сампсонія. В стіну останнього була вмурована мідна гравірована дошка, яка колись прикрашала перший пам'ятник на честь Полтавської битви.

Вигляд центральної частини старого міста з Воскресенською церквою та будинком Полтавського губернського земства (Краєзнавчий музей) (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

Церква була кубічною, чотиристовпною, п'ятибанною із заокругленими зовнішніми кутами. Площини стін членувалися пілястрами, високими вузькими вікнами з вигадливими наличниками та розірваними сандриками. Бані - світлові вісімки з розвиненими карнизами та гранчастими куполами півсферичних обрисів з ліхтариками. Центральна баня, набагато більша і масивніша за бічні, мала 8 люкарн, сказано на сайті Бориса Тристанова «Історія Полтави».

Фото зроблене із дзвіниці Свято - Успенського собору в напрямку вулиці Олександрівської (нині Соборності), яка вела до Круглої площі. На світлині зліва направо помітні обриси башт будинку губернського земства (нині Краєзнавчого музею). Трохи ближче, на місці сучасного музичного училища імені Володимира Лисенка, височіє храм в ім'я Воскресіння Христового. Вдалині, вздовж вулиці, ледь помітні обриси Стрітенського храму, зараз на тому місці будівля Апеляційного суду Полтавської області.  Також помітно водонапірну башту на Панянському бульварі. Вона забезпечувала водою стару частину міста. Зруйнована під час Другої світової війни. Зараз на її місці стоїть пам'ятник Українським загиблим козакам. (Джерело – сайт Стара Полтава)

У другій половині 19 століття поруч з храмом побудували кам’яну дзвіницю, а територію обнесли цегляним парканом з кованими гратами.

У 1936 році церкву та дзвіницю знищено більшовицькою владою. На її місці у 1971 році побудували Музичне училище імені Миколи Лисенка.

 

Петропавлівська кірха

Протестантська кірха (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

1808 року до Полтави прибули шість перших німецьких родин, які повинні були розбудувати суконну фабрику, а згодом прибуло іще 48 сімей колоністів. Для їх поселення було відведено один з кутків міста. Це сучасні вулиці Григорія Сковороди, вулиця Василя Балакіна (колишня Фабрикантська), вулиця Федора Моргуна та вулиця Олександра Лютого. Тут збудували 50 будинків та кілька ткацьких і фарбувальних майстерень. Німецька колонія налічувала 249 душ. Це були вихідці із Богемії, Саксонії та Ельзасу. Царський уряд обіцяв переселенцям низку пільг. Зокрема було гарантовано свободу віри.

Німецьким колоністам сприяли в спорудженні протестантської кірхи. Для її спорудження було відведене місце між вулицями Колонійською (нині вулиця Григорія Сковороди) та Фабрикантською (нині вулиця Василя Балакіна). Освячення кірхи відбулася 25 червня 1832 року. Про це пише Іван Наливайко у своїй книзі «З глибини віків відлунюють малинові дзвони». Перша колонійська кірха простояла до 1881 року, доки не була зведена нова мурована кірха. 

Нова кірха побудувана на трикутному майдані, що знаходиться між вулицею Кобеляцькою (нині вулиця Європейська) та вулицею Монастирською. Це була прямокутна споруда в псевдоготичному стилі. Головний фасад кірхи був увінчаний дзвіницею укритою наметовим дахом з 34-пудовим дзвоном. Богослужіння відбувалося в супроводі органної музики.

Цей лютеранський храм зруйнували у 1933 році.

 

Преображенська церква

Преображенська церква (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

Спорудження Преображенського храму, закладення якого відбулося 22 вересня 1859 року на площі Новий Базар. Його засновник полтавський купець першої гільдії Степан Панасенко. Вирішено було зводити церкву на шість куполів з цегли в готичному стилі, із дзвіницею, яка б входила в загальний архітектурний комплекс.

Храм зводився впродовж одинадцяти років на жвавому торгівельному майдані (територія сучасного базару). Будівництво велося завдяки спільним зусиллям купецтва та ремісників різних професій, які жертвували кошти на будівництво храму. Урочисте відкриття церкви відбулося 18 грудня 1870 року, пише Іван Наливайко у своїй книзі «З глибини віків відлунюють малинові дзвони».

Церква мала три престоли. Головний – в ім’я Спаса Господнього, боковий, що містився праворуч - в ім’я святого апостола Андрія Первозданного, ліворуч – в ім’я святого пророка Осії. Церква увінчувалася п’ятьма пірамідальними куполами та пірамідальною дзвіницею, котра знаходилася над видовженою західною частиною будівлі. При Преображенській церкві діяла церковноприходська школа. Внутрішня оздоба і церковний посуд славилися своєю красою і багатством.

Полтавський Преображенський кафедральний собор напередодні знищення 1962 рік (Джерело – сайт Стара Полтава)

Сучасне місце розташування церкви вулиця Героїв Чорнобильців, в районі ринку.

Храм остаточно знищила більшовицька влада у 1962 році.

 

Церква Різдва Богородиці

Церква Різдва Богородиці (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

Храм Різдва Богородиці побудували в районі сучасного Подолу на початку сорокових років 18 століття з дерева. Влітку 1771 року під час громовиці церква згоріла, вціліла лише ікона Тихвінської Божої Матері. За допомогою меценатів храм було відновлено у 1775 році. Нова церква також була дерев’яною і прослужила парафіянам до 1896, пише Іван Наливайко у своїй книзі «З глибини віків відлунюють малинові дзвони».

В 1896-1899 роках на її місці звели цегляну церкву з одним куполом у неовізантійському стилі. Масивну центральну чотирикутну частину увінчував світовий купол на круглому барабані. З заходу церква з’єднувалася з багатоярусною дзвіницею.

Побудована церква на кошти частково церковні, частково прихожан і місцевих залізничних службовців. Вартість всієї будівлі понад 33000 карбованців, сказано на сайті Бориса Тристанова «Історія Полтави».

Церква Різдва Богородиці (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

В церкві Різдва Богородиці зберігався образ Тихвінськой Божої Матері. Ікона після пожежі дивом вціліла і не була пошкоджена.

При церкві Різдва Богородиці діяла церковно приходська школа.

У 1931 році церкву знищили більшовики.

 

Стрітенська церква

Стрітенська церква. Листівка. (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

Стрітенська церква була розташована на розі головної міської вулиці та еспланади Полтавської фортеці (зараз на розі вулиці Стрітенської та Соборності). Церква була дерев’яна, триярусна, двохпрестольна зруйнована по причині старості.

В 1782-1787 роках зведено кам’яну потиньковану кубічну п’ятикупольну теплу Стрітенську церкву в стилі пізнього бароко. За зразок слугувала Воскресенська церква Полтави. Церкви були схожі архітектурними формами та декором. 

Церква трипрестольна, мала округлені зовнішні кути. Всередині 4 потужних пілони за допомогою системи підпружних арок несли центральну і 4 бічні світлові бані. В 1851 році з заходу до храму було прибудовано двоповерховий притвор та триярусну чотиригранну дзвіницю з восьмигранним куполом і шпилем в готичному стилі, сказано на сайті Бориса Тристанова «Історія Полтави».

Стрітенська церква. Листівка (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

Стрітенська церква мала цінні речі, зокрема два хрести. Перший великий кипарисний, під слюдою. Важив хрест 4 фунти 69 золотників. Інший, менший, теж кипарисний, у срібній оправі. Містив в собі срібла 2 фунти 54 золотники. Найбільшу цінність мали триярусний Іконостас та 4 старовинних Євангеліє, сказано на сайті Бориса Тристанова «Історія Полтави».

Завдяки цьому та активному силуету верхів храму, пам'ятка була одною з важливих архітектурних домінант міста.

Зруйнована в 1937 - 1938 роках.

 

Хрестовоздвиженський католицький костел

Хрестовоздвиженський католицький костел (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

Закладини костьолу на ділянці, що була розташована на розі вулиць Новосадової та Стрітенської (нині Короленка та Стрітенської), відбулися 27 вересня 1852 року. Будувався він досить довго - майже сім років і був освячений лише 12 червня 1859 року.

Костел був мурований, базилікального типу. Західний фасад прикрасив розвинений портал з трикутним замкненим фронтоном на антаблементі, що спирався на дві композитні колони із каннелюрами. Збільшення порталу призвело до зникнення із композиції західного фасаду двох запроєктованих вікон. На місці передбаченого проєктом вікна - рози на стіні в неглибокій прямокутній ніші було вміщено латинський вислів «GLORIA IN exelsis DEO». Верхній фронтон костьолу був замкненим. У його центрі було розташоване рельєфне зображення трикутника з Господнім Оком, оточеного променями сяйва. Подвійні вікна замінено на одинарні. Декоративну тему пілястрів замінили аркові сандрики. В аркових завершеннях ніш було влаштовано маленькі віконця, пише Валерій Тригубов у своїй роботі «Римо - католицький Хрестовоздвиженський костел в Полтаві»

 В 1936 році костел було закрито, а в 1937 році знищено.

Зараз на його місці знаходиться Полтавське медичне училище.

 

Троїцька церква

Троїцька церква (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

Троїцька церква була побудована в Полтаві в 1894 році на пожертви Льва Колеснікова (купця 2 гільдії) та його дружини на Сінній площі (нині Майдан Незалежності) навпроти вулиці Заогородної (нині Зигіна).

Кам’яна, однокупольна церква мала три престоли. Поєднувалася на західному боці з багатоярусною дзвіницею, на 1-му ярусі якої знаходився головний вхід. Була обведена мурованою огорожею з кованими гратами. В церкві знаходився Іконостас тонкої столярної роботи виконаний в київських майстернях братів Мурашко. При Троїцькій церкві діяли Свято-Троїцьке братство, церковнопарафіяльна школа, сказано на сайті Бориса Тристанова «Історія Полтави».

Знищена в 30-х роках 20 століття.

 

Покровська церква

Покровська церква (Джерело – Історія Полтави. Сайт Бориса Тристанова)

Покровська церква знаходилася на території колишнього архієрейського будинку, тепер тут військовий госпіталь (вулиця Козака, 2). Дерев’яна, п’ятибанна церква, збудована в 1764-1770 роках у місті Ромни останнім кошовим отаманом Запорізької Січі Петром Калнишевським та Давидом Чорним.

Покровська церква, як видатна пам'ятка дерев'яної монументальної архітектури доби українського відродження, стала широко відомою. Імператорська археологічна комісія прийняла рішення про необхідність її збереження, сказано на сайті Бориса Тристанова «Історія Полтави».

У 1908 році, стараннями Полтавського церковно - археологічного комітету, Покровська церква була розібрана, перевезена з Ромен до Полтави. Зібрана на новому місці - у межах садиби резиденції архієпископа, на розі вулиць Архієрейської та Монастирської (нині вулиці Володимира Козака та Монастирської).

Згоріла у вересні 1943 року під час відступу німецьких військ з Полтави.

 

Свято - Миколаївська церква

Свято-Миколаївський храм. До сьогодні збереглася лише базиліка (на фото посередині, між храмом і дзвіницею). Джерело - sobory.ru

Церква Святого Миколая знаходиться в Першотравневому провулку (раніше Миколаївському провулку). За часів Полтавської фортеці, вона перебувала в одному з її батальйонів. Кам'яна церква була побудована 1774 року замість старої дерев'яної, побудованої невідомо коли та згорілої в 1758 році.

З причини тісноти храму з західного її боку в 1855 році коштом старости - купця Вакуленка додана двоповерхова кам'яна прибудова.

На північний захід від церкви, на невеликій від неї відстані, стояла кам'яна двоярусна дзвіниця, побудована в 1784 році, з характерною обробкою у стилі рококо, сказано на сайті «Полтава історична».

Головною святинею храму був образ Святого Миколаю. Кіот з образом Святого Миколаю поміщався в південній частині іконостасу, він був дерев'яний, білий, місцями визолочений. 

Під час Другої світової війни храм був зруйнований, залишилась тільки кам'яна прибудова. Відбудовувати її радянська влада не стала і в 1961 році закрила церкву зовсім. Після цього в будівлі розташувався художній комбінат.

Свято-Миколаївський храм. Для нашого міста ця церква незвична не лише формою (базиліка), але й тим, що вона двоповерхова

Антирелігійна пропаганда та рішення про знищення храмів більшовицькою владою,  заподіяли непоправну шкоду культовим спорудам та архітектурному ансамблю Полтави загалом. 

Під антирелігійні постанови потрапили храми не тільки Полтави, але й всієї Полтавщини. 

 

 

Опублікована: 18 жовтня 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація