Та чи насправді це так? Давайте розберемо основні зміни у Податковому кодексі. 

Це основний пункт «антиолігархічності». Якщо сьогодні рента на руду вираховується як відсоток від собівартості руди по двум ставкам в залежності від ціни на руду, то з нового року рента матиме три відсоткові ставки від вже ринкової ціни з коефіцієнтом 0.9. 

По суті, зміни призведуть до того, що компанії платитимуть ренту в залежності від того, скільки заробляють. Важко побачити в цьому антиолігархічний підхід. До слова, на наступний рік в бюджет заклали +240 млн грн ренти завдяки такій зміні. Але якщо ціни на руду найближчі роки будуть відповідати прогнозам провідних світових агенцій, збільшення надходження не буде. Якщо ціни будуть ще менші, бюджет отримає менше ніж отримує зараз.  

Проголосовані зміни у Податковий кодекс забороняють великим платникам податків зменшувати результат до оподаткування податком на прибуток більше ніж на 50% від збитків минулих років. Знов же, влада наголошувала що це боротьба з олігархами. Але хто такі великі платники податків? Це компанії, оборот яких більше 50 млн євро за рік, або сума сплачених податків перебільшує 1.5 млн євро на рік. Тобто, це далеко не тільки компанії олігархів. В реєстрі великих платників податків 1371 компанії, серед них є і інтернет провайдери, і компанії з іноземними інвестиціями, і та сама Нова Пошта. 

Фактично, під лозунгами боротьби з олігархами, влада вдарила по всьому великому бізнесу. Більш того, такі зміни дорого обійдуться інвестиційній привабливості України. Адже світові компанії тепер зайвий раз подумать, чи хочуть вони платити податки із збитків. 

Власники сільськогосподарських земель або орендарі(тобто ті, хто користуються), вже по результатам наступного року отримають  мінімальне зобов'язання, яке мають сплачувати до бюджету з гектара. Земля в межах населених пунктів, городи і дачі під норму не потрапили. 

Таке зобов'язання розраховуються як 5% від НГО з 2024-го року і 4% в 2022-2023. Якщо сума сплачених власником або орендарем податків буде менше цієї суми, різницю прийдеться доплатити. І знову - якось не про олігархів. 

Фізичні особи, що реалізують власну сільськогосподарську продукцію, і разі отримання доходу більше 12 мінімальних зарплат у рік, мають сплатити 18% ПДФО і 1.5% військового собору. При чому цей дохід не зменшується на суму витрат. Тобто, якщо людина з городу "брудними" заробляє в середньому мінімальну зарплату, незалежно від її витрат, держава виставляє рахунок у 19.5%. 

Треба зазначити, що поки що, у державі немає інструментів для контролю таких доходів, але вже в наступному році влада обіцяє українцям непрямі методи оцінки доходів, тож питання часу. 

Під час голосування законопроекту, трапився певний казус - були прийняті дві взаємовиключні  поправки. Одна суттєво збільшила ставку єдиного податку, яка розраховується як відсоток від НГО землі, на якій розташовані об'єкти птахівництва, а інша взагалі заборонила використовувати 4 группу единого податку для розведення свійської птиці та виробництва м'яса свійської птиці. Цю дилему законодавець має вирішити. 

Загалом, наміри лишити птахівництво можливості використання спрощеної системи, теж подавались як боротьба з олігархами, але такий підхід без урахування об'ємів виробництва, ставить під удар усю галузь. 

Продає третього і наступних об'єктів нерухомості за рік, оподатковується за ставкою 18%,  із зменшенням бази на  суму витрат на їх придбання. Тобто, фактично 18% від різниці купівлі і продажу. 

На 5% збільшена рента на радіочастотний ресурс. Звісно, додаткові витрати понесуть саме споживачі. 

Зміни надають податківцям можливість витребувати інформацію що стосується потенційного правопорушення, що створює додаткові ризики для підприємців. Також податківці зможуть фіксувати на фото і відео хід перевірок. А от можливість підприємцям включити податкову накладну у податковий кредит зменшена з 1095 днів до 365. Чекає сюрприз і директорів юридичних осіб, що мають податковий борг більше 1 млн грн несплачений протягом 240 днів. Проголосований законопроект дозволяє обмежити таким керівникам виїзд за кордон. 

Суб'єкти підприємницької діяльності, що проводять діяльність у сфері переробної промисловості, знаходяться на території 21 го населеного пункту Донецької, Луганської і Львівської областей, та відповідають іншим критеріям, звільняються на 15 років від податку на прибуток, та від ПДВ при імпорті обладнання. 

Президент у парламенті заявив про рекордні економічні успіхи. Що є напівправдою. З одного боку ВВП у доларах дійсно перевищить значення 2013-го року, а його зростання буде рекордним для нашої країни. З іншого боку, ніякого економічного дива не відбулося. Рекордний врожай та високі ціни на сировину забезпечують значний потік валюти від експорту, в цей же час ціни на імпорт зросли менше, що забезпечує і суттєве зростання споживання. Але якщо подивитись на зростання експорту і промислового виробництва у фізичному виразі, то картина зовсім інша. Так, за 9 місяців цього року, промислове виробництво зросло всього на 1.4%, але і такий результат - це ефект низької бази минулого року, в порівнянні ж з 2019м роком маємо скорочення. Тобто, основним чинником рекордного зростання доларового ВВП є зростання цін.
Окремо слід зауважити, що українські виробники зіштовхнулись із серйозною енергетичною кризою. В той час, коли турецька промисловість отримує газ по ціні 350-400 доларів, а російська  менше 100, українські підприємства вимушені платити по ціні більше 1000 доларів. Суттєво зростають і ціни на електроенергію, за деякими прогнозами вони можуть сягнути 8 грн за кВт вже на початку наступного року. Ці фактори призводять до того, що українські виробники втрачають конкурентноздатность та вже отримують збитки. Свою лепту в такий стан речей вніс і Нацбанк, що при прогнозі Мінфіну середньорічного курсу 29.1 грн за долар, допустив значну ревальвацію гривні. Крім цих проблем, тепер частина українських виробників заплатить ще й податок із збитків.

Прийняті зміни до Податкового кодексу є логічним продовженням політики затискання фіскальних і адміністративних умов для бізнесу і фізичних осіб, разом із фіскалізацією, фінмоном, законом 466 і т.д. 

Отримуючи перевиконання дохідної частини бюджету за рахунок того ж номінального зростання економіки, влада не просто не знижує фіскальний тиск, а й  вперто тримає курс на викачування ще більших ресурсів із економіки, ставлячи на державні інвестиції в інфраструктуру. Така політика значно погіршує інвестиційний клімат в Україні, де і так державні видатки складають 46% ВВП, а згідно розрахункам PwC сумарне  навантаження на прибуток середньої фірми складає 45% проти 38 в середньому по країнам Європи. Це при тому, що в рейтингу захисту прав на власність, Україна займає 105 місце. Тобто, пояснювати навіщо інвестувати в Україну як зовнішньому так і внутрішньому інвестору, стає все складніше. Таким чином, можливість для стрімкого зростання нашої економіки суттєво звужується, за рахунок чого влада планує продовжувати будувати об'єкти інфраструктури, які жодним чином не зроблять українські товари і послуги більш конкурентоспроможними