Археолог Василь Ляскоронський. Ми маємо знати про нього більше

За своє життя Василь Ляскоронський здійснив багато гідних речей, про які варто було б розповісти.

Його дослідницька кар’єра була яскравою та багатогранною, а життя минуло у вирі плідної роботи в колі провідних українських вчених. Він був мандрівником, який у свій час пройшов тисячі кілометрів Україною, державами Європи; він був людиною, яка думками мандрувала на тисячі років в минуле. Його доробок та життя варте багатьох слів, але сьогодні хотілося б нагадати про його вклад у дослідження Руси і пов’язаного з Полтавщиною Переяславського князівства.

Василь Ляскоронський зацікавився минулим ще з юності. У кінці 1870-х років він навчався в Лубенському духовному училищі, де його вчителем був Федір Камінський – перший дослідник Гінцівської палеолітичної стоянки.

У другій половині XIX століття Лубни стають центром розвитку археології та музейництва у Полтавській губернії. Завдяки меценатській діяльності лубенської поміщиці Катерини Скаржинської з’являється приватний музей, довкола якого збираються дослідники старовини та культури.

Федір Камінський був наглядачем та експертом-археологом при музеї Скаржинської понад десять років. А ще він був чудовим наставником, котрий повсякчас залучав учнів до польової роботи. Разом із Федором Камінським Василь Ляскоронський проводив археологічні розкопки та розвідки, відточуючи власну майстерність.

 У період навчання в Київському університеті Святого Володимира (1880–1885 рр.)  він стає учнем Володимира Антоновича, знайомиться з Михайлом Грушевським та з головою поринає в київське академічне середовище. Саме в цей період Василь Ляскоронський починає визначатися з колом наукових інтересів, яке буде з ним все його життя.

Він почне займатися нумізматикою, віддаючи перевагу дослідженню античних та середньовічних монет, знайдених на території Придніпров’я. Нанесення на карту як випадково знайдених монет, так і цілих скарбів дало змогу глибше дослідити торговельні шляхи Середньовіччя.

Великий інтерес у Василя Ляскоронського викликали давні мапи, а особливо ті, котрі були написані Гійомом Левассером де Бопланом. Він перший історик, котрий скрупульозно і всебічно почав вивчати спадщину французького інженера де Боплана. У своїх пошуках Ляскоронський відвідав музеї, бібліотеки та архіви Австрійської імперії, Німецької імперії, Голландії, Великої Британії, Франції. У результаті його досліджень значно поліпшилося наше уявлення про давні картографічні зображення України та його розуміння.

Знаковими можна вважати дослідження Василя Ляскоронського на території Полтавської губернії. В ході експедицій були знайдені, замальовані, описані та нанесені на мапу більше двох десятків городищ та поселень епохи Руси, знайдено сотні різночасових курганів, десятки майданів, а також досліджено легендарні Змієві Вали.

Десятки розвідок охопили території Полтавської губернії: від Посулля до Поворскля. Крім того, Василь Ляскоронський був залучений в експедиції на Київщині, Черкащині, Чернігівщині, Харківщині тощо. За результатами багаторічних польових та кабінетних досліджень були опубліковані вартісні й цікаві донині праці:

Ще варто згадати археологічні дослідження в Києві та на Київщині у співпраці зі знаменитим археологом Вікентієм Хвойкою. Василь Ляскоронський брав участь у дослідженні фундаменту Десятинної церкви та в розкопках на подвір’ї Софіївського собору в Києві: «Розкопки в подвір'ї Софійського собору в Київі. Осінь 1925 р.», а також приймав участь в розкопках знаменитих Золотих Воріт у Києві:

На дослідження столиці України припадає останній період життя Василя Ляскоронського.

При дослідженні спадщини Руси Василь Ляскоронський виявляв неабияку наполегливість. Чого вартий сам той факт, що заради глибшого дослідження теми походження Руси він вивчив давньоісландську мову, прочитав автентичні середньовічні ісландські саги та започаткував співпрацю з ісландським академічним середовищем, що тривала більше 35 років. Така складна робота була проведена в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. без жодних типових для нашого інформаційного суспільства технологій. Усе це свідчить про непересічність характеру та талановитий розум Василя Ляскоронського. І саме це хотілося б згадувати сьогодні, в 164-ту річницю від дня його народження.