Архітектурні амбіції 80-90-х років: молодіжні житлові комплекси в Україні

Тимур Андреєв

За всіх часів проблема доступного житла для молодих сімей залишалася однією з найактуальніших та найгостріших. Мрія про затишне гніздечко, де в комфортних умовах можна будувати сімейне щастя, реалізовувати власні амбіції, пронизує серця мільйонів юнаків.

Іноді здається, що власне житло – це щось нездійсненне, що з замкнутого колообігу орендованих квартир вибратися неможливо.

Історія знає низку чудових та прогресивних рішень, які намагалися впоратися з цією соціальною проблемою, відкриваючи перед молодими сім'ями нові можливості та горизонти.

Одним із таких яскравих та значущих проєктів 80-х років 20 століття в Україні був масштабний соціально-економічний експеримент – молодіжні житлові комплекси (МЖК).

Створювалися такі будинки зусиллями майбутніх мешканців, це мотивувало працювати якісно та швидко, облаштовувати комфортні квартири, від початку адаптувати їх під себе.

Найчастіше молодіжні житлові комплекси закріплювалися за промисловими підприємствами. Заводи та фабрики таким чином транслювали надлишкові кошти на будівництво, натомість отримували можливість рекрутувати якісних вмотивованих співробітників, які заради комфортного житла готові були приїхати навіть з найвіддаленіших куточків країни.

Можливість потрапити до будзагонів МЖК мали школярі старших класів, учні технікумів та студенти закладів вищої освіти.

У міському середовищі житлові комплекси розташовувалися на місцях пустирів, раніше незабудованих територіях, як у центральних частинах населених пунктів, і на периферії. Створювалися будинки за особливими експериментальними проєктами, вони відрізнялися від типових тогочасних багатоповерхівок.

У Центральному державному науково-технічному архіві України зберігається документація щодо проєкту молодіжного житлового комплексу «Славутич» авторства спеціалістів Українського державного проєктного інституту «Укрміськбудпроект». Його планувалося розпочати зводити у Запоріжжі у 1991 році, а перших людей заселити вже у 1994 році. Урешті-решт, він так і не був реалізований, але ідея назавжди лишилася в архівних документах. 

МЖК «Славутич» – цікавий концепт проєктного рішення, історичний приклад роботи талановитих українських фахівців. Справді, ця історія з розряду таких, які можуть надихати робити навколишній світ кращим, людей – щасливішими, бути тією стартовою позицією для ідей-фікс.

МЖК «Славутич» – це два комплекси, що складаються з чотирьох житлових будинків (А, Б, В, Г), у кожному з яких під’їзди мають різну кількість поверхів (від 9 до 16) та додаткових прибудов. Літерні будинки А та В секційного типу, Б та Г – коридорно-галерейного.

Основна маса квартир – трикімнатні; однокімнатні, звичайно, були запроєктовані, але їхня кількість була мізерною.

Робити їх планувалося різними не лише за набором та кількістю кімнат, а й за рівнем комфорту. Так, на верхніх поверхах – просторі апартаменти для художників, бонусом – спеціально обладнані майстерні. При цьому, додатково до кожної квартири на рівні коридорів передбачалися господарські комори.

На нижніх поверхах – персональні виходи надвір, ізольовані дворики з верандами та гаражами.

Цікавими були рішення прибудованих приміщень для комфортного побуту та дозвілля мешканців.

Перелік приміщень вражає своєю різноманітністю: у найдорожчих розкішних елітних новобудовах сучасності немає навіть половини з них. У порівнянні навіть з комфортом європейських мегаполісів – це більше, аніж лакшері.

Вам уже не терпиться дізнатися, що ж там мало бути таке? Про все по черзі.

На першому поверсі одного з будинків МЖК «Славутич» передбачалося розмістити магазин, обладнаний за принципом сучасних супермаркетів із широким асортиментом: відділами продовольчих та господарчих товарів, побутової хімії. Окремо – магазин «Сувеніри».

Мешканцям пропонувався багатий спектр місць для відпочинку на будь-який смак: кінозал, кав'ярня з мініпекарнею, клубний комплекс із танцювальним та банкетним залами. Крім того, було запроєктовано облаштування додаткової зали зі сценою для виступів: зібрань, пісень та танців колективів самодіяльності.

Вільний час можна було провести корисно, навчитися чомусь, знайти свій «клуб за інтересами» – для цього повинні були працювати гуртки крою та шиття, кулінарії, технічних ремесел: слюсарна та столярна, кіно- та фотоклуб.

Пізно приходиш з роботи й немає з ким залишити маленьких дітей? Для розв'язання цього питання фахівці «Укрміськбудпроекту» пропонували облаштувати всередині будинку невеликий дитячий садок вечірнього перебування з ясельною та дошкільною підготовчою групою. На першому поверсі в холі було запроєктовано приміщення, де батьки могли б зберігати дитячі коляски.

Захворів – не проблема: для мешканців МЖК «Славутич» безпосередньо у «будинку мрії» мала бути не лише своя поліклініка зі стоматологічним та терапевтичним відділеннями, а ще й кабінети мануальної терапії та голковколювання.

Для любителів активного здорового відпочинку – спорткомплекс із тренажерами, штангами, гантелями, гирями, залами для боксу, вільної боротьби, настільного тенісу та мініфутболу.

Для фанів релаксу – сауна з невеликим басейном.

Для естетів та поціновувачів прекрасного – художній салон із виставковою залою: де можна було б не тільки ознайомитися з репродукціями витворів мистецтва видатних діячів та продемонструвати власні напрацювання, а й придбати картини та все необхідне для їх написання.

На додаток до всього сказаного вище: повинен був існувати господарсько-побутовий блок приміщень МЖК «Славутич», до якого входили: пральня, котельня, бойлерна, колонки питної артезіанської води. На дахах передбачалося розташувати майданчики для чищення та сушіння килимів, меблів та одягу.

У зв'язку із щільністю забудови того мікрорайону, де мав бути зведений цей житловий комплекс, існувала проблема відсутності дитячих майданчиків, внутрішнього двору, місць для зайняття спорту та активного сімейного відпочинку на вулиці. Все це передбачалося компенсувати за рахунок прибережної та паркової загальноміських зон.

Навколо МЖК «Славутич» мало бути багато зелені для підтримки приємного клімату, свіжого повітря, тіні в літню спеку, пріоритет віддавали листяним деревам: кленам та каштанам, багаторічним чагарникам та квітам.

Нехай молодіжний житловий комплекс так і не був реалізований, але завдяки архівним документам він може стати джерелом натхнення та досвідом для створення нових проєктів, здатних відповісти на виклики сучасності та забезпечити молодим сім'ям комфорт та перспективу для майбутнього.