А як бігають інші?

Зазвичай інтерес до бігу формують численні згадки про бігові змагання, олімпіади та марафони в медіа. Українці - одна з найшвидше бігаючих націй. Наші спортсмени показують найкращі результати на марафонах та випереджають інші нації. 

Минулий та цей роки, звичайно, вплинули на мотивацію українців дещо негативно, бо до коронавірусу предметом захоплення завжди були старти та змагання, які під час пандемії було переведено у формат онлайн.

Але захопитися та почати бігати знов не складно. Складно утриматись на біговій доріжці довше, ніж на декілька відвідувань. Що відбувається, коли ейфорія первинного результату вже далеко позаду? Коли вже давно зрозумів, що тимчасово біг не працює і потрібно створювати себе десятиріччями. Що взагалі змушує фізично здорових та соціально успішних людей бігати все життя - навіть якщо зовні вони не змінюються під впливом навантажень? Звичайно, відчуття щастя. Так, на мою думку, головна причина зацікавлення до бігу полягає в тому, що від фізичного навантаження можна отримати найцінніші духовні ресурси - психологічний спокій, врівноваженість, дисциплінованість - навіть можливість знати, яким буде твоє майбутнє. А те, як ти себе відчуваєш, впливає на твою реальність. Почуваєшся гарно - відчуваєш себе задоволеним та щасливим. Зацікавленим у реальності.

Але щастя можливе лише за усвідомлення певних факторів, що суттєво впливатимуть на результат, якщо вже дійсно бігати. 

По-перше, людина, що почала бігати, має розуміти, що їй доведеться перетворити тимчасову акцію на шлях життя. Причому не обов’язково лише бігати. Можна міксувати різні види фізичних навантажень та згодом взагалі відмовитись від бігу. Але робити будь-що фізично обов’язково ви все одно маєте, якщо дійсно прагнете покращити власне здоров’я та зовнішній стан організму.

По-друге, людина має чітко усвідомлювати переваги наявності бігу в її звичайному житті порівняно із його відсутністю. Біг дозволяє планувати власне майбутнє. Коли людина регулярно виконує вправу, вона чітко знає скільки часу їй на це потрібно, коли вона почне її виконувати і коли завершить. Це формує звичку, а звичка формує образ життя майбутнього. Коли бігаєш - завжди маєш якусь мету і знаєш, що, наприклад, якщо зараз весна і ти біжиш 3 кілометри, то восени бігатимеш вже 9. Ти знаєш, що буде з тобою у старості - і тебе влаштовує те, що матимеш здорові серце та мозок. А ще відсутність зайвої ваги як приємний бонус.

По-третє, людина має вміти протидіяти психологічним бар’єрам, що можуть заважати бігати. Це допоможе їй у різних сферах життя. Наприклад, багато початківців хвилюються через те, що в них болять коліна. Але це не так страшно, як здається. Так, в нас - в бігунів - часто болять коліна, але в тих, кто не бігає та взагалі сидить на дивані своїми численними вечорами - вони болять значно частіше. А ще болять спина та голова. Просто коли люди нічого не роблять фізично, вони чомусь про це не говорять та взагалі не шукають причин тому болю, що є - він їм цілком зрозумілий і чомусь не страшний, начебто щось таке, що має бути. 

До того ж, якщо піклуєтесь про біль, не обов’язково бігати швидко та одразу сильно навантажувати себе. Якщо швидкість вашого бігу трохи вища за швидкість того, як ви ходите - це дуже гарний показник. Якщо робити все обережно, коліна не болітимуть так, як про це пишуть на численних форумах.

Економічний вплив бігу

Якщо повернутись до теми, вважаю, що біг може бути справжнім проривом для населення Полтави та громади. Адже це відповідальність за довготривалість та якість життя. А ще можливість покращити економічну ситуацію в країні. Яким чином?

Наведу приклад. Відомий тренер Артур Лидьярд, що працював у Новій Зеландії та Америці, повністю змінив підхід фахівців Міністерства охорони здоров’я США до регулювання статистики хвороб серця. Завдяки поширенню бігу кількість людей, що страждають на серцево-судинні захворювання, була суттєво зменшена. А коли кількість хворих меншає - меншає кількість лікарняних, на які держава має витрачати гроші. Це приклад непрямого економічного впливу бігу на життя населення: державі набагато легше не платити громадянам лікарняні. Державі дешевше, коли люди взагалі не хворіють. Я бігаю вже 7 років. І всі ці 7 років я не хворію.

Про прямий економічний вплив. В світі існують особливі марафони - мейджори. Загалом їх шість, з яких три проводяться в Америці. Особливість мейджорів полягає в тому, що бажаючих долучитися до змагань зазвичай у декілька разів більше, ніж існує доступних місць. Якщо кількість місць може бути лише 30 тисяч, то бажаючих їх забронювати - більше за 300 тисяч. Зрозуміло, що від таких масових заходів місто отримує користь. Під фінансування мейджорів та бігового руху створюються цілі банки.

Біг виховує людину, яка вміє зосереджуватися та використовувати власний час корисно. Така людина прагне працювати та щось створювати. Але хіба можливо бігати, коли в Полтаві немає для цього спеціально відведених місць? Для того, щоб поширити біг у нашому місті, спочатку треба створити відповідну бігову інфраструктуру. Цікаво, що, у Канаді, наприклад, колись поєднали всі бігові тропинки між містами та селами навколо міст в одну велику - та отримали більш ніж 20 тис км однієї бігової тропинки. 

Скільки людей бігають зараз

Мріється, що колись у Полтаві бігатиме хоча б 1 % населення - це вже буде показник нормальної європейської держави. Зараз у місті бігає трохи більше за 200 людей, враховуючи професійних спортсменів. Цифру визначено за допомогою різноманітних клубів та чатів, пов’язаних із бігом. Хіба мало? Як для міста, населення якого у 1000 разів перевищує цей показник, дуже мало.

Вікова категорія бігунів - від 25 до 80 років. Цікаво, що 60-70 років для людини - ще час активних занять, який не варто недооцінювати. Бігати можна навіть після інфаркту та інсульту. Досвід людей, які роблять це правильно, доводить, що стан організму після інсульту під впливом бігу значно покращується. Звичайно, якщо в людини був перелом спини, або є вроджена вада серця - це справжні проблеми, що можуть бути суттєвою перешкодою на шляху до фізичних навантажень. Але для звичайних здорових людей єдиною залишається лише одна проблема - ніяк не рухатись.

Гендерно перевага поки що за хлопцями, але вона невелика і поступово зменшується. Звичайно, серед професійних спортсменів переважає більш молоде покоління - учні шкіл та студенти початкових курсів.

Полтава - дуже гарне місто для бігунів. В нас є установи, які останніми роками позитивно впливають на розвиток бігового руху в місті - наприклад, Нова Пошта та міські бігові клуби New Run Club, Gorynych, Running club Poltava.

Кількість бігунів у Полтаві середня - не вища та не нижча, ніж в інших українських містах. Якщо казати у цифрах на рівні країни, варто відзначити, що у загальному напівмарафоні приймає участь менше трьох тисяч людей - і це на більше, ніж 40 мільйонів населення!

Якщо казати про місця для бігу - Полтаву можна вважати більш-менш комфортним містом лише через збіг обставин. В нас зручний центр. А ще приємні ландшафти на кшталт дендропарку та міських лісів.

Цього вже достатньо для того, щоб бігати із комфортом - особливо зранку, коли ще немає великого потоку людей та машин. Але водночас інфраструктура для бігу відсутня. Якщо піде злива, або для бігу потрібен буде вечірній час - ніхто цього не робитиме, адже страшно, темно та неприємно. 

До речі, Україна у 2019 році зайняла лідуючу позицію у світі по приросту бігунів. Ще у 2018 по всіх показниках картина була неприємна, але у 2019 був приріст більш ніж на 300 % - ми отримали перше місце в світі серед інших націй. 

Бажається, щоб більша кількість полтавців брала участь у марафонах та напівмарафонах. Той, хто повільно пробіжить марафон, ніколи не зможе відчувати себе слабким у плані духовної витримки та фізичної сили. Особливо, коли знаєш, що до рівня марафону в Україні доходить лише півтори тисячі громадян із, знов нагадаю, більш ніж 40 мільйонів населення. Нам є куди рухатись.