Ігор Гавриленко: Брехня як норма поведінки... судді


15 лютого я звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді Октябрського райсуду міста Полтави Наталії Тімошенко.

Нещодавно отримав відповідь.

Мені відмовлено.

На жаль, член ВРП Анатолій Мірошниченко дійшов висновку, що «у скарзі не наведено конкретних відомостей» (?!), натомість з надзвичайною довірою поставився до письмових пояснень судді.

Уривок із дисциплінарної скарги

У провину судді я поставив умисне порушення правил відводу (самовідводу).

Мотивував тим, що торік, 13 жовтня, я подав до Октябрського райсуду позов до Полтавського національного технічного університету про визнання виборів ректора недійсними, скасування наказу про оголошення конкурсу на вакантні посади та зобов’язання укласти трудовий договір.

До позову приклав заяву з проханням до місцевих вершителів правосуддя оперативно вирішити питання про самовідводи та передати справу іншому суду.

Причина – проста й зрозуміла. Тут працює суддею моя дружина, Лариса Гольник. У неї склалися дуже непрості, м’яко кажучи, стосунки з головою суду Струковим, якого більшість «октябрят» підтримує.

Та навіть якби цього не було, сам факт розгляду суддею справи, де стороною є близький родич його колеги, здатен підважити будь-яке рішення.

Неможливість за даних обставин зберігати безсторонність визнавали й самі судді.

Тімошенко теж.

Вона неодноразово вдавалася до самовідводів, коли їй діставалися справи, де стороною виступала суддя Гольник чи я (перелік цих справ наводився у скарзі).

Однак розуміння власної об’єктивності та неупередженості в Тімошенко є напрочуд еластичним.

Наприклад, влітку 2015 року, коли полтавському мерові Мамаєві потрібно було відновити кримінальне провадження відносно судді Гольник, Тімошенко слухняно виконала команду (про це також я писав у скарзі).

У поясненнях члену ВРП Тімошенко переклала на мене відповідальність за зволікання з розглядом справи і зобразила ситуацію так, нібито вона, як тільки змогла, відразу ж взяла самовідвід.

Насправді я двічі заявляв відводи Наталії Тімошенко, а вона двічі мені відмовляла.

14 листопада 2017 року я нагадав судді про її попередні самовідводи та про маніпуляції, в результаті яких я не зміг отримати ухвалу про відкриття провадження у справі та повістку про виклик до суду. Тож міг пропустити засідання, якби не відстежував судові рішення у спеціальному реєстрі. На щастя, я був пильним, знаючи повадки «октябрят» (подробиці тут).

Коментувати колишні самовідводи та зміну своєї позиції в ухвалі про відмову у відводі Тімошенко взагалі не стала.

Уривок з ухвали від 14.11.2017 р.

Заявляючи відвід Тімошенко другого разу, 31 січня 2018 року, я детально поінформував суддю про причини моєї особистої недовіри до неї.

Ще до того, як моя справа потрапила до суду, я присвятив пані Тімошенко низку критичних публікацій.

Пишаюся, що саме з моєї подачі негідна «жриця Феміди» отримала належну їй порцію «слави», після того як «Іменем України» визнала приналежність м. Донецьк у складі «Донецької Народної Республіки» – зараз цей огидний документ з Єдиного державного реєстру судових рішень видалено.

Скриншот з сайту ФАКТИ. ICTV

Про легалізацію так званої ДНР полтавською суддею з гнівом повідомляли ФАКТИ. ICTV, «Українська правда», «Лівий берег» та багато інших відомих в Україні медіа. Водночас із захватом про це рішення відгукувалися російські та сепаратистські ЗМІ.

На вчинок судді Тімошенко був змушений відреагувати навіть Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ – окремим інформаційним листом, де говорилося:

«Така практика є неприпустимою, оскільки факт існування ані так званої «Донецької народної республіки», ані так званої «Луганської народної республіки» не визнається органами влади України».

Слова осуду на адресу судді лунали з трибуни Верховної Ради України. Дійшло до того, що з громадянкою Тімошенко профілактичну бесіду провели співробітники СБУ.

У заяві про відвід судді, що була зачитана в судовому засіданні та долучена до матеріалів справи, я наголосив:

«Упевнений, що переживши страх покарання за своє, м’яко кажучи, сумнівне рішення, суддя Тімошенко на все життя запам’ятала, хто зробив її ганебно відомою на всю Україну, і не пробачить мені цього».

Мій пафос виявився марним.

Уривок з ухвали від 31.01.2018 р.

Суддя Тімошенко визнала відвід необґрунтованим «оскільки негативні відзиви, викладі у публікаціях щодо здійснення суддею судочинства, не мають відношення до розгляду даної справи», тож «обставин, які б викликали сумнів в обєктивності та упередженості судді, не виявлено» (орфографію збережено).

Минуло кілька днів.

6 лютого відбувалося засідання Вищої ради правосуддя, на якому слухалося питання обрання Лариси Гольник суддею безстроково.

Вона розповіла членам ВРП про тиск, якому піддає колег голова Октябрського суду Олександр Струков, та про свавільні дії найбільш запопадливих «октябрят» – на прикладі судді Тімошенко.

Сказано було і про абсолютно цинічне ставлення останньої до правил відводу (самовідводу) судді.

Того ж дня до Реєстру судових рішень було надіслано ухвалу Тімошенко про самовідвід, котра нібито побачила світ днем раніше.

Уривок з ухвали від 05.02.2018 р.

Причини свого раптового рішення та мотиви, якими вона керувалася, суддя не пояснила.

Аргументи з’явилися згодом – коли суддя давала пояснення члену ВРП, який розглядав мою дисциплінарну скаргу.

Зауважу, що маніпуляції судді Тімошенко обернулися для мене безпідставним зволіканням із розгляду позову. Відповідно до даних автоматичного розподілу справа потрапила до неї в руки 13 жовтня 2017 року, а залишила її кабінет – 6 лютого 2018 року. Хоча за законом, трудові спори мають розглядатись у скорочені строки.

Скриншот з офіційного веб-порталу «Судова влада України»

Для Вищої ради правосуддя Наталія Тімошенко придумала цікавеньку історію.

Причиною самовідводу вона називає безлад в судовому засіданні 31 січня, нібито вчинений запрошеними мною особами, котрі «дозволяли собі ображати суддю».

Це теж є відвертою брехнею.

Утім, члена ВРП не зацікавило, чому 31 січня суддя відмовила мені у її відводі, а потім нібито відразу ж заявила собі самовідвід, який спромоглася розглянути тільки на шостий день. І якщо справу на новий авторозподіл Тімошенко віддала 5 лютого, чому він відбувся тільки по завершенні наступного робочого дня?

Уривок з ухвали члена ВРП

Насправді в тому засіданні під головуванням Тімошенко відбувалося зовсім інше.

До суду заявився скандально відомий у Полтаві фейковий журналіст і громадський активіст Геннадій Сікалов – у супроводі кількох своїх прибічників.

З осені минулого року «співробітники» сайту «Останній Бастіон» регулярно влаштовують провокації в судових засіданнях, де сторонами є я чи суддя Гольник.

Причини гіперактивності «редактора» Сікалова та його команди викладені тут.

Поки я зачитував відвід судді Тімошенко, Сікалов та один із членів групи з награним обуренням вигукували зневажливі репліки стосовно мене та Лариси Гольник, а третій «журналіст» підійшов упритул до мене, щоб зафільмувати на смартфон мою реакцію на публічні образи.

Кілька разів я звертався до судді із закликом і навіть вимогою навести порядок у залі й видалити порушників. Назвав їй ім’я головного дебошира – Геннадія Сікалова. Однак вельможна пані Тімошенко залишалася флегматично незворушною.

Розуміючи, що суддя перешкоджати хуліганству в залі не збирається, до мене наблизився тепер і Сікалов.

Двоє чоловіків затулили переді мною весь простір, тим часом третій учасник дійства продовжував горлати щось із місця.

На щастя, безчинства «бастіонів» були задокументовані справжніми журналістами.

Мені, присутнім журналістам і вільним слухачам дії володарки мантії та групи, керованої Сікаловим, здалися узгодженими.

Однак ні відео, ні детальний опис події не справили враження на члена ВРП.

Повідомляв я останнього і про мотиви дивних, на перший погляд, дій громадянина Сікалова.

Справа в тому, що бастіонний «редактор» дуже зобов’язаний судді Тімошенко особисто.

Він є фігурантом кримінального провадження № 12014170300000449 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою). Загрожує Сікалову позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.

Влітку минулого року суддя Тімошенко винесла низку рішень в інтересах Сікалова:

  • заборонила його примусовий привід до слідчого,
  • зобов’язала слідчого або процесуального прокурора виключити з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про оголошення підозри у вчиненні злочину, що з правової точки зору взагалі є нонсенсом,
  • на прохання підозрюваного (!) зобов’язала поліцію відкрити кримінальне провадження проти самої слідчої.

Ухвали ці суддя Тімошенко приховує. Тексти їх не знайти в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ніхто б і не дізнався.

Якби «редактор» не розтрубив про них на своєму сайті.

Скриншот з сайту «Останній Бастіон»

Суддя – особа, звертатися до якої належить словами «Ваша честь», – уникаючи відповідальності за порушення основоположних норм судочинства, відбріхується, намагається ввести в оману орган суддівського контролю.

Чи можлива така ситуація в країні цивілізованій?

Чи довго утрималась би в суддівських лавах подібна особа – там?

У нас подібне можливе.

І, схоже, члени Вищої ради правосуддя абсолютно спокійно спостерігають за витівками своїх підопічних.

А недобросовісні судді захоплюються вигадливістю колег: молодець, знову викрутився. Та покращують власні навички.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація