Чи правда, що для молоді читання неактуальне?
Останнім часом читання здає позиції, і часто у цьому звинувачують молодь. Оперуючи аргументом, що покоління Z не випускає з рук ґаджети. Але нещодавні дослідження доводять протилежне. За результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології 60% українців віком від 18 років за останній рік жодного разу не відвідали ні бібліотеку, ні книгарню і не читали жодних книжок: ні електронних, ні друкованих.
Це спонукало мою команду «ActiveYouth» провести опитування серед користувачів соціальних мереж та учнів школи № 28 (віком до 18 років). Ми отримали цілковито інші результати: 25% респондентів відповіли, що література – вид мистецтва, який їх найбільше цікавить, а 84% прочитали за рік хоча б одну книжку. Це при тому, що література, прочитана за шкільною програмою, не бралася до уваги.
40% vs 84%.
І хто тут проштовхує читання вниз у рейтингах?
У чому ж тоді справа?
Ще до початку XXI століття з’явилось таке поняття, як «кліпова культура». Її жертвами стали буквально всі, хто мають доступ до інтернету і телебачення. Звісно, молоде покоління, яке вже народилося в інформаційну епоху, найбільше потерпає від цього. Ми настільки звикли до коротких, влучних і зрозумілих повідомлень (найчастіше візуальних), що нам важко сприймати довгі тексти.
Весь інформаційний потік складається з «кліпів» − послідовності не пов’язаних між собою шматків, що дають змогу не заглиблюватися у сенси, а вловлювати основі поняття.
Цей непостійний інформаційний простір весь час оточує нас. І згодом ми перестаємо сприймати однорідну лінійну розповідь. Таким чином, читання книжок стає неможливим.
Але це не означає, що літературу повністю витісняють візуальні джерела. Адже зараз усе популярнішою стає публіцистика. І до речі, статті читати легше. Подивився заголовок, фото, підзаголовки, перший і останній абзац – класний приклад «кліповості». Так можна і бути в курсі всіх подій, і не витрачати свій час.
Тому навіть найвідданіші читачі швидко втрачають інтерес: сконцентруватися максимально важко. Мозок потребує готових лаконічних відповідей, а не запитань для роздумів.
І як це подолати?
Просто змушувати себе читати все повністю: почати з постів у соціальних мережах і взяти за звичку «поглинати» хоча б 10 сторінок зранку за кавою. Перечитувати їх, доки не проникнете у сам сенс, не відволікаючись.
Тому література втрачає позиції не через «несучасність», а через не дуже позитивні зміни у свідомості. З одного боку, ми можемо дуже швидко поглинати інформацію з неперервного потоку, з іншого – втрачаємо навички розміреного й усвідомленого читання.
Зрештою, популярність літератури не залежить від віку. Наприклад, усі підлітки з мого оточення активно читають. Саме тому ми займаємось книгообміном.
Адже неможливо стати повноцінною особистістю без мистецтва загалом і літератури зокрема. Читання розвиває уяву, емпатію, допитливість, ораторські здібності. А наукова фантастика, приміром, допомагає людям бути готовими до швидких змін у світі. Тобто книги Рея Бредбері та Айзека Азімова дозволяють нам мріяти і сприймати майбутнє як лайтову версію фантастики.
Трохи про літературу від активної молоді та користувачів книгообміну:
«Література – це супер, я люблю читати, але останнім часом роблю це рідко, займає час інстаграм».
«Книги, як і все мистецьке, долають примітивний коловорот життя, роблячи тебе вищим та ближчим до космосу».
«Література дуже розвиває фантазію; читаючи будь-яку книгу, я уявляю все, що відбувається».
«Я читаю такі книги, у яких люди діляться своїм досвідом в різних сферах, дуже корисно».
«Література – це спосіб натхнення».
«Читаю рідко, дуже, але читання розвиває фантазію та мислення взагалі».
«Потім є про що розповісти, а для незнайомця на основі книжок можна вигадати біографію».
«Література – це розвиток, завдяки ньому формується світогляд».
Тож читаймо і розвиваймося, друзі!