Natalia

Дуже часто ми зараз вивчаємо англійську мову. Дуже часто люди вивчають китайську мову – так зараз модно. Але ми не знаємо мови тих людей, які знаходяться з нами поруч. І для того, щоб комунікувати й, наприклад продати каву чи купити каву – це є проблемою, тому що ми не можемо спілкуватися. Ми не знаємо мови […]

Дуже часто ми зараз вивчаємо англійську мову. Дуже часто люди вивчають китайську мову – так зараз модно. Але ми не знаємо мови тих людей, які знаходяться з нами поруч. І для того, щоб комунікувати й, наприклад продати каву чи купити каву – це є проблемою, тому що ми не можемо спілкуватися. Ми не знаємо мови один одного.

Проблемою в нашому суспільстві, мені здається, є нерозуміння, наскільки цих людей багато. І найголовніше – нерозуміння того, що між людиною, яка має порушення слуху, і людиною, яка не має порушення слуху – одна секунда. Це може бути хвороба (не обов'язково люди народжуються з порушеннями слуху, адже переважна частина – це люди, які втрачають слух). І до мене звертаються багато дорослих людей, які втратили слух і які не можуть комунікувати, а можуть щось написати своїм родичам.

Тому, чому вчити жестову мову?

По-перше, жестова мова – це круто. Як я вже казала, вона є способом комунікації дуже багатьох людей, які живуть поряд з нами.

По-друге, це допомагає вам розвиватися, тому що дрібна моторика – це розвиток наших півкуль головного мозку. Це якщо говорити егоїстично.

По-третє, жестова мова важлива для спілкування та залучення нової аудиторії. Наприклад, одна компанія робила брендінг і ми радили: було б круто, якби хтось з працівників знав жестову мову. Чому? Нещодавно була історія: телефонує власник магазину цукерок. До них прийшла жінка, яка намагалась купити «Наполеон». Але вона хотіла його взяти з собою і частинку спробувати тут. І одна з наших студенток, яка ходила там буквально на 10 годин занять, просто привіталася жестовою мовою, спитала, що потрібно клієнтці, запропонувала кілька видів тортів. Це було об одинадцятій годині дня.

А в три години дня туди прийшло близько восьми глухих людей, які ніколи не відвідували цей магазин. Вони прийшли, тому що дізналися від першої клієнтки – їх тут розуміють!

І ввечері мені вже передзвонює власник:

«Пані Наталю, класно, дякуємо!»

Ну, круто для мене, тому що світ змінюється. Чому мені це так болить? Я маю абсолютно глухого рідного брата. Я була такою крихіткою, а він був вже дорослим – у нас вісім років різниці. Він такий класний! І я не розуміла, що не так, що не сходиться – я там щось розумію, а він не розуміє. І вже в три роки я розповідала вірші жестовою мовою такою набутою, домашньою.

У чотири роки я вже писала та читала завдяки тому, що він, глухий, мене навчив. Мені просто було цікаво. Колись така історія була: бабусі було дуже погано і він каже (жестовою мовою):

«Їдемо, швиденько, бо їй дуже погано».

Кажу йому, окей, давай так: я зараз заспокоюся, ми вийдемо. Давай я пошуршу листям. Він мене взяв за руку і каже:

«А воно шуршить?».

У мене трапилася істерика, тому що я йому все пояснюю, а він не знає, що шуршить листя…

Тому, звичайно для мене важливо навчити людей.

Кого важливо навчити? Важливо навчити поліцейських, медпрацівників, тому що, коли лежить людина на вулиці, (неодноразово у нас таке було), то одразу думаємо, що то п'яний. Він не п'яний, він говорити не може, і в нього інсульт стався. І мичить він, бо глухий. Він волає про допомогу, але ми навіть не думаємо про це. Якби лікарі в той час подумали, що ця людина може бути не п'яною, а з порушенням слуху, і відповідно, мати такі вади мовлення, то все б сталося інакше.

Якщо ви стали свідком такої ситуації – допоможіть людині! Для початку треба встановити зоровий контакт, щоб людина зрозуміла, що ви дивитесь саме на неї, що ви готові допомогти. Якщо є зоровий контакт, можна просто прикласти палець до вуха і показати: ви чуєте? Хоча б так. І тоді вже буде якась певна реакція.

Коротко про те, як коректно говорити про глухих.

Почнемо з того, що ми говоримо «глухі», бо це нормально і це міжнародна назва, і в цьому немає нічого поганого.

Також ми говоримо «людина або особа з порушенням слуху». Чому саме так? Знову ж таки, ми не лікарі й ми не можемо визначати ступінь порушення: перша, друга, третя, четверта.

Ще є таке поняття «жестомовна особа». Чому? Раніше людина, яка мала порушення слуху, зазвичай мала групу інвалідності. Зараз світ змінюється, змінюються медичні стандарти й групу інвалідності зараз можуть дати лише тоді, коли людина не має 95% слуху. Тобто, якщо ви не чуєте на всі 80% – окей. Ви, напевно, можете соціалізуватися і вам допомога по інвалідності не потрібна. Це перша причина.

Друга причина: дуже багато чуючих батьків, які дізналися, що дитина має порушення слуху та соромляться визнати це, соромляться оформляти групу інвалідності. Тому що немає цього клейма, що «дитина з інвалідністю, значить, все», наша дитина здорова. Тобто має місце невизнання батьками. Це взагалі окремий пласт людей.

Але ж дитина має порушення слуху. Вона йде в спеціальний садочок, ходить до логопеда, до дефектолога, займається з сурдопедагогом. Вона глуха? Ні. Вона з порушенням слуху. Вона – жестомовна особа. Цей термін ми більше використовуємо, наприклад, в органах судочинства. Наприклад, ми говоримо про людину, яка не має групу інвалідності й ми не можемо дістати довідку МСЕК (медико-соціальна експертна комісія – прим.ред.) і довести суду, що ця людина з порушенням слуху, але людина фактично має порушення слуху. Вона запрошує перекладача, для того, щоб їй допомагали почути все, що відбувається в суді. І таких осіб називають жестомовними. Тобто, це люди, які фактично не чують, а юридично не оформлені їх стосунки з державою.