Чому не карають винних у жорстокості до тварин у моєму місті?
Улітку, 28 липня, сусід зі своєї альтанки перекинув нам через паркан кошеня. При падінні воно, на жаль, розбилося, тому його не вдалося врятувати.
Погане ставлення людей до тварин можна зустріти в різних формах: від прямого насильства до невиконання базових потреб. За жорстоке поводження з тваринами людина може нести адміністративну та кримінальну відповідальність, яка розмежовується залежно від характеру діяння та наслідків вчиненого. Відтак винний може сплатити штраф, або бути позбавленим волі.
Безкарність таких вчинків нівелює законодавство країни та породжує вседозволеність. З такою проблемою зіштовхнулася наша родина.
Сусід залив кошеня водою, а поліція мовчить
Наступного дня, після того, як нам перекинули кошеня, я пішла у справах, а моя неповнолітня дитина залишилися вдома сама. Близько 9:30 вона мені зателефонувала і почала голосно кричати у слухавку, заспокоївшись, вона пояснила, що сусід топить наше кошеня. Як виявилося, він заливав його водою зі шланги. Того ж дня я знайшла у себе на подвір’ї трьох кошенят, одне – загинуло, інших вдалося врятувати. Після таких дій сусіда довелося викликати поліцію та написати заяву.
Через тиждень я звернулася до правоохоронців, аби дізнатися стан розгляду справи. Натомість мені сказали звернутися до дільничного. Спочатку він не міг знайти заяву, а потім припинив відповідати на дзвінки та повідомлення.
Через місяць мені повідомили, що заява списана. Тож я написала заяву до начальника відділу поліції № 1 (Київський район) Станіслава Коротаєва. Після цього правоохоронці викликали на допит мою дитину, яка повторно розповіла їм, що сталося. Як виявилося згодом, цю заяву списали вже на наступний день після допиту, адже правоохоронці не вбачають криміналу.
У цій ситуації постраждали невинні тварини, а моя дитина зазнала психологічної травми. Тож надалі я планую звернутися до прокуратури, аби притягти винного до відповідальності.
Поки що питання про покарання залишається відкритим.
