VYxddgcTFDlcWitu

Сторінка кожного у соціальних мережах — це маленьке ЗМІ. Через нього ми формуємо не тільки уявлення про себе, але й про своє місто. І чим далі — тим ближчий той день, коли туристична привабливість Полтави вимірюватиметься кількістю лайків і позитивних коментарів під постами про неї. Хоча, стоп, цей день вже і так настав.

Я бачу кілька напрямів промоції свого міста через соціальні мережі. Усі вони прості і не вимагають надзусиль. Але в той самий час при комплексному підході точно даватимуть результат. 

Позиціонувати себе полтавцем

«Нє забивай своі корні, помні», — слухали на касетниках усі діти початку дев’яностих. Ці слова здаються чимось очевидним. Але я бачив багато випадків, коли люди після переїзду з Полтави до Києва або іншого мегаполісу у той самий день вказували їхні назви у графі «рідне місто». І, звичайно, починали розповідати усім, що ще їхня пра-пра-пра бабуся була корінною киянкою, чи одеситкою. «Shame, shame, shame», — так і хочеться сказати їм голосом однієї з септ з «Гри престолів».

Мені набагато ближчий протилежний шлях. А ще він корисніший для міста: усюди, де це можливо, вказувати, що ти полтавець. Навіть якщо вже не живеш у цьому місті. Чому це важливо? Бо усі особисті досягнення так чи інакше асоціюватимуться з Полтавою. А це додаткове привернення уваги та бонус до її іміджу. Простіше кажучи: якщо учасник «Ігор нескорених» Юрій Дмитренко опублікував фото у футболці з написом «Полтава» і згадує про неї у частині публікацій, друзі та підписники сприйматимуть його перемоги у асоціації з містом.

Досить форсити зраду, більше перемог

Розганяти зраду — найпростіше, що можна зробити у соціальних медіа. Для цього не потрібно бути SMM-майстром, бо набагато активніша реакція на негатив — особливість нашої ментальності. Написав «всьо пропало» і спокійно рахуєш, як збільшується кількість реакцій під постом. Але чи захоче мій друг зі Львова приїхати до Полтави, прочитавши про засилля МАФів? Сумніваюся.

З іншого боку, його точно зацікавлять історії про архітектурні пам’ятки, чи людей, які у різні часи ходили цими вулицями. Та і знайомство з активними полтавцями, які організовують кінопокази документалок від Netflix просто неба чи благодійну книжкову ярмарку, — теж гарний стимул відвідати Полтаву.

Я не кажу, що ми маємо закрити очі на відверті зашквари нашого міста. Але важливо хоча б зберігати баланс між ними та перемогами. І дотримуватися золотої середини. Тієї самої, коли боротьба все ще триває. Ось кілька тем, які можна використовувати для публікацій про місто, але цей перелік, насправді, може бути майже нескінченним:

  • Перемоги полтавців на всеукраїнській та міжнародній арені у різних сферах;
  • Публікації про видатних історичних особистостей, які жили чи працювали у Полтаві;
  • Будь-які позитивні події, які відбуваються у місті. Звичайно, для цього потрібно їх відвідувати, а у публікаціях робити акцент на емоціях;
  • Цікаві місця про які мало хто знає, але які привернуть увагу туристів;
  • Історії з життя, пов’язані з містом (або напряму, або воно є локацією);
  • Корисні поради про усілякі побутові речі. Наприклад, де можна якісно та відносно недорго зробити зачіску.

Гастрономічний туризм ніхто не відміняв

Наявність розвиненої системи усіляких кафешок та ресторанів теж має велику роль для багатьох туристів. Перш ніж їхати кудись, я часто дивлюся їхній список у Foresquare. А потім знаходжу в Instagram фото та відгуки за геолокацією. Тому ще один важливий момент промоції міста у соціальних мережах — розповідати про його гастрономічну сторону. Тим більше, у Полтаві з кожним роком відкриваються все більше і більше гарних закладів. А інтер’єр Shade Burger так взагалі отримав на днях міжнародну відзнаку.

Якщо вам сподобалася їжа чи дизайн ресторану, напишіть про це у соціальні медіа, поставте геолокацію, тегніть заклад. У майбутньому це допоможе багатьом туристам, які обиратимуть між приїздом у Полтаву, чи іншими містами, прийняти правильне рішення ;) 

Якщо бачите несправедливість, рятуйте світ

Коли я жив у Львові, багато спілкувався з місцевими (дякую, кеп). І от хтось зі знайомих мого львівського друга повернувся з полтавського відрядження назад на західну Україну і написав про це так собі пост. Найм’якше, що там було: характерне Пультава і казки про колхозність міста. Ще давно я напрацював у собі звичку: сприймати будь-яку образу Полтави як свою особисту. Тому холівар у коментарях тривав кілька годин. Найголовніше, на конкретних прикладах і фактах я довів, що він помиляється. А після того, як переміг чиюсь неправоту у інтернеті, можна і спокійно поспати.  

Дуже важливо сприймати місто як щось своє, рідне. Ви ж не допустите, щоб у соціальних мережах ображали вашу сестру чи мати. Так само має бути і з Полтавою. Звичайно, якщо мова йде не про конструктив. Але якщо бачите необґрунтовану критику чи відвертий тролінг — одягайте свій лицарський обладунок, озброюйтесь клавіатурою і вперед захищати своє місто.

У таких онлайн-дискусій є два плюси: можливо, вам вдасться переконати опонента (якщо це не троль), а з іншого боку — хтось точно читатиме гілку коментарів і теж зверне увагу на ваші аргументи. А значить, про плюси вашого міста дізнається ще більше людей.

Висновок

Кожен з нас — одночасно візитівка і адвокат свого міста у соціальних мережах. Можна чекати на Ману небесну, а можна постійно працювати над збільшенням його туристичної привабливості. Звичайно, ми не отримаємо потоки туристів за кілька тижнів. Звичайно, завтра кожен другий не почне співати оди Полтаві. Я б збрехав, обіцяючи, щось подібне.

Але систематична робота у інформаційному полі обов’язково призведе до результату. І якщо не ми з вами зможемо зробити це місто цікавим і потрібним для людей з інших областей, то хто?