Влада змінилася, «болото» оживилося, й депутати з простих голосувальників нарешті перетворилися в справжніх державотворців, та й давай писати проекти рішення! І все було б просто чудово, якщо б обійшлося без неякісної копіпасти.

Міська влада все частіше порушує питання обмеження продажу алкогольних напоїв. Так, наприклад, депутати внесли на розгляд проект рішення про заборону продажу алкогольних напоїв з 21:00 по 08:00 у зимовий період (з 1 листопада по 1 квітня) та з 22:00 до 8:00 в літній (з 1 квітня по 1 листопада).

Ідея не нова, та й не ідея це взагалі, а копіювання. В копіюванні нема нічого поганого. Нащо зайвий раз вигадувати колесо, якщо можна подивитися на досвід інших міст та країн і зробити так само як вони? А обмеження продажу алкоголю діють в багатьох містах України (в тому ж таки, всіма любимому, Львові). Чому б їм не наслідувати?

Мимоволі згадується ще зі школи відома, приказка: «А коли всі з даху стрибати почнуть, ти теж стрибнеш?»

Тож спробуємо розібратися, чому цей проект – маячня, і не має бути не те, що підтриманим депутатами, а й, взагалі, винесеним на сесію. І зробимо це зі сторони звичайного полтавця, а не зі сторони власника мережі цілодобових магазинів, який виступає проти обмеження на продаж алкоголю, бо це вдарить по його кишені.

1. Це відхід від демократичних принципів сучасного українського суспільства.

Питання вживання чи не вживання алкоголю, а, також, питання, в який час цей алкоголь купляти – особиста справа кожного громадянина. Державному регулюванню не місце у цій сфері життя суспільства.

Держава не має позбавляти своїх громадян права вибору. Купівля випивку вночі – це не та дія, яка напряму призводить до правопорушення. А, отже, будь які спроби впровадити обмеження на це – втручання держави у особисте життя.

Можна провести аналогію. Держава може за вас ухвалити рішення, в який колір вам фарбувати своє волосся (або взагалі заборонити це робити), який одяг вдягати, робити собі татуювання чи ні, та вирішити за вас, о котрій годині лягати спати? Ні? То чому ж вона дозволяє собі вирішувати ,коли вам можна купити собі алкоголь, а коли не можна?

Тут вже б і можна було закінчити розбирати це питання. Як на мене, втручання держави у приватне життя – недопустиме.

Але, на жаль, більшість полтавців, як і українців в цілому, не є притомними людьми. Питання особистої свободи в них закинуто кудись на задвірки піраміди Маслоу. А самі вони хворі стокгольмським синдромом і підсвідомо бажають посилення державного контролю над собою, хочуть відчувати міцну руку держави на своїй шиї.

Тож продовжимо.

2.Це повернення до практик Радянського Союзу.

У часи СРСР, внаслідок декількох антиалкогольних кампаній (1929, 1958, 1972, 1985), було введено ряд заборон у сфері продажу алкогольних напоїв. Дійшло до того, що в кінці 80-х алкоголь було дозволено продавати лише з 14:00 до 19:00. Не варто і нагадувати, що СРСР – тоталітарна країна, у якій владні органи нормували всі сфери життя, навіть ті, у яких присутності державного регулювання просто не місце.

Дарма виходить декомунізацію проводили. Пам’ятники демонтували, вулиці перейменували, а мізки і ментальність залишилася совковою.

Навіть найбільший ліберал та антирадянщик в таких дрібницях, як підтримання заборони на продаж алкоголю вночі, видає свої підсвідомі симпатії до тоталітарних традицій СРСР.

Втім для сьогоднішніх «лібералів» у цьому питанні є більш близький приклад – заповідник лівого – лібералізму й соціал-демократії та регіон розвинутого мультикультуралізму – країни Скандинавії.

Нашестя мусульманських біженців, високі податки, розмивання європейського культурного коду, засилля толерантності, що, звісно, веде до обмеження свободи слова та цензурування наукового й культурного продукту. Ну і, звісно, обмеження продажу алкоголю. Так в Швеції випивку продають лише державні мережеві магазини, а купити її можна лише з 10 ранку до 18:00. В суботу взагалі – лише до 15:00.

 Ех… рай на Землі. Варто наслідувати (ні).

3. Це рішення продиктовано неспроможністю влади боротися з правопорушеннями. Нездатність поліції зберігати громадський спокій у нічний час намагаються компенсувати забороною продажу алкоголю. Це чергове замилювання очей і нівелювання реальної проблеми – некомпетентності правоохоронних органів.

Фактично влада підміняє поняття і говорить, що нічні хуліганства та вандалізм – наслідок того, що людям дозволено вночі вживати алкоголь. І ні слова про те, що запобігання правопорушенням – справа поліції, з якою вона не справляється.

Я вже не говорю про те, що засміченість наших вилиць різним сміттям (тими ж таки пляшками з під випивки) – вина не лише тих хто це сміття кидає просто на центральних вулицях, а й комунальників, що мають його прибирати, але роблять це погано. А чому погано? Бо робочих рук не вистачає, а не вистачає тому, що грошей на підвищення зарплат не виділяють.

4. Цей проект впроваджує принцип колективної відповідальності.

Провину окремих індивідів, що в нічний час під впливом алкоголю здійснюють правопорушення, перекладають на всіх жителів міста. Боротьбою з цими правопорушеннями і намагаються виправдати обмеження прав полтавців на купівлю алкогольних напоїв.

Можна провести теоретичну аналогію (ага, я люблю аналогії та метафори): через часті випадки нападу домашніх собак на людей влада приймає рішення заборонити громадянам володіти песиками будь-яких порід.

Твердження, що всі, хто купує алкоголь після 22:00, здійснюють правопорушення аналогічно з твердженням, що всі чорношкірі – злодії та люблять смажену курку з KFC, всі былявки тупі, а всі українці люблять їсти сало.

З одними стереотипами ми боремося, а інші підтримуємо. Ну і лицемірство.

5. Поява «чорного ринку» алкоголю та ріст рівня корупції.

Ну тут все зрозуміло, торгівля алкогольними напоями в нічний час не припиниться. Просто їх будуть продавати нелегально, так би мовити, з під прилавку. Як приклад, можна використати той же таки Львів. Навіть в центрі алкоголь можна купити вночі. Магазини, що його продають не приховують цього.

Я звісно не аналітик і не Ванга, не маю пруфів, але маю впевненість, що працюють вони через те, що дали комусь «на лапу».

Виходить, що виручений прибуток йде в кишеню власнику магазину, хабар йде відповідному чиновнику, а державі, у вигляді податку, не йде нічого.

Отже, залишайтеся притомними людьми, не давайте державі водити вас за ніс і підміняти поняття, якось аргументуючи необхідність обмеження ваших прав.

А ще помізкуйте над наступним: навіть якщо обмеження продажу випивки вночі не стосується особисто вас (ви не вживаєте алкоголь чи не п’єте пізно ввечері), чи готові ви дати державі карт-бланш на обмеження прав своїх громадян?

Адже, якщо ви не хочете захищати ті особисті права, які конкретно ви не використовуєте, будьте готові до того, що ніхто не прийде вам на допомогу, коли конкретно ваші права будуть порушуватися.