Ольга Кориненко: COVID-19 в Китаї очима полтавки


Я родом з Полтави, але вже 2 роки живу й працюю в Китаї. Я з родиною живу в місті Нінбо, від нього до Шанхаю дві години поїздом. Мешкає в ньому майже 6 мільйонів чоловік, але за мірками Китаю це місто рівня Полтави.

Я проводжу заняття з балету для дітей дошкільного віку. Викладаю англійською мовою, а китайську знаю поки що на побутовому рівні.

Я з моїми ученицями

Я з ученицями

Розповім про те, як ми тут жили в умовах епідемії коронавірусу. Зараз ми вже знаємо, що перші випадки зафіксовані восени минулого року, але цей факт приховувався два місяці. Увесь час ми були в Нінбо, тільки в січні цього року літали в Україну до моїх родичів. Ми планували пробути в Україні місяць, але затрималися на півтора: уже було відомо про коронавірус, авіакомпанії відмовлялися літати в Китай.

Наприкінці лютого чоловіка викликали на роботу, і ми повернулися. Ми ще встигли замовити машину, щоб доїхати з Шанхаю до Нінбо: поїзди вже не ходили. Водій, який віз нас додому, також мусив бути з Нінбо, оскільки наша провінція межує з провінцією Хубей, де був спалах коронавірусу. В аеропорту в нас перевірили температуру. І ми, і водій були в масках.

photo_2020-03-26_12-09-32

Так ми повертались у Китай

На в’їзді в Нінбо у нас знову перевірили температуру й документи. Ми в’їхали в порожнє місто. На вулицях майже не було людей. Місто поділене на райони, кожен з яких складається з житлових блоків. Цей блок огороджений і має 2 – 3 виходи. На час карантину залишили тільки один вихід, біля якого був медпункт, де лікар міряє всім температуру,  та охоронець.

Китай розробив анкету: ти вказуєш, де ти був останні два тижні, чи відвідував провінцію Хубей, чим добирався до Нінбо, чи контактував з хворими. Уся ця інформація шифрується в QR-коді. Якщо немає жодних підозр, тобі видають зелений QR-код, якщо середній рівень загрози інфікуватися – жовтий, а якщо ти контактував з інфікованими – то червоний. Цей код стає твоєю перепусткою: так, у житловий блок пускають, якщо в тебе зелений код.

Працює це так. Коли я хочу зайти в супермаркет, у мене просять QR-код і міряють температуру. У закладах харчування міряють температуру і записують твоє  ім’я і прізвище. Товари, замовлені в інтернеті доставляють до паркінгу нашого житлового блоку. До неї окремий вхід, на якому теж сидить охоронець і міряє температуру. Вхід у мій житовий блок буквально поруч із входом на паркінг, але в мене все одно виміряють температуру ще раз, коли заходитиму в блок. Зараз це вже скасували.

Заклади харчування працювали, але тільки з доставкою. У мене з вікна видно Starbucks. Під час карантину в залу не можна було зайти. За дверима кафе стояв стіл, з якого кур’єр забирав продукти і відвозив їх за адресою.

Громадський транспорт був повністю зупинений. На межах міських районів стоїть кордон поліції Так просто з району в район не потрапити, потрібно мати вагому причину.

По приїзді ми два тижні сиділи вдома на самоізоляції. Виходити з квартири можна було тільки раз на два дні, та й то одній людині. Коли приїхали додому, роззулися за порогом, обробили верхній одяг і взуття дезінфектором, усі валізи теж протерли. Загалом усе, що за ці два тижні потрапляло в нашу квартиру, я протирала дезінфектором. Не судіть нас за це: ми захищалися як могли.

У Китаї надзвичайно популярна доставка їжі й товарів. Навіть супермаркети привозять покупки додому. Тому ці два тижні ми активно користувалися доставкою. На пакунку пишуть температуру кур’єра:  вона має бути не вищою за 37,3 С.

Маски, рукавички й захисні окуляри ми купили ще в Україні. Коли ми приїхали, в Китаї масок не було, ми навіть ділилися ними з другом чоловіка. Зараз уже купити маску можна без проблем.

Сьогодні частину карантинних заходів скасували, людей на вулицях стало більше, але всі досі ходять у масках. Люди все ще дуже обережні, особливо ті, що мають дітей. На вулиці дозволяється ходити без них, але в приміщення треба заходити в масці. Ресторани починають працювати в звичайному режимі, але людей розсаджують на відстані одне від одного. Крім того, Китай – це в принципі безготівкова країна: тут дуже популярні різні платіжні сервіси, які дозволяють обійтися без грошей з рук в руки.

Поки що немає офіційного оголошення про кінець карантину, тому багато хто досі працює онлайн. З 10 березня вже дозволено роботу закладів сфери обслуговування, але всі школи, університети й дитсадки закриті досі. Я могла б працювати онлайн, але оскільки не знаю китайської мови на належному рівні, мене не ставлять у програму для дистанційного навчання.

Китайці сиділи на карfнтині два місяці. Річ у тому, що епідемія припала на китайський Новий рік. Усі мешканці країни мають тижневу відпустку на свято, а оскільки більшість їх працює у великих містах, то вони прагнуть потрапити додому – в менші міста. У них це єдиний час у році для подорожей. Зрозуміло, що все це збільшило б кількість хворих у сотні разів, тому країна ввела дуже жорсткі обмеження.

Я вважаю, що і Китай, і Україна – молодці. Окрім того, що за порушення карантину в Китаї буде штраф і проблеми з поліцією, самі мешканці дуже свідомо ставляться до обмежень і приписів задля власної безпеки. Думаю, введення карантину в Україні – це правильно. Краще пересидіти вдома, тим паче, що більшість носіїв вірусу приховані: вони не виглядають хворими, не відчувають сильного нездужання, але при цьому заражають інших.

Бажаю полтавцям: тримайте себе в руках, дивіться новини, займайтеся спортом і працюйте з дому!


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація