Фільм «У сітях» і шокуюча реальність. Як захистити дітей від сексуального насильства в інтернеті
Колаж ЗМІСТу
Днями Мережа DOCU/CLUB та Правозахисний департамент ГО «Докудейз», що реалізує культурні та просвітницькі проєкти на перетині кіно і прав людини, провели в Полтаві показ та експертне обговорення документального фільму «У сітях», який розповідає про сексуальне онлайн-насильство над дітьми.
Цього разу у фокусі – журналіст(к)и, бо саме медіа є містком між громадським сектором, суспільством і державними інституціями, а також освітян(к)и, фахівці та фахівчині, які безпосередньо опікуються дітьми, захистом їхніх прав і превенцією. Про вражаючий фільм, Україну у світовому контексті, специфіку такого виду насильства, інструменти, здатні зупинити поширення злочинів та головні думки з дискусії – далі в матеріалі.
Світові й українські реалії
На початку повномасштабного вторгнення Україна була на п’ятому місці за хостингом матеріалів сексуального насильства над дітьми у світі, за даними INHOPE. У динаміці кількість залучень неповнолітніх до такого контенту з кожним роком зростала в рази. Щоб зменшити чисельність таких випадків, підвищити обізнаність про проблему, посилити спроможність дорослих захищати дітей, а самих підлітків і молоді – розпізнавати ризики й ефективно їм протидіяти, ГО «Докудейз» спільно з ВГО «Магнолія» розпочали всеукраїнську інформаційну кампанію «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей».
Кампанію супроводжує стрічка «У сітях» від чеських режисерки Барбори Халупової та режисера Віта Клусака. Вона дає можливість поглянути на світ очима 12-річних дівчат, яких вдають із себе дорослі акторки. За десять днів експерименту кожна з них натрапила на сотні «сексуальних хижаків», котрі пропонувати роздягнутися на камеру чи надіслати інтимні знімки, а потім намагалися цим шантажувати; не соромилися надсилати фото власних геніталій, мастурбувати по відеозвʼязку та примушували до сексуальних дій у реальності.
Ця документальна кінокартина – наочна демонстрація того, наскільки легко зловмисники можуть маніпулювати дітьми і який досвід спілкування в соцмережах сьогодні можуть отримати юнаки, юнки та діти. Вона дає привід проговорити величезний обсяг питань, пов'язаних із захищеністю дітей і підлітків перед загрозою сексуального насильства в інтернеті.
Адже під час війни соціально значущі теми, як-от сексуальне, гендерно зумовлене або домашнє насильство, освіта та дозвілля дітей, можуть зникати з поля зору й розкриватися хіба за залишковим принципом. Разом із тим, війна – не привід закривати очі на ці теми. Потрібно мати інструменти й оптику, що дадуть змогу побачити проблему й дізнатися, як із нею працювати.
Раніше подібні покази для медійників і медійниць відбулися у Києві, Тернополі та Львові. У Полтаві до обговорення фільму долучилися співробітники й співробітниці правоохоронних органів – служби освітньої безпеки, ювенальної превенції, кібер- і патрульної поліції, що дозволило поглянути на тему через призму їхнього практичного досвіду та зрозуміти наші реалії — що і як працює в Україні. Але навіть вони зізналися: вражені від усвідомлення глобальності та глибини питання.
«Фільм дійсно шокуючий. Ми розуміли, що проблема сексуального онлайн-насильства є, але не думали, що це відбувається в такому масштабі. Ми розповідаємо дітям, що таке грумінг, секстинг, як себе захистити від цього, вчимо їх не боятися комунікувати з дорослими і розповідати про такі випадки. Але нам є над чим працювати», – поділилася Людмила Просалова-Василюк, старша інспекторка сектору ювенальної превенції відділу превенції Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області.
Про зміну оптики й основний фактор захисту
Батьки, педагоги та суспільство в цілому мають розуміти, що насильство в інтернеті – це також злочин, який карається законом. У цьому не винен ніхто, крім людини по той бік екрану, і жодна поведінка дитини не може спровокувати чи виправдати таких дій із боку дорослих.
Через вікові особливості психіки, а також можливі соціальні фактори, які посилюють вразливість, дитина не завжди здатна критично оцінити ситуацію й передбачити наслідки своїх дій. Тож потенційно це може статися з кожною й кожним. На сьогодні ж ми часто стикаємося з тим, що люди досі недостатньо усвідомлюють, що насильство може бути без фізичних дій, продовжують шукати проблему в постраждалих і перекладати провину із дорослого, який надсилає свої дікпіки, на дитину, яка просто відкрила чат або відповіла на виклик від незнайомця.
Саме задля руйнування нездорових стереотипів, стигм і проведення комплексної роз’яснювальної роботи з усіма та на всіх рівнях важливо посилювати співпрацю між правоохоронними органами, громадськими організаціями та державним сектором. Про це неодноразово йшлося в ході обговорення.
«Ми виховуємо дітей у дуже складний період. Спочатку ковідний карантин і перехід на дистанційне навчання, потім повномасштабна війна – безпекова ситуація, постійні повітряні тривоги – вони ще більше проводять часу в інтернеті, один-на-один, – наголосила Світлана Фесенко, старша інспекторка з особливих доручень відділу організації служби освітньої безпеки ГУНП в Полтавській області.
Треба більше працювати з дітьми, інформувати їх про загрози, можливо, запровадити в навчальних закладах предмет чи курс сексуальної освіти, що викладався би змалечку. А також говорити з батьками, аби вони знаходили контакт зі своїми дітьми і були для них довірливими дорослими – відсутність цього зв’язку є однією з основних причин, чому діти власне потрапляють у неприємні ситуації».
Інструменти, що діють
«Часто дітям простіше звернутися не до батьків, яких вони, може, бояться, може, соромляться, а до сторонніх осіб – учителів або офіцерів освітньої безпеки, наприклад. Але важливо, щоб вони ділилися тим, що їх турбує, саме з батьками чи опікунами – саме вони мають бути їхнім законними представниками на етапах відкриття провадження та розслідування злочину, – додав Ростислав Конюшенко, оперуповноважений ВПК в Полтавській області ДКП НП України.
– Якщо говорити про українське законодавство, для нас прикладом, звісно, є міжнародне право, коли будь-яка особа, помічена в тих чи інших сексуальних діях або спробах таких дій відносно неповнолітніх, має бути відокремлена від суспільства. Ми робимо все, що в наших силах. І загалом усі злочини, пов’язані з дітьми, перебувають на контролі у вищого керівництва правоохоронних органів».
Як пояснив Ростислав Конюшенко, завдяки співпраці з американськими партнерами, нині у кіберполіції є доступ до сервісу NCMEC – Національного центру США щодо загублених та експлуатованих дітей, куди надходять всі скарги та звернення від користувачів соціальних мереж про незаконний вміст, пов’язаний із сексуальним насильством над дітьми та їхньою експлуатацією. Згодом представники організації, маючи контакти профілів та IP-адреси, можуть передавати цю інформацію правоохоронним органам по всьому світу.
«Таким вмістом можуть бути фото, відео, наліпки, гіфки, різний формат файлів. Досить велика кількість повідомлень надходить до цього центру, але цього недостатньо: насправді дуже мало людей надсилають скаргу, блокують такий контент і користувачів, які його поширюють. Але якщо це зробити, то рано чи пізно до цієї особи прийдуть правоохоронці».
Також можна звернутися до громадських організацій, які фіксують звернення щодо шкідливого контенту, надають психологічні та юридичні консультації, зокрема анонімно.
Повідомити про будь-який злочин, вчинений над дитиною, а також про матеріали сексуального насильства над дітьми в інтернеті можна на гарячу лінію INHOPE в Україні – портал Stopcrime від ВГО «Магнолія», просто заповнивши заявку на сайті або надіславши посилання.
Впродовж 2024, першого року роботи, їхні аналітики/-ині отримали та проаналізували 3224 повідомлення про шкідливий контент, з яких у 1060 підтвердили ознаки злочину. 649 матеріалів хостилися в Україні, про що було повідомлено Департамент кіберполіції для подальшого розслідування та блокування контенту. Решту перенаправили до інших країн – тих, де ці матеріали розміщувалися.
Власне для підтримки дітей в Україні працює Національна гаряча лінія для дітей та молоді за загальноєвропейським номером 116-111. Минулого року спеціаліст(к)и ГО «Ла Страда-Україна» надали 6923 консультації дітям і щодо дітей, пов’язаних із сексуальним насильством в інтернеті.
Ця статистика – лише верхівка айсберга, бо переважно про такі речі не повідомляють. Якщо говорити про кількість справ у суді, там цифри будуть іще меншими. Але важливо, що такі цифри є в цілому. Це означає, що і суспільство, і правоохоронні органи, і громадський сектор залучаються й реагують. І колись ми прийдемо до таких результатів і практики, що дадуть змогу дійсно змінити ситуацію і зменшити кількість злочинів сексуального насильства над дітьми в інтернеті.
Онлайн та наживо: де дивитися фільм «У сітях»?
У Полтаві та області стрічку «У сітях» усі охочі можуть переглянути в кіноклубах медіапросвіти з прав людини Docudays UA з подальшими її фаховими обговореннями, дискусіями щодо протидії сексуальному насильству над дітьми в інтернеті.
Також можна ініціювати показ для спеціальних аудиторій – школярства, батьківських і педагогічних колективів. На постійній основі в самому обласному центрі діють кіноклуби при бібліотеці-філіалі №2 та Полтавській філії Суспільної служби України; в Пирятині при ГО «Всеукраїнська організація “КЛАС”» та в Кременчуці при ГО «Простір ідей», а також при філіях центрів пробації. Їхні адреси і контакти модераторів/-ок можна знайти на сайті Мережі DOCU/CLUB.
До кінця березня адаптована версія фільму, розрахована на аудиторію 12+ і перегляд без експертного обговорення, буде доступна в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE – безкоштовно на всій території України. Для батьків і дітей команда Мережі кіноклубів також підготувала серію пам’яток про ризики й загрози сексуального насильства в інтернеті та рекомендації, як від них захиститися.