aWhekI3csDKxhAK0

Лондон дивує провінційного туриста багатьма речами, до яких місцеві давно звикли.

Наприклад, зручною для пішоходів дорожньою розміткою та низькими бордюрами, заїздами, які комфортні для людей з інвалідністю. Світлофорами, які вмикаються кнопкою. А ще – захмарними цінами (проїхатися у метро коштує 185 грн, а з'їсти морозиво – майже 100 грн).

Дивує монументальна архітектура та продумане містопланування. Сучасні будинки гармонійно співживаються із старою забудовою. Хмарочоси не заважають дорожньому руху, бо крізь них облаштований проїзд. Там, де є місце для дерева, – росте дерево, тож місто, хоч і велике, дуже зелене. Підземних переходів немає, є лише метро.

По Темзі плавають чудернацькі поліцейські катери, а у небі багато літаків та вертольотів, які літають дуже низько. Безхатьки ночують просто в парку, у палатці, не знаю, ганяє їх хтось чи ні. У черзі на оглядове колесо London Eye – сотні людей, усюди натовпи туристів, і я з моєю камерою – серед них.