Ігор Гавриленко: Громадянин Петров із пільговим абонементом в Октябрському суді


20 грудня 2019 року до Полтавського районного суду надійшов адміністративний позов. Громадянин Петров Віталій Юрійович вирішив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення на нього стягнення за порушення Правил дорожнього руху (сама подія трапилася 12 грудня).

Авторозподіл визначив суддю – Людмилу Стрюк. Вона відкрила провадження й призначила засідання на 26 грудня.Однак ні тоді, ні 9 та 31 січня, як і 14 лютого, розглянути справу не могла. Причина – неявки позивача та його представника.

При цьому обидва рази в січні позивач-правопорушник письмово просив відкласти розгляд через зайнятість адвоката в іншому судовому засіданні. А той узагалі до Полтавського райсуду не потикався.

Відтак суддя Стрюк, укотре не побачивши ні заявника, ні його представника й не отримавши від них нових повідомлень, залишила позов без розгляду.

В ухвалі суддя додатково зазначила, що адвокат на засідання не з’явився з невідомих суду причин, повістки поверталися з відміткою пошти: «адресат вибув».

До речі, прізвище «правозахисника» – Ковжога. Свого часу він представляв у суді інтереси Мамая, ексмера Полтави. Тільки тоді перший іще не проскочив в адвокати, а другий іще тримав під собою крісло градоначальника.

Оскільки моральні якості відставного міліціянта в Полтаві добре відомі й місцеві адвокати тримають марку, відповідне свідоцтво Ковжога оформив у місті Краматорськ Донецької області. Тоді ж, у 2017 році, новоявлений «законник» проліз і в «інваліди» другої групи (відразу безстроково) – через Кременчук.

Оприлюднення мною «географії» напрочуд активного, хоча й «немічного» власника та директора ПП «Юридична компанія “Юрпол”» змусило того зазначати в документах дві адреси: недійсну краматорську та полтавську – «для листування».

Проте не плутанина з адресами стала причиною закриття справи суддею Струк.

І не про недбальство адвоката Ковжоги цей блог.

20 січня 2019 року громадянин Петров Віталій Юрійович уже потрапляв у подібну халепу. О 4 год. 35 хв. ранку керований ним автомобіль «Volkswagen» зупинили патрульні. Водій мав виразні ознаки сп’яніння, але від проходження у встановленому законом порядку відповідного огляду відмовився. У присутності двох свідків.

Належним чином оформлений копами протокол пішов до суду.

В Октябрському райсуді Полтави водіями-пияками, наркоманами та аварійниками «опікуються» двоє суддів – голова цього «палацу правосуддя» Олександр Струков і його заступниця Ганна Андрієнко. Розглядати провадження у справі про притягнення порушника ПДР до адміністративної відповідальності випало останній.

Частина 1 ст. 130 КУпАП загрожувала Петрову втратою на 1 рік водійських прав, штрафом у розмірі 10 тисяч 200 грн та оплатою судового збору.

Утім, не судилося.

У засідання, призначені на 11 та 28 лютого, 14 та 27 березня, 17 квітня, правопорушник не з’явився, бо хворів. Але прохав суд не розглядати справу без його участі.У засідання ж, призначене на 8 квітня, не прибув представник Петрова – адвокат з інвалідністю Ковжога. Натомість надав клопотання про відкладення розгляду через своє перебування за межами міста.

Так і сплив 3-місячний термін, який відводить закон на притягнення подібних правопорушників до відповідальності. 25 квітня суддя Андрієнко постановила закрити провадження у справі.

03_Андрієнко

Тепер повернемося до інциденту, що трапився 12 грудня (з нього почалася ця розповідь).

Протокол про адміністративне правопорушення, вчинене громадянином Петровим, для розгляду по суті надійшов до Октябрського райсуду.

Безпрограшна лотерея з авторозподілу справ за ст. 130 КУпАП завжди дає тут бажаний правопорушникам результат.18 грудня жереб обрав Струкова (з Ковжогою, між іншим, вони куми).

Суддя неодноразово призначав засідання у справі: 9, 20 та 31 січня, 12 та 25 лютого. А коли стало відомо, що суддя Стрюк на виверти Петрова та його адвоката не повелася, вирішив закрити провадження.

Ні, не через закінчення строків покарання, як часто робить. Для певних «клієнтів» Струков має ексклюзив: «за відсутністю в його діях події та складу вказаного адміністративного правопорушення».

Обвинувачувався наш герой у тому, що 12 грудня о 3 год. 36 хв. нетверезим керував кросовером Subaru Legacy Outback. Так само йому було запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння, у присутності двох свідків він відмовився.

Коли Струков нарешті дочекався порушника в судовому засіданні, той розповів власну версію події.

Разом зі знайомими Особа-2 та Особа-3 Петров знаходився всередині автівки, за кермом якої перебував Особа-4.

Останній спершу під’їхав до нічного клубу «Робін Гуд» на вул. Небесної Сотні, 13. Вийшов із кросовера, щоб поговорив зі знайомим (у цей час Петров та Особа-3 залишались у салоні автомобіля).

Потім Особа-4 переїхав до нічного клубу на вул. Котляревського. Припаркував тут Subaru. Пішов до закладу.

І тільки тоді Петров перебрався на місце водія – «щоб послухати музику та поспілкуватися» з Особа-3, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні.

Перервали безневинні насолоди нічних меломанів працівники поліції, які під’їхали чомусь та «безпідставно почали вимагати у нього посвідчення водія».

Петров пояснював, що не керував машиною й документами на неї не володіє – докучливі копи запропонували пройти огляд на стан сп’яніння.

Петров відмовився, «стверджуючи, що не має такої необхідності, оскільки він не є водієм та власником цього автомобіля» – працівники поліції склали протокол.

Змучений цією несправедливістю любитель поїздок глибокої ночі від одного розважального закладу до іншого, який при виникненні проблем із законом починає слабувати на здоров’я, обурювався в суді незаконністю дій правоохоронців. І просив Струкова закрити провадження.

Зробив це суддя не відразу, а після допиту його супутників як свідків.

Особа-4 підтвердив, що за кермом був він, а в салоні – Особа-3 та Особа-1, тобто Петров (на задньому сидінні). Про інцидент із копами він дізнався від Петрова.

Особа-3 надала суду «аналогічні покази».

Цього Струкову вистачило цілком, щоб встановити «істину». Тобто свідчення правопорушника, його приятеля та приятельки для судді виявилися важливішими за протокол, складений екіпажем із двох поліцейських – у присутності двох сторонніх осіб, ніяк не зацікавлених у неправдивому обвинуваченні невідомого їм громадянина в порушенні ПДР.

Навіть Особу-2, третього очевидця нічних пригод, означеного Петровим на початку розповіді, Струков не вважав за потрібне допитати.

Звідки ж узялася ця безмежна довіра судді до фігуранта справи та його теплої компанії?

04_вбивство

30 грудня 2015 року близько 14 год. 30 хв. у Полтаві біля ринку «Алмазний» сталося вбивство. Як писали ЗМІ з посиланням на свідків злочину, молодик вистрілив у спину знайомому, а тоді почав бити ногами жертву, що впала, і двічі поцілив із травматичного пістолета ще й у голову.

У реанімації потерпілий помер.

Уже назавтра правоохоронці доповіли, що встановили особу стрільця – 25-річного хлопця, який мав серйозні проблеми із законом раніше.

Журналісти розвідали, що вбивця і жертва були причетні до наркобізнесу. А батько першого є місцевим кримінальним авторитетом, який контролює трафік і проституцію у «своєму» районі Полтави.

Із лютого 2016 року колегія суддів Октябрського райсуду під головуванням Струкова судила громадянина Петрова Віталія Юрійовича, обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, у вчиненні умисного вбивства.

Процес відбувався надзвичайно нервово, з безліччю скандалів.

Родичі підсудного норовили залякати журналістів. До погроз, образ і вимог припинити висвітлення перебігу судових засідань долучилася одна з адвокатів Петрова – Марина Розанова, як з’ясувалося, дружина начальника відділу Прокуратури Полтавської області, що займався наглядом за дотриманням законів органами, які ведуть боротьбу (!) з організованою злочинністю.

Розслідувати факти перешкоджання журналістській діяльності поліція не бажала. Натомість за заявою Розанової було відкрите кримінальне провадження проти журналістки Ольги Дудки (Полтавське громадське телебачення). Нібито це вона погрожувала адвокатці (заодно й Струкову) та вимагала вийти з процесу.

Робилася спроба «пришити» справу журналісту  Геннадію Фетісову, який «умисно своїми діями перешкоджав правосуддю, намагався заздалегідь визначити для присутніх, яке буде рішення суду в справі та своєю зухвалою поведінкою намагався схилити суддів винести неправомірне рішення й тим самим перешкоджав виконанню службових обов’язків судді».

Такого змісту повідомлення про злочин було подане до поліції, а потім і до суду від імені …баби загиблого, свідка у справі Петрова (у суді представником заявниці виступав адвокат Олександр Гончаренко, який тісно співпрацює із Ковжогою та самим Струковим).

Невдоволення Струкова журналіст викликав тим, що відмовлявся виконувати незаконну ухвалу суду, не внесену до Єдиного державного реєстру судових рішень, про заборону проводити фото- та відеозйомку обвинуваченого Петрова та його адвокатки.

05_фото Олега Журавльова

Про хамську поведінку головуючого судді та безпідставне перешкоджання виконанню ними своїх професійних обов’язків повідомляли й інші представники ЗМІ.

Струков прагнув приховувати від громадськості та журналістів дати наступних судових засідань. Із дивною постійністю траплялися нібито випадкові «накладки» з призначенням одночасно кількох судових засідань за його участі. У результаті «вільним слухачам» у справі Петрова доводилося чекати годинами, коли ж почнеться розгляд. Відкладалися засідання й через неявки адвокатів чи свідків – так гасився суспільний інтерес до резонансного злочину.

Хоча процес був відкритим, допит обвинуваченого Петрова судді провели в закритому режимі.

Потерпіла, дружина загиблого, неодноразово заявляла, що на неї та інших свідків здійснює тиск батько підсудного, що внаслідок підкупу дехто змінив показання, надані досудовому слідству, й у суді з’явилися підставні свідки.

06_ Антонов, Струков, Савченко_фото ІВ Полтавщина

21 квітня 2017 року судді Сергій Антонов, Олександр Струков та Анатолій Савченко засудили Віталія Петрова за «умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони» (ст. 118 КК України).

Перекваліфікація злочину дозволила зарахувати час перебування обвинуваченого в СІЗО (близько року), помножений за «законом Савченко» на два, у строк відбування покарання та випустити злочинця на волю відразу після виголошення вироку.

Прокуратура подавати апеляційну скаргу не стала: мовляв, за перевищення самооборони це максимальне покарання.

Тут доречно згадати, що вже за тиждень після затримання Петрова за вбивство на спеціалізованому сайті «ОРД» («новости из мира силовиков и прочего криминала») з’явилася замітка, підписана псевдонімом «Козак».

У ній повідомлялося зокрема таке: «Петров В.Ю. не однократно привлекался за совершение краж, грабежей, разбоев, но ни разу не был осужден. Являясь системным наркоманом, он вместе с отцом и его командой осуществляют контроль над незаконной продажем наркотических средств. Имели место факты похищения наркоторговцев с послідующим их «наказанием» с целью «прибить» под. себя. Не раз проскакувала информация о их причастности к вымогательствам и незаконным операциям с недвижимостью».

Давався прогноз: «Фигурант скоро покинет изолятор, так как уже изменены показания, и в них уже усматривается необходимая оборона. Учитывая гуманность Октябрьского суда[…], Петров В.Ю. снова окажется в своїй стихии. Ну, разве что отец немного полиняет».

Називалася й причина: «Петров Юрий, являющийся одним из криминальных авторитетов города, очень тесно общается с одним из бувших сотрудников милиции, занимавшего в свое время руководящие должности в городском управлении внутренних дел и имеющим неплохие связи во всех судебных органах города и области. Они знакомы еще с 1990-х».

07_Ковжога_фото ІВ Полтавщина

…Мусорську (доречне саме це слово) кар’єру Ковжога завершив першим заступником начальника Полтавського міського управління – начальником кримінальної міліції.

У лютому 2007 року був обвинувачений у «скоєнні тяжких злочинів, якими є зловживання службовим становищем, отримання хабара в сумі 5 тисяч доларів США, покривання наркоторгівлі, збагачення за рахунок підлеглих по службі працівників міліції, підтримання неділових зв’язків з кримінальними авторитетами і покривання їх злочинної діяльності».

Щойно призначений керівник УМВС у Полтавській області Михайло Вершняк, погано знайомий із місцевими «звичаями», обмежився тим, що змусив Ковжогу подати рапорт на звільнення, про що, мабуть, пожалкував не раз.

Уже в серпні того ж року суддя Октябрського райсуду Анатолій Савченко визнав слова генерал-майора міліції Вершняка такими, що не відповідають дійсності, порочать честь, гідність і ділову репутацію підполковника Ковжоги та зобов’язав вибачитися перед ним особисто – на нараді працівників УМВС.

Крім того, суд звелів начальнику міліції області виплатити позивачу 30 тисяч гривень моральної шкоди і понад 5 тисяч судових витрат.

Іншим судовим рішенням Ковжога був поновлений на посаді, тож тепер як «ветеран органів» отримує від держави немаленьку пенсію.

Адвокати Валерій Грубич та Марина Розанова, фото ІВ Полтавщина

У справі про вбивство, крім Марини Розанової, Петрова захищав адвокат Валерій Грубич.

З суддею Струковим він і понині зустрічається: то як захисник інших підсудних, то сам як …підсудний.

Голова Октябрського райсуду судить Грубича з початку 2014 (!) року. Прокуратурою той обвинувачується за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України у підбурюванні клієнта до надання хабаря суддям Апеляційного суду Полтавської області.

Грубич працює на Ковжогу.

Суддя Струков у тому жодних перепон для себе в розгляді справи не бачить. Свого кума він допитував як свідка.

В одному з судових засідань було досліджене відео, зняте в результаті негласних розшукових (слідчих) дій. Ним задокументовано, як адвокат Грубич переконував клієнта в безпечності та вигідності запропонованого «чейнджа»: 6000 доларів за умовне покарання.

Безпечно, бо отримані гроші Грубич передає «Іваничу», котрий обмінює їх на інші купюри й заносить, кому треба. Вигідно, бо і в цьому «бізнесі» для постійних партнерів існують знижки. А в суддів, які «беруть», не кожен адвокат «счітається благонадьожним».

На уточнююче запитання прокурора потерпілий у справі підтвердив: «Іванич» – це Ковжога.

…Тож розказана історія насправді про зрощення кримінальників із продажними слідчими, прокурорами й суддями. Та про адвокатів-рішал, посередників між першими й другими.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація