Запорожан Олена: #хрінова_солідарність або чому в дитячій лікарні немає томографа


#хрінова_солідарність або чому в дитячій лікарні немає томографа

 

Минулої суботи моя родина їхала додому з гостей автомобілем з Диканьки. Моя маленька Леся – неслухняна дитина. Ми її довго вмовляли повернутись додому, тому виїхали пізно. Вірніше, пізніше, ніж планували. По дорозі ми зустріли ДТП. Страшну. Вже в Полтаві дізнались подробиці. І, да, я цю ситуацію приміряла на себе (дякувати богу, у мене неслухняна дитина). Зрештою, як кожен, хто залишився небайдужим. Багато хто уявив себе на місці Олексія, а хтось  – на місці родини Пашетних і на місці родини Похиленків. І своїх дітей уявив на місці Софійки Похиленко, як я. Мабуть, тому я хапаюсь за кожну звістку про стан дівчат, про те, як лікують, що зробили, звідки беруть гроші на це, чи їх вистачає. Сьогодні прочитала, що дівчинка потребує  обстеження на комп’ютерному томографі.  Отак, одним рядком, з посиланням на лікарів. Вона його досі потребує!

Е, стоп, та це вже було! У лютому цього року. Зволинська Марійка, та сама дівчинка, якій на голову впала брила льоду була дуже тяжка! Ми всі хвилювались і боялись за неї.  Її тато, Олег Зволинський, підняв питання про складність провести таке обстеження пацієнтам дитячої лікарні на Леваді. Там немає томографа. Щоб провести комп’ютерну томографію, треба транспортувати дитину в іншу клініку. Зволинський зареєстрував на сайті міськради петицію про необхідність придбати для міської дитячої лікарні діагностичного обладнання, на яке потрібні гроші. Вона зібрала швидко необхідних для розгляду 250 голосів, на даний момент її підписали 330 полтавців. Знаєте, на моїй пам’яті (можу помилятися) лише до однієї петиції прислухалась місцева влада і відреагувала на неї – повернули Чебурашку під центральну ялинку. Але я вірила, що ось, саме на цю петицію мають відреагувати, буде результат. Але, ні. Навіть, коли Зволинський отам в приміщенні міськради пояснив і запропонував різні варіанти закупівлі. Ялинка, фонтан, «Полтавський вісник» (господи прости, він всіх нас переживе) – це те, що я швидко згадаю, куди з готовністю тратять бюджетні гроші, десятки мільйонів. А знаєте чому? Бо кожне, хто подумки послав подалі Зволинського з томографом не приміряли його ситуацію на свою дитину, солідарно. А зараз? Ось як вони уявляють транспортування дитини, яка фактично залишилась без батьківської підтримки, у якої місця живого нема, до іншої клініки аби провести таке обстеження? Та хз. Бо поговоривши півроку тому про цей КТ, про нього швидко забули. Просто замовкли, якось солідарно одномоментно.

І ось тепер про солідарність. Така сильно слизька тема, я вам скажу. Особливо, там, де солідарність корпоративна. Тому я зараз подякую журналістам та редакторам «Змісту» за те, що цей мій блог зараз читаєте – я запропонувала написати блог про томограф, але вийшов він отаким і ніхто з них не знав, яким він буде. І для мене це означає, що вони знають – корпоративна солідарність, то не лайно подвійних стандартів. Звісно, солідарно можна, наприклад, підтримати свого колегу, який начебто вкрав гроші, у бажанні повіситись, а можна захищати хорошого хлопця, бо з кожним могло таке статись. Але це не та солідарність, вона дуже херова, вибачте, і сильно руйнівна, не лише для журналістів.

Знаю, мене ніхто не просив, і я допускаю, що після цього блогу зі мною не буде вітатися пів міста, та я дам пораду. Не мазати солідарно соплі, а уважно подумати про оте з «кожним може статись». Якщо ви так впевнені, що з кожним з вас то може статися, й ви на шаленій швидкості можете влетіти кудись, підстрахуйтеся. Щоб скалічені діти в ДТП за вашою участю хоча б вчасно отримали необхідну діагностику, а значить і допомогу – менше трупів, інший термін же. Вибачте, що так.

Журналісти. Заходячи в кабінет до якогось чиновника, запитайте, що він зробив для того, щоб наша дитяча лікарня була обладнана всім необхідним. Йдучи на інтерв’ю до депутата, підготуйте питання про КТ, наприклад, в дитячій міській лікарні. Щодня. Всі. Якщо ви вже солідарні з тим, хто, можливо (я не знаю, припускаю, особисто не знайома), понад усе хотів би відмотати час і зробити все по іншому.

Очільнику міста. Звітуючись у соцмережах про народжених полтавками дітей, останнім рядком, тримайте в курсі, наскільки ви просунулись до купівлі нового обладнання у дитячу лікарню. Ну, щоб ці діти жили.

Депутатам. Ці товариші мене взагалі дивують, ну ладно, скажу. Згадуйте про Софію і Марійку, коли обіймаєте своїх дітей і коли затверджуєте фінансування фонтанів та газет кишенькових.

Громадським активістам. Контролюйте, ініціюйте, не злазьте з чиновників та депутатів. Не заради хайпу (з цим буде важко, але ви зможете, вірю), заради дітей, своїх теж.

Підприємцям міста. Я так розумію, вся надія тільки на вас.

Всім нам. Будьте тривожними батьками, не забувайте про оте «з кожним може статися». Щодня пам’ятайте.

Олексію Сердюкову. Попереду ще дофіга хрінового, але й багато роботи, яку ніхто інший за вас не зробить. 


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація