Історія об’єднання спільноти: як «Мазепа-фест» у Полтаві формував національну ідентичність
Ще 20 років тому Співоче поле, яке нині стоїть пусткою, збирало на своїй сцені культові рок-гурти. Молодь 2000-х років пам’ятає гуляння під час «Мазепа-фесту».
«Здається, не буде великим перебільшенням стверджувати, що всеукраїнський фестиваль “Мазепа-фест” є найяскравішою подією в культурному житті Полтави», – пише у своєму дослідженні воїн та викладач полтавського педуніверситету Сергій Шебеліст.
Через спогади та історію виникнення розбираємося у матеріалі як музика об’єднувала полтавців протягом років.
Український рок та полтавська молодь
Ідея створити український фестиваль виникла у полтавського осередку товариства «Просвіта», які хотіли зруйнувати міф про Полтаву, як місто Петра I. Щоб не допускати пафосних святкувань нібито перемоги у Полтавській битві, діячі вирішили створити на противагу український фестиваль.
Його ідеєю було вшанувати славетного гетьмана Івана Мазепи й козаків, які трагічно загинули у Полтавській битві за волю України, а також привернути увагу молоді до кращих зразків українського мистецтва. Так з 2003 року культура почала об’єднувати полтавців:
«Доля цього фестивалю історично склалася. Мені найбільше сподобалося оформлення сцени. І взагалі дуже подобається ідея створення цього фестивалю», – ділиться своїми емоціями полтавка на архівному відео 20 років тому.
Першими для містян виступали культові українські гурти: «Плач Єремії», «Кому вниз», «Гайдамаки», «Мертвий півень».
Зі знесенням пам’ятників на честь Петра I у Полтаві знову постало питання – як повернути місту його справжню історію. Досліджуючи «Мазепа-фест» я знайшла для себе відповідь – культурою. Подруга моєї мами досі береже диск з піснями фестивалю. Вона пригадує скільки друзів тоді знайшла, скільки говорила про український рок і Мазепу.
В архівних відео можна почути, як полтавська молодь роздумує про постать гетьмана:
«Мазепа взагалі був визначною особистістю, він багато зробив для нашої України. Він намагався визволити наш народ від російського ярма. І взагалі він увійшов в історію сильною особистістю», – говорить дівчина, яка прийшла на фестиваль.
За час свого існування «Мазепа-фест» еволюціонував і розрісся до насиченої чотириденної акції, незмінними організаторами якої були голова Полтавського осередку «Просвіти» Микола Кульчинський, режисер Сергій Архипчук і музичний критик Олександр Євтушенко.
Після переїзду до Полтави я відкривала нові й нові сторінки її історії. Так я збирала інформацію про «Мазепа-фест» і буду чесною – жодного разу не почула поганого відгуку.
«Я думаю, фестиваль виконував свою культурну роль і в Полтаві, і навіть за її межами. На відбірковому конкурсі в Дніпрі якось розмовляв із музикантами гурту “Кімната Гретхен”, і вони, російськомовні діти, прекрасно мене розуміли. Усі їхні прихильники – російськомовні, нічого не знають про Україну, душа гола, пам’яті історичної немає, проте їхня музика, і вони хочуть потрапити на фестиваль, де виступали їхні кумири. Хлопці мене питали: “А чому тільки україномовні команди? Чому гетьман Мазепа?” Я їм все розповів, і вони відчули правду, бо молоді не можна брехати», – ділиться спогадами Микола Кульчинський.
Чи варто відродити Співоче поле?
Коли я послухала диск із піснями, які пропонував полтавцям «Мазепа-фест», то відчувала заздрість і тугу. Заздрила я тим, хто мав змогу слухати живе виконання культових гуртів та бути дотичними до формування нової української культури. Відчуття туги супроводжувало мене протягом прослуховування, адже я розуміла – фестиваль вже історія. Будемо чесними, зараз подібного неможливо уявити, в першу чергу через росіян. Спочатку вони русифікували фестивальну культуру в Україні, а тепер прямо запускають сюди ракети.
Вони намагалися знівелювати будь-який прояв українського, а пригадується мені історія про концерт Кобзона на Співочому полі. Місце, де лунала українська музика – намагалися забрати росіяни.
Співоче поле у Полтаві існує не так давно – з 1987 року. Першою піснею, яка пролунала з «полтавського амфітеатру» стала «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні хору. Сьогодні це місце у Полтаві стоїть пусткою. Останні виступи тут проводили понад п'ять років тому.
Якщо звернутися до думки експертів, то урбаністка Євгенія Кулеба говорить, що цей амфітеатр вартий уваги, адже може стати важливим культурним об’єктом і об’єднає полтавців довкола себе.
Насправді ми вже маємо довкола чого єднатися. Легендарний фестиваль у Полтаві став історією культурного життя міста. Ми можемо вивчати архіви та цікавитися тим надбанням, що маємо. Відомий у соцмережі X полтавець Олексій Волохатенко якось написав на своїй сторінці думку, яка буде грубим, але доречним підсумком:
«Бидло хоче в Пітєр, а еліта на “Мазепа-фест” у 2004».
