Андрій Домненко: Історія твориться в нас на очах. Шлях «Ворскли» до фіналу Кубка України


«Ворскла» у фіналі Кубка! У це неможливо повірити! Якби хтось сказав про це ще кілька місяців тому, коли полтавці лише починали свій кубковий шлях – його слова не були б сприйняті серйозно. У цьому сезоні «Ворскла» виглядала не найкращим чином: криза в команді почалася ще до завоювання бронзових нагород. Тоді команда зуміла взяти себе в руки і вибороти довгоочікувану бронзу. А потім почався провал: зміна тренерського штабу, пошук «власної гри», експерименти з молоддю, чергова гучна відставка, боротьба за виживання і врешті-решт, прихід нового тренера з новою моделлю гри. Юрій Максимов зробив ставку на досвідчених виконавців, і це принесло свої плоди. З 11 місця команда перемістилася на 9-те, чим фактично змогла убезпечити себе від вильоту з прем’єр-ліги. А перемога над «Шахтарем» у чемпіонаті України стала маленькою сенсацією: до цього матчу донеччани в нинішньому сезоні нікому не програвали.

Шлях «Ворскли» до фіналу не можна назвати легким. Команда почала боротьбу з 1/8 завдяки тому, що на момент жеребкування перебувала у верхній частині турнірної таблиці. В 1/8 «Ворскла» на виїзді мінімально перемогла ковалівський «Колос», який в нинішньому сезоні виявився зручним суперником для полтавців. В 1/4 «ворскляни» поїхали в гості до Чернігова, де у безкомпромісній боротьбі зуміли перемогти «Десну». Багато хто не вірив у перемогу «Ворскли», адже «Десна» веде боротьбу за медалі, і разом з «Динамо» і «Зорею» претендує на місце у зоні Ліги Чемпіонів.

У півфіналі полтавцям випав «Маріуполь». Суперник виглядав більш «прохідним», аніж «Десна», але саме цей матч став найбільш яскравим та напруженим. Дехто навіть охрестив його півфіналом, гідним фіналу. Справді, обидві команди виглядали гідно, ніхто не хотів поступатися. Господарі першими відкрили рахунок, та цей гол важко було назвати логічним. Захисники «Ворскли» проґавили Горбунова, і дали йому змогу пробити по воротах, але воротар полтавців Різник вгадав направлення удару. На щастя для маріупольців, на шляху м’яча трапився Чурко, і рикошет від нього дезорієнтував голкіпера гостей. «Ворскла» кинулася відіграватись, але оборона «Маріуполя» трималася міцно. Лише за 10 хвилин до кінця основного часу Тищенко сфолив на Степанюку – це пенальті! Його чітко виконав Кане, який  потроху стає справжнім лідером атакуючої ланки ворсклян. Свисток арбітрині Монзуль зафіксував нічийний результат основного часу гри, а це значить, що на команди чекали ще 30 хвилин додаткового часу. «Ворскла» берегла сили, і здавалося, що тренерський штаб розраховує саме на серію пенальті. Це підтвердила і несподівана заміна голкіпера «Ворскли» на 119-й хвилині гри. Замість вже доволі досвідченого Різника вийшов 16-річний дебютант Павло Ісенко. Вийшов і став справжнім героєм матчу, відбивши 3 удари з п’яти! За «Ворсклу» забили Пуцлін, Скляр і Кане, зафіксувавши перемогу полтавців 2:3.

Звісно, на перший погляд, вихід Ісенка на серію пенальті можна вважати авантюрним. Але в цьому весь Юрій Максимов. Тренер чим далі, тим більше дивує (в гарному сенсі), хоча деякі його вчинки можна поставити під сумнів. Мається на увазі розмова на підвищених тонах з арбітром у матчі проти «Дніпра–1», після якої Максимов побачив перед собою червону картку і змушений був додивлятися гру на трибунах. З цієї ж причини тренер дивився півфінальний матч з трибуни, але після останнього сейву Ісенка зістрибнув з неї і взяв участь у командному святкуванні.

Та навіть незважаючи на деякі прикрі речі, Максимов зробив, здавалося б, неможливе – зумів надихнути команду під час непростої фінансової та ігрової кризи, поставив гру, вивів команду до фіналу Кубка України і відвів від зони вильоту в чемпіонаті.

Нарешті, він довірив місце у воротах зовсім юному голкіперу, який ще рік тому грав за команду ДЮСШ — це просто неймовірно! Кажуть, що готуючись до півфінального матчу і «проробляючи» можливість післяматчевої серії пенальті, всі голкіпери «Ворскли» «отримали» по 50 ударів з 11-метрової відмітки, і саме Ісенко виявився кращим. Це і стало вирішальним фактом для потрапляння у заявку на гру.

Отже, 8 липня нас чекає фінал Кубка України «Динамо» — «Ворскла». Звісно, «Динамо» — не «Маріуполь», тому «Ворсклі» буде непросто.

Адже кияни в цьому році залишилися без головного трофею — золотих медалей, тому виграти Кубок для них буде надпринциповим завданням. Але для полтавців цей фінал буде не менш принциповим. По-перше, у деяких гравців та тренерів «Ворскли» ще свіжі спогади про виграний у 2009 році Кубок України. Тоді ворота полтавців захищав нинішній тренер воротарів Сергій Долганський, а теперішній капітан «Ворскли» Володимир Чеснаков лише робив свої перші кроки в основній команді. Немає ніяких сумнівів, що вони ладні зробити все, щоб повторити цей успіх. По-друге, Юрій Максимов, будучи володарем Кубку Азербайжану, був би не проти отримати подібний трофей і в рідній Україні. По-третє, «Ворскла» дуже хоче в наступному сезоні грати в єврокубках. Для цього є два шляхи: або вибороти 8-ме місце в турнірній табличці і грати перехідні матчі в міні-турнірі між 5-ю, 6-ю, 7-ю і 8-ю командами, або виграти Кубок України і в якості бонусу отримати путівку в Лігу Європи.

Безумовно, вся Полтава чекає 8 липня і вірить в те, що Ворсклі вдасться вдруге привезти Кубок до Полтави. Команда вже показала, що здатна на речі, про які ще донедавна не можна було навіть мріяти. Тим більше, як кажуть тренери, на такі матчі навіть не потрібно якось особливо налаштовуватись. Для «Динамо» Кубок — це просто черговий трофей і намагання виправдатись перед вболівальниками за провалений сезон. Для «Ворскли» – це історія, яка твориться на наших очах. Віримо, що перемога буде за нами, і через 11 років Кубок України повернеться до Полтави!

 


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація