Олена Стрельник: Каструлі у подарунок, «дам усім» та «Міс супернімфетка»: хроніки полтавського сексизму


Побутові уявлення про жінок, які поширені у чоловічих спільнотах, є кращим свідченням їх реального ставлення, ніж листівочки, квіти, парфуми та палкі промови про «прекрасну стать» на 8-ме березня.

Сексизм – це моветон.  «Жарти» про білявок за кермом, тещ, про ПМС та клімакс, про «жінок-програмістів як морських свинок» та навіть безневинні розмови про «жіноче призначення» та «жіноче щастя» у сучасних освічених, успішних жінок викликають щонайменше сумніви у вихованості та тактовності чоловіків, а іноді навіюють думки, що вони просто бовдури, пробачте мені на слові. І якщо, шановні чоловіки, у вашому оточенні є жінки, які сміються з таких жартів, цьому явищу є назва – «внутрішня мізогінія», бо дистанціювання жінок від «тупих курок» наче підвищує їх статус в очах чоловіків.

Соціальні мережі – це клондайк печерного сексизму. Я вже поіменно знаю авторів принизливих дописів. Усі вони успішні публічні люди. Наприклад, колись один полтавський журналіст відкоментував анонс гендерної події «жартом» - чи буде тренінг з ББПЕ? Прошу вибачення, шановні читачі та читачки, але а не можу розшифрувати цей інтернет мем з етичних міркувань – гугл Вам у допомогу. Публічно відкоментував. Спокійно. І нічого. Ніхто не забанив.

От уявіть собі, що хтось публічно висловлює антисемітські чи расистські речі або хейтить людей з інвалідністю. Чи нормально би це сприйняло суспільство? Навряд чи. А висловлювання про таких милих, гарних, тендітних, але (направду) неповноцінних жінок (бо у них ПМС, діти, погана реакція, нездатність мислити раціонально тощо) з вуст заслужених працівників культури, бізнесменів чи журналістів  прийнятні?

Часом сексистські вислови про жінок виходять за межі кухонних чи-то фейсбук розмов у публічний інформаційний простір.

У 2016 році у Полтавській обласній раді відбулося засідання конкурсної комісії на заміщення посади керівника Полтавського краєзнавчого музею. Кандидатів на цю посаду було двоє ‒ Олександр Супруненко та Оксана Коваленко. Один із учасників засідання  Віталій Ханко – заслужений діяч культури, мистецтвознавець, викладач – сказав, що варто звернути увагу на стать кандидатів у прийнятті рішення. Відносно кандидатури Оксани Коваленко, кандидатки історичних наук, дуже фахової та авторитетної полтавської дослідниці, він відзначив наступне:  «Ото свою дитину виховає і років в 45-60 хай береться». Зійшло з рук, жодної суспільної реакції. Хто знає, можливо через такі міркування, пані Оксана так і не виграла конкурс?

Чула від студентки одного з полтавських вишів, що викладач ледь не кожну лекцію починає з нотацій про «жіноче призначення». Вона скаржилися, результату – жодного, бо він доктор наук (наче це індульгенція).

Пам’ятаю скандал довкола реклами квасу з напівологеною дівчиною та слоганом «Дам усім». Скільки опору та хамства було тоді від смм-щика та від чоловіків на адресу тих, хто скаржився: і що ми не так усе зрозуміли, і що нам так здається і що ми погано виховані, тому бачимо непристойності там, де їх немає. Результат був позитивний завдяки зусиллям полтавських активісток – держспоживслужба примусила зняти рекламний борд та ще зі штрафом.

Конкурс «Красуня Полтави» – теж оплот полтавського сексизму. У 2014 та 2016 роках учасниць конкурсу «Красуня Полтави» просто «препарували» у номінаціях «Міс Розкішні перса» та «Міс Незрівняні ніжки». А номінація 2017 року «Міс-супернімфетка» у мене особисто викликала обурення, бо слово «німфетка» походить від роману Набокова «Лоліта». Враховуючи, що вік учасниць – від 15 років, то номінація мені здалася сумнівною. Втім, головний продюсер конкурсу переконував, що нічого «такого» тут немає. О, так, воістину «духовна столиця».

І тут апофеоз – набір каструль, який подарували жінкам – переможницям конкурсу «Успішна жінка Карлівщини» 21 березня 2019 року. Метою цього конкурсу є «підвищення суспільно-політичної активності жінок та їхнього соціального статусу, підтримка та відзначення жінок, які плідна працюють у різних сферах господарського, суспільно-політичного, духовного і громадського життя району».

Отже, нетактовно та дивно – успішним жінкам подарувати набір каструль. Дійсно, що як не каструля є символом успішної жінки! Уявіть собі, що Президент нагороджує жінку-комбатанта та дарує їй набір каструль. Чи набір каструль презентують лауреатці Нобелевської премії.

Практичний подарунок? Цілком погоджуюся. Чи можу я уявити, щоб набір каструль подарували успішним чоловікам? Категорично ні. Логічно, як на мене, що багато жінок обурилися. І тут прийшли чоловіки доводити, що ми неправі, не так все розуміємо, «у фемок щось підгорає» (дослівна цитата) і що невже краще, якби жінкам подарували набір чоловічих шкарпеток чи шуруповерт?  Дурний аргумент. Хіба не можна підшукати нейтральний та корисний подарунок – хороші книжки, наприклад?

Шановні чоловіки, не треба переконувати мене, що я відчуваю чи думаю неправильно. Ви ніколи не проходили мого шляху зростання дівчинкою та буття жінкою, ви не можете знати, що я відчуваю та що мене ображає. Іншими словами – дайте жінкам можливість говорити від свого імені та озвучувати власні проблеми. Намагайтеся почути їх, читайте та думайте, замість давати легкі, як вам здається, відповіді на питання, чого ж насправді хочуть жінки.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація