Au3O8ARDEL09o91a

Сьогодні дуже багато розмов про Різдво: слід чи не слід відзначати його 25 грудня? Оскільки дискусії не вщухають, даю свій коментар з цього приводу. Православна Церква України живе за юліанським календарем, тобто за старим стилем. Проте держава та й увесь світ — за григоріанським. Різдво Христове як за юліанським, так і за григоріанським календарем відзначається […]

Сьогодні дуже багато розмов про Різдво: слід чи не слід відзначати його 25 грудня? Оскільки дискусії не вщухають, даю свій коментар з цього приводу.

Православна Церква України живе за юліанським календарем, тобто за старим стилем. Проте держава та й увесь світ — за григоріанським. Різдво Христове як за юліанським, так і за григоріанським календарем відзначається 25-го грудня. Але ці календарні системи мають розбіжність.

Коли ми говоримо про святкування Різдва за «новим стилем», нам слід розуміти, що мова йде не тільки про Різдво 25 грудня, а й про усі православні свята! Тобто маємо усвідомити, що свята, до яких ми звикли (Водохреща, Стрітення, Благовіщення, Спаса, ап. Андрія, свят. Миколая і т.д.) зміщуються на 13 днів. Бо Церква не може святкувати Різдво за «новим», а всі інші свята — за «старим» стилем.

Календар не має особливого значення для духовного життя, це не догмат віри, який не можна змінювати. Однак для нас важливо, щоб зміна календаря не стала приводом до розділення вірян. Коли ми об’єднаємо в єдиній Помісній Церкві переважну більшість православних віруючих України, коли все суспільство буде готове перейти на новоюліанський богослужбовий календар — ми це зробимо. Зараз же треба бути обережними, щоб не розділити українське суспільство, адже наші вороги тільки цього і хочуть.

На мою думку, звершувати Різдвяне богослужіння 25 грудня ще рано. Це має бути виважене і соборне рішення усієї Церкви. Богослужіння не може бути формальним обрядом. Річне коло становить логічний «ланцюжок» подій, пов’язаних з Божественним влаштуванням спасіння людей. Ми не просто згадуємо ту чи ту подію з Євангелії або історії Церкви – ми емоційно переживаємо ці події, духовно оновлюємося, переходячи від свята до свята.

 

Довідка ЗМІСТу. Юліанський календар був уведений указом Юлія Цезаря у 45 році до нашої ери. Саме цю систему літочислення називають старим стилем. Вона була неточною: кожні 128 років давала похибку в 1 добу. Тож 1582 році папа Римський Григорій ХІІІ запровадив значно точніший календар, який отримав назву від його імені. У григоріанському календарі рік становить 365 ¼ дня, тож раз на 4 роки «набігає» 1 доба. Це і є високосний рік. На момент уведення григоріанського календаря різниця між системами літочислення становила 10 днів – саме на стільки відстав юліанський!

Спершу григоріанський календар увели в католицьких країнах, зараз же за ним живе більшість країн. У контексті богослужінь доцільно говорити про згаданий владикою новоюліанський календар: усі свята, окрім перехідних, відзначаються за григоріанським календарем, а перехідні (Вхід Господній у Єрусалим, Воскресіння Христове, Вознесіння, Трійця) – за юліанським. За цим календарем живуть православні Помісні Церкви, окрім Російської, Єрусалимської, Грузинської, Сербської Церков та монастирів Афону (тут використовують юліанський календар).

В Україні григоріанський календар запроваджено 1 березня 1918 року: останній день перед цим був 15 лютого. Тому дати до 1 березня 1918 року подаються за новим і за старим стилем. Церква ж зберегла літочислення за старим стилем, тому маємо дещо парадоксальну ситуацію, коли Різдво святкуємо після Нового Року.

Владика Федір слушно говорить про несуттєвість календаря для духовного життя. Натомість те, разом з ким ми святкумо, має велике значення в плані геополітики. Це розумів іще перший український захисник юліанського календаря наприкінці ХVІ століття – знаний православний полеміст, ректор Острозької академії Герасим Смотрицький. Тоді вперше постала серйозна загроза переходу на католицький обряд, а отже, і на григоріанський календар. Як бачимо, не лише православна, але й греко-католицька Церкви зберегли за собою право жити за старим календарем.