Олександр Панков: Коли закон не на сторожі права. Як гальмується просторовий розвиток громад


Децентралізація надала територіальним громадам повноваження та фінансові ресурси для соціально-економічного розвитку. Проте на сьогодні лишається низка проблем, а саме:

  • зарегульованість використання інструментів просторового планування територій громад;
  • повноваження щодо розпорядження землями для містобудівних потреб за межами населених пунктів.

Серед завдань реформи місцевого самоврядування – місцевий економічний розвиток та створення сприятливих інвестиційних умов. Просторове планування території або містобудівна документація формує комплексне бачення розвитку громади, обґрунтовує її потреби, взаємоузгоджує державні, громадські та приватні інтереси. Такий документ несе в собі й важливу інформацію для потенційних інвесторів, які мають намір вкладати кошти в проєкти на територіях громад.

Уявіть собі, що громада хоче реалізувати проєкт розвитку за межами своїх населених пунктів. Наприклад, планує пробурити свердловину для водопостачання, побудувати завод для переробки твердих побутових відходів або закласти нове кладовище. Розміщення таких об’єктів можливе лише в разі, якщо вони передбачені містобудівною документацією місцевого рівня, будь то детальний план території за межами населених пунктів чи схема планування території в межах територіальної громади. Отже, громада мусить звертатися за дозволом на розробку проекту містобудівної документації до районної державної адміністрації (детальний план) чи районної ради (схема планування). Але це не все. Потім необхідно звернутися по дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення цих об’єктів – уже до обласної чи районної державних адміністрацій.

Схематично це можна зобразити так:

1 (49)

Крок перший. Підприємець іде по дозвіл на розробку проєкту заводу до районної  державної адміністрації

2 (25)

Крок другий. Підприємець звернувся до районної ради

3 (19)

Крок третій. Підприємець вертається з дозволом з обласної державної адміністрації

На жаль, такий порядок на сьогодні визначений чинним законодавством та іншими нормативно-правовими актами. Низка законопроєктів, покликаних розв’язати ці проблеми, були подані до парламенту попередньої каденції, але так і не були прийняті.

Прагнення органів місцевого самоврядування планувати простір усієї територіальної громади – це нагальна потреба. Децентралізація дала фінансові можливості громадам інвестувати в капітальне будівництво інфраструктури, яка розташована здебільшого поза межами поселень, та й посилення інвестиційної привабливості громад потребує планування всього простору.

Серед видів містобудівної документації місцевого рівня законодавство досі не передбачило розроблення схем планування території, на якій реалізуються повноваження сільських, селищних, міських рад (ОТГ). Наказ Мінрегіону від 18.11.2015 № 294 передбачає (очевидно, тимчасово), що виконання схеми планування території окремої частини району, що відповідає території сформованої територіальної громади, здійснюється за рішенням відповідної районної ради. Організація розроблення та затвердження такої документації для територіальних громад покладалась також на районні ради, які часто просто гальмували процеси децентралізації.

Верховна Рада України 17 червня цього року прийняла законопроєкт № 2280 від 17.10.2020, який врегульовує процедуру розроблення комплексного плану просторового розвитку території для територіальних громад. Законопроєкт дає змогу припинити клаптикову хаотичну забудову територій за межами населених пунктів, коли рішення приймають на рівні району, а не громади. Тепер шлях потенційного інвестора, який хоче побудувати підприємство на землях громади, значно скоротиться: див. схему нижче.

4 (15)

Верхній рядок – маршрут підприємця через рік

Проте основні положення цього закону набирають чинності лише через один рік з дня його опублікування, тобто не раніше літа 2021 року. І знову громади будуть чекати ще рік, і не зможуть повноцінно планувати свій просторовий розвиток для містобудівних потреб, оскільки не мають владних (управлінських) повноважень щодо земель у межах їх території, що розташовані за межами населених пунктів.

Земельний Кодекс з 2002 року позбавив органи місцевого самоврядування іншої частини повноважень, без яких неможливі повноцінні просторовий розвиток і економічне зростання територіальних громад. Маю на увазі управління землями місцевих громад за межами населених пунктів. Обмеження юрисдикції органів місцевого самоврядування лише межами населених пунктів невиправдано ускладнює розвиток громад і зменшує матеріальну основу місцевого самоврядування. До того ж, це не узгоджується з одним із основних принципів демократичного суспільства, який визнаний у світі – принципом повсюдності місцевого самоврядування.

Верховна Рада 14 листопада 2019 року ухвалила в першому читанні проєкт закону № 2194 від 01.10.2019 про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів. Цей документ передбачає передачу земель державної власності за межами населених пунктів, крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій, до комунальної власності сільських, селищних, міських рад в управління територіальних громад.

З дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо зміни системи управління у сфері земельних відносин» землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель та земельних ділянок:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями (у тому числі земель та земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій), Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук;

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об’єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, що перебувають у державній власності.

Маю надію, що й цей закон буде прийнятий парламентом в цілому найближчим часом і громадам не доведеться, як за попередньої влади, чекати на нього ще кілька років, штучно гальмуючи економічний розвиток своїх територій. Чи, може, хтось вбачає тонкий сенс у тому, щоб запустити одночасно всі процеси, пов'язані з ринком землі, з з літа 2021 року. Питання риторичне…


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація