vXOLGa2NypSFP02W

Ось і добігає кінця перший семестр 2019–2020 навчального року. Року, на початку якого ми спробували підняти тему STEAM-освіти – і в цілому, і в Полтаві зокрема. Наскільки піднята тема актуальна, можна пересвідчитись, згадавши нещодавні новини щодо результатів дослідження PISA та оголошення наступного року роком математики. Не хочеться зараз повертатись до аналізу результатів дослідження, але деякі думки […]

Ось і добігає кінця перший семестр 2019–2020 навчального року. Року, на початку якого ми спробували підняти тему STEAM-освіти – і в цілому, і в Полтаві зокрема.

Наскільки піднята тема актуальна, можна пересвідчитись, згадавши нещодавні новини щодо результатів дослідження PISA та оголошення наступного року роком математики.

Не хочеться зараз повертатись до аналізу результатів дослідження, але деякі думки з нього все-таки хочеться виділити.

Дійсно, при досить непоганій фундаментальній підготовці з «класичних» математичних наук у нас майже немає практики пояснювати науку на прикладах застосування. Скільки разів ми чули «Навіщо та математика у житті? Додавати-віднімати навчились – і досить».

У нас досі обчислюється площа якихось абстрактних фігур, а не, наприклад, площа кімнати для вираховування кількості плитки. Чи знаходження відсотків, які можна досить легко пояснити на ставках кредитів/депозитів… І таких прикладів багато.

Але тут хочеться показати ще й інший бік: у тому ж таки дослідженні PISA є цікавий графік: залежність якості освіти від вкладених коштів. І ось тут на кожну вкладену гривню наші педагоги відпрацьовують по максимуму, на відміну від, наприклад, Бахрейну… Ну і результати дівчат і хлопців у нас майже не відрізняться, що свідчить про ґендерну рівність:)

Який звідси випливає висновок? Мало коштів виділяє держава для освіти? Знову ж таки все відносно. Хтось скаже, що це мало, комусь досить. Хтось буде посилатись на корупцію та нецільове використання коштів… І всі, в принципі, мають рацію. Бо головне, що ми маємо – це ВІДСУТНІСТЬ СТРАТЕГІЇ розвитку освіти. Не на 5–10 років, а на 50 років уперед мінімум. Не на одну каденцію депутатів, після якої наступники кивають на «попередників», а глобальну стратегію, виконання якої повинне жорстко контролюватись будь-якими партіями, урядом тощо… І «рік математики» тут теж, на жаль не допоможе.

Що потрібно робити? Рецепт досить простий і вже не раз випробуваний.

  1. Зробити професію вчителя престижною. Це не лише підняття зарплати, хоч і без цього кроку не обійтись. У першу чергу це зміна ставлення до учителів та системи освіти. Причому і з боку самих учителів також. Так, це складний шлях, особливо для тих, хто звик до «халяви», лежачи на канапі, і вважає, що «дитину віддав у школу – хай там вчителі й займаються»; хто вважає, що все виховання дитини вдома – дати смартфон/планшет – і «не заважай». Але й педагогічна етика повинна стати не порожнім словосполученням. І, на мій погляд, вчителю має бути соромно, якщо після його занять учні ще потребуватимуть репетитора. Особливо це стосується вчителів вищої категорії.
  2. Зробити престижною освіту. Перестати купувати/продавати оцінки-табелі-дипломи. Діти й батьки повинні зрозуміти, що навіть при оплаті за навчання вони платять за те, що ФАХІВЦІ витрачають свій час на учня чи студента. А викладачі, в свою чергу, – надавати якісні послуги. Взагалі більшість у країні повинна зрозуміти, що безкоштовного не буває нічого. Просто за все платите або ви самі, або хтось за вас. І на відміну від першого випадку – у другому умови навчання диктує той, хто оплачує. І неважливо, хто це буде – держава, приватний інвестор чи майбутній працедавець.
  3. Змінити принципи навчання на більш практичне використання. Я не хочу казати про акценти на патріотичному вихованні, інклюзивну освіту та інші модні останнім часом тенденції. Але ми на ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ повинні зрозуміти: без розвитку креативності, STEAM-освіти, проектного підходу ми не зможемо вижити як самостійна країна. Адже сучасною освітою ми закладаємо майбутнє на десятиріччя вперед.

Що маємо у Полтаві? На мій подив, за останні півроку маємо досить гарні результати співпраці із управліннями освіти та молоді і спорту (тут хочеться подякувати Ю. Матвієнку та О. Бабенко). За цей період влада явила набагато краще розуміння необхідності змін в освіті та тісної взаємодії із громадськими активістами та бізнесом. І маємо надію на ще тіснішу співпрацю у наступному році.

Всіма планами поки що ділитись не хочемо, але, наприклад, проведений у травні 2019 року Відкритий фестиваль робототехніки «РобоЛаб» знову отримав підтримку влади і включений до списку заходів STEAM-освіти у 2020 році.

Тому зараз хочеться привітати всіх із прийдешніми святами та побажати здійснення всіх наших бажань, що допоможуть зробити нашу країну дійсно незалежною й інтелектуальною, а Полтаву – одним з центрів креативного розвитку.