Навіщо їм сюди їхати? Як стати амбасадором Полтави
Кілька років тому я переїхав до Києва. Після переїзду мій зв’язок з Полтавою став тільки тіснішим, а сентимент до неї збільшився.
Крім цього, я відчув відповідальність, бо представляю своє місто перед дуже широким колом людей. І всі ці люди — потенційні гості Полтави. Від того, яке враження про своє місто я сформую, напряму залежить — чи захочуть вони приїхати, чи ні. Так у мене виникли перші думки про амбасадорство Полтави. Я, фактично, живу на 2 міста, тому і амбасадорство це має 2 прояви: внутрішній та зовнішній. Ними і поділюся у цій колонці.
Місто затишку та серце України. Яке враження про Полтаву ми хочемо створити
Перш, ніж переходити до проявів амбасадорства, варто розібратися з контекстом. Одна з моїх найулюбленіших вправ — запитувати у різних людей з чим у них асоціююється Полтава. Буду відвертим — велика частина цих асоціацій негативна. У полтавців можна спостерігати певне розчарування, у мешканців інших міст — нерозуміння цінності Полтави. Ось, що я чую найчастіше:
- Корупція/байдужість/болото.
- Полтава — велике село.
- «Нічого, крім галушок».
- «Попити кави на трасі Київ — Харків».
На противагу цим асоціаціям, у Полтави є багато переваг. Я упевнений, що перерахую лише частину з них. Але цього достатньо, щоб зрозуміти логіку:
- Розташування в самому центрі України;
- Відносно невелика кількість мешканців і, відповідно, відчуття, що всі всіх знають.
- Піша доступність будь-яких об’єктів;
- Достатньо збережена історична частина міста;
- Серйозний історичний та літературний бекграунд;
- Свій пантеон героїв;
- Певний ареол недомовленості/таємничості — міфи та легенди.
Виходячи з цих переваг, і потрібно формувати позитивний образ Полтави:
- Затишне, тихе місто, де можна нікуди не поспішати/місто вихідного дня;
- Місто, де всі свої/місто гостинності та доброти;
- Місто, де зберігаються українські традиції (література, архітектура, кухня, історія)/серце України.
Як на мене, найвдаліше позиціонування назовні — місто вихідного дня. Двох днів якраз достатньо, щоб обійти найцікавіші місця Полтави та отримати всі ключові досвіди, які може дати наше місто. Тим більше у Полтаві є гарні готелі, де можна зупинитися на ніч.
Ну а для нас, полтавців, одна з найулюбленіших ознак нашого міста — його затишність. І ця затишність не лише у прилеглих до Соборності вуличках, а і у ритмі життя. Інколи здається, що у Полтаві взагалі ніхто нікуди не спішить. Це спокійне місто, де можна вести розмірене життя.
Бути амбасадором Полтави в місті: що робити?
- Розповсюджувати відповідальність за межі своєї квартири;
- Розривати бульбашки та об’єднувати зусилля;
- Підтримувати вже створені ініціативи, які промотують Полтаву.
Відповідальність – це, як кажуть, фундамент та база. Якщо у вас є спроможність ухвалювати рішення та діяти проактивно – треба реалізовувати її за межами своєї домівки. Полтава – це не для когось, а для нас самих.
Свого часу мене вразила історія Лева Вайнгорта – архітектора, який керував відбудовою нашого міста після Другої світової та зберіг Полтаву такою, як ми знаємо. З ідеєю встановити Леву Семеновичу пам’ятник я прийшов до тодішнього очільника Департаменту будівництва ПОДА. Пізніше до проєкту долучилися багато інших людей – зокрема, представники громадської організації Save Poltava. На останньому етапі кошти також фандрейзили. Результат дієвості багатьох людей:
- Промоція рольової моделі людини, яка любить місто та піклується про нього. Увесь процес створення пам’ятника ми супроводжували доволі широкою інформаційною кампанією про Лева Вайнгорта;
- Актуалізація образу Полтави, як історичного міста з красивою архітектурою. Це до згаданої вище затишності;
- Розширення туристичного маршруту за межі вулиці Соборності. Скажу чесно, цю ціль ми не реалізували до кінця. Але, як мінімум, зробили зусилля.
За тією ж логікою, не чекаючи на диво чи щось подібне, ми з командою організували створення муралу «Дума про волю». Про стінопис я писав у минулій колонці. І на його ж прикладі пояснював чому важливо виходити за межі своїх бульбашок.
Бути амбасадором Полтави в інших містах: що робити?
- Формування та просування міфу про Полтаву;
- Розробка/актуалізація бренду Полтави з урахуванням специфіки ключових аудиторій (полтавці, туристи, інвестори etc.);
- Формування позитивного враження про місто через себе;
- Запрошення людей з інших міст у Полтаву;
- Експорт Полтави в інші міста.
Наша глобальна задача – створити стрункий наратив про Полтаву. Я бачу це історією буквально на один-два аркуші – зрозумілою, емоційною та з урахуванням ключових переваг нашого міста. Такий міф легко запам’ятати та переповідати. І кожен (в ідеалі), хто промотує місто назовні, має орієнтуватися на цей наратив. Ставлю собі за мету на найближчий час сформулювати міф про Полтаву. Буду радий будь-якій допомозі.
Не менш важливий наступний крок – створення бренду Полтави. Багато колег у різний час вели таку роботу. Треба лише об’єднати зусилля та актуалізувати її.
На формуванні позитивного враження про місто через себе я не буду зупинятися детально. Скажу лише, що коли директорка Аспен Інституту Київ представляє мене комусь, то починає з «Це Денис, він з Полтави». Та і на сайті Інституту перший рядок моєї біографії звучить не інакше як «народився в Полтаві».
Про що варто згадати на останок? Експорт Полтави в інші міста. Досвід Львову доводить, що цей інструмент працює. Ми знаємо про львівську каву, пляцки та сирники, специфічну галицьку лексику, місцеву міфологію та героїв. Усе це – результат чіткої стратегії та багаторічної праці.
Наш шлях у цьому напрямку тільки починається. Але вже є вдалий приклад експорту Полтави в інші міста – однойменний ресторан, який Євген Клопотенко та Інна Поперешнюк нещодавно відкрили у Києві.
По-перше — це про вже багаторазово згаданий затишок. Особисто у мене атмосфера ресторану асоціювалася з охайною хатиною прабабусі у Мильцях. По-друге, про наш гастрономічний потенціал — просту, але дуже смачну кухню. По-третє, про любов до міста. Я ще не був у закладі, де в туалеті висить постер зі словами пісні «Моя Полтава на тебе схожа».
Будь-який пункт цього тексту можна деталізувати та присвячувати йому окрему колонку. З великою ймовірністю, з частиною з них я так і зроблю.
А замість висновку, ще раз закцентую на найголовнішій ідеї написаного вище: Полтава – це усі ми. Наші зусилля – і в місті, і поза його межами – прямо впливають та впливатимуть на те, якою буде Полтава і як її сприйматимуть.