Лариса Бездудна: «Не вчіть нас жити!», або Як допомогти матеріально самому собі


«Не вчіть нас жити, краще допоможіть матеріально!» – говорив  Остап Бендер. Та дивлячись на те, як люди в розвинених країнах на пенсії подорожують світом, а складні хвороби лікують за рахунок страхових компаній, розумієш, що все-таки варто повчитись правильно керувати своїми фінансами. Наївно чекати, що хтось попіклується про наш добробут і забезпечить безбідне життя.

Нарешті в Україні заговорили про фінансову освіту. З’явилась надія, що хоча б нові покоління вмітимуть не тільки заробляти гроші, але й правильно ними розпоряджатись! Я знайшла в інтернеті підручник «Фінансова грамотність». Загалом там усе правильно і доступно викладено: і про джерела доходів, і про банківські продукти, і про страхування, і про податки… Але дуже вже довго чекати, доки ті школярі виростуть і почнуть застосовувати знання на практиці! Аби позитивні зміни в фінансовій поведінці дорослих людей наставали швидше, до просвітницької діяльності мають долучитись ЗМІ та фахівці з фінансових установ. Цією публікацією хочу ініціювати такий просвітницький процес в Полтаві.

Як експерт у страховій галузі, маю багато чого розповісти про практичну сторону страхування, про мінімізацію особистих і корпоративних ризиків тощо. Розраховую, що знайдуться і втаємничені в секрети банківської справи, податкової служби та інших фінансових інститутів.

Отже, страхування – це спосіб колективного виживання. З дрібних внесків від усіх учасників створюється фінансовий фонд, з якого покриваються витрати тих, в кого настав страховий випадок. Так робили давні будівничі єгипетських пірамід, мореплавці, цеховики та інші. Навіть українські чумаки, вирушаючи в Крим по сіль, скидались грішми на випадок якщо хтось із них втратить вола. Страхування – один з потужних економічних інструментів, що сприяв виживанню людської цивілізації. Воно і досі виконує цю функцію, але тепер ідеться не про волів, а про кіберризики й авіакатастрофи.

Схема проста, як усе геніальне. Треба безповоротно віддати відносно невелику суму грошей за можливість скористатись фондом в разі непередбачених втрат. Як у мушкетерів: «Один за всіх і всі за одного!».

Та не можна придбати страховку в той момент, коли вона потрібна. Щоб придбати її вчасно, треба мислити наперед. А це не так просто.

Перше випробування для повсякденної логіки – сьогодні об’єктами страхування стають здорові люди, цілі речі, автомобілі у справному стані. , Тобто з грошима в розмірі страхового платежу необхідно розлучитись тоді, коли все добре. І треба приймати той факт, що очікувати повернення цих грошей не варто – краще, коли нічого поганого не станеться. 

Другий парадокс на перешкоді страхування – ми дуже хочемо, щоб завжди все добре було і силою власних думок намагаємося залучити позитив у своє життя, а при укладенні договору страхування ми повинні подумати про можливі погані події у майбутньому. «Чи не притягаємо ми їх таким чином до себе?» – замислиться забобонна людина. Страховим агентам часто говорять: «Не наврочте!». Так, ніби клієнт, застрахований від нещасного випадку, неодмінно зламає ногу. А логіка проста – фінансова профілактика діє так само, як і кожна інша: чистимо зуби, щоб не було карієсу, замикаємо двері, щоб у домівку не проникли злодії, одягаємо шапку, щоб не застудитись. Нам же не приходить в голову, що беручи в руки зубну щітку, ми «запрошуємо» карієс у своє життя?

Третій парадокс вочевидь найскладніший: ті, кому є що втрачати, втрачають менше, ніж ті, кому втрачати нічого. Це теза про наше ставлення до своїх здобутків. Хто усвідомлює, що має здоров’я, той цінує його краще: робить вранці зарядку, тримає ноги в теплі, купує медичну страховку. І якщо така людина все-таки захворіє, вона має чим захищатися від хвороби. І навпаки, нехтуючи здоров’ям, можна втратити так багато, що запізніле розуміння втрати вже нічого не врятує. Тут співрозмовник може заперечити: «А ось є люди, які себе не бережуть і з ними нічого не трапляється!». Це правильно в якийсь фіксований момент часу, але в далекій перспективі – ні. Якщо прослідкувати за життям курця від юності до старості, то вплив нікотину ми обов’язково побачимо.

Страхування – це вибір людей, які ментально стали дорослими і взяли на себе відповідальність за власне життя.

 Зараз чи не найактуальніший вид – медичне страхування. Точиться багато розмов – приймуть чи ні закон про його обов’язковість? Знову ж таки чекаємо, що «хтось» силою примусить нас поступати розумно! Насправді сьогодні на ринку досить багато різних програм медичного страхування, доступних як для фізичних, так і для юридичних осіб. У Полтаві практично всі приватні лікувальні заклади і майже всі аптеки мають досвід співпраці зі страховими компаніями. Пацієнт там вже нікого не здивує наявністю страхового полісу. Механізм обслуговування застрахованих осіб давно налагоджений. В Україні в цілому і в нашому місті зокрема доступні програми страхування критичних хвороб за кордоном у кращих лікарів світу.

 Про це та про багато іншого я маю намір розповісти в наступних публікаціях.

Буду вдячна за запитання та коментарі.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація