x2yflmpkorgpwbot

Присвячується моєму товаришу Сергію. Посмертно Давно хотів написати блог про проблему наркотичної залежності, яка тісно пов’язана з продукуванням медичних відходів у побуті. Довго відкладав, але відчуття несправедливості та трагічна смерть мого товариша не дають сил мовчати. По суті, нічого нового про медичні відходи в побуті не напишеш. Але існує інша проблема їх утворення. На вулицях […]

Присвячується моєму товаришу Сергію. Посмертно

Давно хотів написати блог про проблему наркотичної залежності, яка тісно пов’язана з продукуванням медичних відходів у побуті. Довго відкладав, але відчуття несправедливості та трагічна смерть мого товариша не дають сил мовчати.

По суті, нічого нового про медичні відходи в побуті не напишеш. Але існує інша проблема їх утворення. На вулицях міста в різних «загашниках» – в парках, на занедбаних ділянках на землі – валяється повно використаних шприців, відкритих голок, блістерів та порожніх ампул від прекурсорів (димедрол) для виготовлення наркотичних засобів. І саме свідоме ігнорування (або ж «кришування») цієї проблеми державними органами є причиною використаних шприців з відкритими голками на вулицях міста, через які травмуються люди, зокрема діти! Просте їх визбирування на вулицях проблему не вирішує.

 

Скляна пляшка з використаними голками від шприців викинута на вулицю.

Вищезгадану проблему спробую описати, ніби провести тонку нитку між двома гранями крихкого людського життя, на основі реальних фактів з життя мого близького товариша та деяких особистих висновків.

Будь-які відходи утворюються від щоденного споживання товарів та послуг. Чим більше ми споживаємо, тим більше накопичуємо відходів. Відповідно, чим більше споживаємо природніх ресурсів, тим краще працює економіка країни і від цього залежить наш добробут. Але медичні відходи мають іншу специфіку – вони мають вимушене походження. Медичні товари та послуги ми споживаємо здебільшого всупереч нашим бажанням.

Є ще й інша жахлива сторона – свідоме створення умов для безперешкодного доступу до наркотичних засобів та створення «мотиваційних» примусів для такого споживання.

Саме «кришування» та «доїння» таких точок окремими компетентними структурами має складові кримінального характеру та тіньової економіки, Утворення медичних відходів від наркотичної залежності стимулюється системно.

 

Історія мого друга

Був у мене товариш Сергій 1985 року народження. Знав його років сім чи вісім. У ньому мені подобалась простота в спілкуванні, в ньому ніколи не було пафосу та лицемірства. Він був щирою людиною. Він був романтиком, і це особливо мене приваблювало: часто ми розмовляли про море, гори і Крим, про сімейні цінності.

Серьога ремонтував автомобілі. Після однієї нашої розмови він забажав вийти з тіні, зареєструвати ФОП, що дало б змогу співпрацювати з страховими компаніями та сплачувати податки. Звісно, я з реєстрацією йому допоміг.

На жаль, у мого друга була проблема – наркозалежність кодеїнового походження. Про серйозність цієї залежності я не тоді замислювався, про що жалкуватиму все життя.

Я не можу оперувати наркотичними категоріями, в Серьожі, на мій погляд, залежність була специфічною. Він уживав пігулки від кашлю з кодеїном «К…», які вільно можна було придбати в аптеці – якщо не в кожній першій, то в кожній другій точно. У день він міг вжити до трьох блістерів.

Певний час він працював в Києві. За його розповідями, він знав, у якій аптеці за якою ціною можна придбати звичайні пігулки від кашлю «К…». Після цього Серьога міг годинами або й цілий день гуляти київським Подолом, який нагадував йому стару Полтаву. Раз в місяць він приїжджав додому в Полтаву. У рідне місто Серьога завжди повертався із задоволенням. Найбільше йому подобались прогулянки по місту в сонячну погоду, а найкращим варіантом було для нього гуляти під дією наркотичних засобів. Саме в такі нечасті приїзди в Полтаву він відвідував квартиру за адресою вул. Мазепи, 14 до однієї популярної особи не тільки серед наркозалежних, але, впевнений, і серед представників офіційної «системи». Серьога називав цю особу «Баба Лєна». Про неї, тобто про «Волохшу», писало одне місцеве інтернет-видання, наведу посилання та окремі тези кожної статті.

15 лютого 2013

Практически весь отдел борьбы с незаконным оборотом наркотиков делал бизнес и «крышевал» преступную группу из 9 человек

29 січня 2016

Ззадержанной является Елена Попова, известная под прозвищем «Волохша». Она торговала наркотиками по адресу ул. Калинина, 14. Женщина с подручными изготовляла и продавала «ширку» с квартиры на протяжении 11 лет (как минимум).

Продажа наркотиков — семейный бизнес Елены Поповой, который начала ещё её мать, торговавшая в 90-х годах димедролом. Её дело продолжили дочь и сын, продававшие ширку и «тырсу» (измельчённые коробочки опиумного мака).

По нашей информации, за все время существования наркоточки Волохши, она ни разу не закрывалась милицией, хотя обыски там проводились.

12 лютого 2016

Дело о крупной нарколаборатории на улице Калинина ведут полтавские следователи при сопровождении сотрудников 6 теруправления Департамента противодействия наркопреступности нацполиции

3 березня 2016

В телефоне бывшего начальника наркоотдела милиции Романа Яресько один контакт был подписан как «Волохша». Напомним, что по нашим данным такое прозвище имеет жительница Полтавы Елена Попова, которая унаследовала от своей матери крупную наркоточку на ул. Калинина, 14.

Семейный наркобизнес Волохши процветал в Полтаве более 10 лет. Можно предположить, что правоохранители о нём всё-таки знали, ведь мобильный телефон Романа Яресько был изъят в феврале 2013 года, а обыск у Елены Поповой провели спустя 3 года.

7 березня 2018

ВЛАСНИЦЮ ОДНІЄЇ З НАЙСТАРІШИХ ПОЛТАВСЬКИХ НАРКОТОЧОК СУДИТИМУТЬ ЗА ХАБАР ПОЛІЦЕЙСЬКОМУ

28 листопада 2017 року Олена Попова «попалася» на передачі хабара. За 5000 грн вона намагалася відкупитися від т.в.о. заступника начальника управління протидії наркозлочиності ГУНП в Полтавській області, начальника відділу організаційно-аналітичної роботи, капітана поліції. Жінка обіцяла 5000 грн щомісяця за те, що її наркобізнесу не заважатимуть поліцейські.

13 березня 2018

В Октябрському райсуді Полтави прокурор зачитав обвинувальний акт власниці однієї з найстаріших наркоточок Полтави — 52-річній Олені Поповій, яку судять за хабар поліцейському

27 вересня 2019

…Справа стосувалася спроби надання хабара правоохоронцю для того, щоб жінка могла безперешкодно займатися наркобізнесом. Їй загрожувало від 4 до 8 років ув’язнення з конфіскацією майна. Проте суддя Тетяна Січиокно перекваліфікувала справу та призначила обвинуваченій 2 роки та 1 місяць ув’язнення.

 

Саме одне із таких відвідувань «Баби Лєни» стало фатальним для Серьоги. Після того, як він купив дозу рідкого наркотика, його затримали на виході з під’їзду представники правоохоронних органів. Що цікаво, «джерело» наркотичних засобів не чіпали. Випадково?! Питання риторичне. За словам Серьоги, «правоохоронці» йому запропонували вибір: або покарання за Кримінальним кодексом, або добровільно-«примусове» лікування від наркотичної залежності.

У будь-якій складній ситуації ми робимо вибір з менш негативними наслідками, але ми обираємо в межах нашого досвіду, в межах власної картини світу. І нам невідомо, що ще може вплинути на кінцевий результат нашого вибору. Тоді Серьога ще не уявляв, що потрапив в ситуацію цугцвангу, коли будь-який вибір призводить до негативного результату чи погіршення позиції. Я не знаю, чи він передбачав, чим закінчиться таке «лікування», але згода на добровільну реабілітацію була на той момент кращим варіантом, ніж кримінальна відповідальність за зберігання наркотичних засобів.

Я не знайомий з протоколом такого лікування, але все закінчилося замінною метадоновою терапією, яка пришвидшила його кінець. Років півтора або два після стаціонару Серьога кожного ранку, крім неділі, їздив у наркодиспансер по нову дозу метадону. У неділю наркодиспансер не працював, Серьога ніч не спав до понеділка, щоб вранці побігти за новою дозою. Його колега розповідав:

«Серьога цілу ніч з неділі на понеділок дивився різне кіно. Потім, вже після метадону, під час роботи розповідав про ті самі фільми».

Серьога інколи мені розповідав, що є в нього бажання «зіскочити» з метадону і він поступово намагався зменшувати дозу. Але сталося непередбачуване для мене. У новорічну ніч 2013 року Серьога повісився. Наскільки мені відомо, він не був під впливом наркотика. Лише на столі стояла надпита пляшка горілки.

Саме в останні півроку його життя через різні особисті справи ми рідко спілкувалися. Перед його смертю я кілька разів бачив Серьогу і помітив, що його внутрішній стан виходить з-під контролю, але не приділив цьому увагу. Можливо, просте спілкування з ним, зацікавленість його проблемами, підтримка в складних ситуаціях могли б зупинити трагедію і не допустити того вчинку, що стався. На жаль, в останні місяці життя йому не вистачало такої підтримки.

 

Висновки

До історії з Серьогою я взагалі не знав і не чув про замінну метадонову терапію. За інформацією інтернет-ресурсів, від метадону виникає сильна залежність, з часом його вживання призводить до непоправних порушень роботи внутрішніх органів. У Росії замісна метадонова терапія заборонена, після анексії Криму Росією її заборонили і півостровом прокотилася хвиля самогубств метадоновозалежних осіб.

Тепер деякі висновки з проблеми незаконного «стимулювання» вживання наркотичних засобів, а отже, і продукування медичних відходів від наркозалежних.

По-перше, вільний продаж і легкодоступність кодеїнових препаратів та інших прекурсорів в аптеках. Нічна торгівля подібними препаратами та торгівля ними з-під прилавка. Звісно, заборона продажу відповідних препаратів не вирішує подібну проблему, обмеження тут необхідне!

По-друге, існування точок виготовлення та збуту наркотичних засобів під прикриттям офіційних осіб – представників державних контролюючих органів та повна кримінальна безкарність усіх учасників на різних стадіях організованої наркодіяльності.

Це, на мою думку, є однією із жахливих проблем, взагалі існування наркозалежності та нарковживання на сьогодні, і відповідно наркомедичних відходів, а саме шприців та голок. Я не вірю, що важко закрити наркопритони. Наприклад, не так складно виявити подібні місця. Усі їх знають: і дільничні, і сусіди, і близькі та рідні люди наркозалежних, яким усе це набридло. Наприклад, служба безпеки та менеджери відділу хімічних розчиників одного з будівельних торговельних маркетів «Е…» вже, мабуть, в обличчя знають наркозалежних клієнтів, які купують розчиники для виготовлення наркозасобів і протоптали стежку до того відділу через весь торговий зал.

15 лютого 2013 року затримали начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків, у мобільному телефоні якого було знайдено номер «Баби Лєни».

26 січня 2016 було офіційно тільки затримано «Бабу Лєну».

27 вересня 2019 «Бабу Лєну» «посадили» на 2 роки й 1 місяць за хабар!!!

 З цього видно, що за три роки до затримання наркоторговиці правоохоронці знали про її існування.

Серьога ще в 2010 році купував в неї наркозасоби.

На сьогодні неофіційно відомо, що розслідується кримінальне впровадження за ознаками статті 307 ККУ (торгівля наркотиками в складі ОЗГ). Прокуратура оскаржила вирок суду першої інстанції. В апеляційній інстанції справа ще не розглянута.

Звісно, якби «Баби Лєни» не було, то це не гарантія, що не існувало б і проблеми, але якщо закривати очі на виробництво наркозасобів, то це тільки сприятиме вживанню наркотиків та збільшенню кількості медичних відходів (шприців та голок) на вулицях міста.

По-третє, статистика викриття злочинів з нарковживання – це відловлювання таких наркозалежних осіб, як Серьога, можливо, що й заробляння на них коштів, аби не притягувати їх до кримінальної відповідальності. У той же час джерела виробництва і розповсюдження наркотиків залишаються непокараними.

По-четверте, відкритим залишається, на мою думку, взагалі саме питання метадонової замісної терапії. Коли система працює з наслідками нарковживання, тобто переводить проблему з однієї стадії в іншу, нічого не вирішуючи, то держава тільки обмежує соціально негативні наслідки існування наркозалежних і бере їх під так званий «контроль». А ще це дозволяє заробляти кошти на реалізації метадону. Цей наркотик – повністю синтетичний, з нього вже не «зіскочиш».

 

Могила Серьоги. Фініш його життя!

Карантин на початку березня цього року показав, як багато наркозалежних у Полтаві. Було помітно, скільки наркозалежних ходять порожніми вулицями. Вони, звісно, залишають після себе використані шприци та відкриті голки, якими можуть травмуються інші люди, в тому числі й під час їх прибирання.

Вирішення проблеми відходів використаних шприців і голок на вулицях міста напряму залежить від корупції в офіційних органах та «стимулювання» нарковживання подібними «Бабами Лєнами»!