Полтавські медики перервали мовчання. Чому ми вийшли під Полтавську облраду
Сьогодні був складний, емоційний, але неймовірно важливий день, бо ми нарешті перервали мовчання медпрацівників, яке тривало роками.
20 червня ми стояли біля Полтавської обласної ради. Поруч зі мною були лікарі, фельдшери, водії «швидких», медсестри та санітарки. Люди, які зазвичай у цей час на змінах, в операційних, на викликах чи просто відсипаються після важкої доби, але сьогодні вони знайшли сили прийти сюди. Усе тому, що далі мовчати вже просто неможливо.
Ми вийшли не за політику і не за чиїсь інтереси, а за людей, які щодня тримають на собі всю медичну систему Полтави та області.
Я дивлюся на людей довкола і бачу в їхніх очах неймовірну втому і колосальну силу. Медицина в нашій країні тримається не на красивих звітах, не на чиновницьких кабінетах і не на керівних адміністраціях, а на живих людях. На тих, хто ухвалює важкі рішення за секунди, хто витягує пацієнтів з того світу, хто забезпечує чистоту в палатах і везе швидку на шаленій швидкості крізь затори.
Але що ці люди отримують натомість? Роками накопичені проблеми, які просто замітають під килим. Коли звичайний медик отримує мізерну ставку, а керівництво виписує собі космічні премії та надбавки на тлі тотальної розрухи. У цей час люди працюють за двох, а то й за трьох через гостру нестачу рук й відчувають тиск, приниження, знецінення та вимогу просто терпіти.
Знаєте, до чого це призводить? Люди вигорають і звільняються, їдуть і ідуть з професії. Молодь не хоче йти туди, де їхню працю множать на нуль і якщо ми не змінимо це просто зараз, завтра в Полтаві не залишиться кому рятувати життя. Це не перебільшення, а лише наша реальність, яка стукає у двері.
Сьогоднішня мирна акція – це лише перший крок. Ми чітко озвучили свої вимоги до керівництва області та профільних департаментів. Нам потрібен прозорий аудит розподілу коштів, гідні зарплати та банальна людська повага до медичного працівника.
Я безмежно вдячна кожному, хто сьогодні прийшов, хто підтримав нас словом, репостом чи просто став поруч. Окреме дякую журналістам, які приїхали висвітлити нашу акцію, бо ваш голос допомагає зробити наші проблеми помітними.
Ми відкриті до діалогу. Ми готові сідати за стіл переговорів з адміністрацією, готові давати інтерв'ю та пояснювати кожну нашу вимогу. Але ми більше не будемо мовчати.
З повагою та вірою в зміни.