Ігор Гавриленко: Присяжна Рустамова та відпущений Капканов


Октябрський райсуд Полтави знову випустив на волю Геннадія Капканова.

Чоловік став відомим світові 1 грудня 2016 року.

Тоді на спільній прес-конференції очільники Генпрокуратури та Нацполіції прозвітували про перший помітний успіх українських правоохоронців на міжнародній арені.

Група кіберзлочинців, у створенні якої обвинувачувався Капканов, із 2009 року займалася інтернет-шахрайствами та відмиванням грошей.

Доведені фінансові втрати по всьому світу становили понад 100 млн євро. На рахунку зловмисників мінімум 1152 злочини.

Полювали на міжнародну мережу хакерів правоохоронці з 30 різних країн. Включно з Європолом та ФБР. Багато років поспіль.

Знайшли Капканова в Полтаві, де він на той час мешкав. При затриманні Геннадій чинив опір, відстрілювався, намагався втекти.При собі мав 72 000 доларів США.

Мисливський карабін МКМ-072 та пістолет ПСМ, вилучені у Капканова

Тріумф вітчизняних правоохоронців швидко змінився ганьбою.

Того ж таки 1 грудня суддя Октябрського райсуду Лариса Кулешова відмовилася заарештовувати Капканова в порядку міжнародної правової допомоги на запит Німеччини. Повеліла звільнити його прямо в залі суду.

А вже назавтра Капканова оголосили в розшук ще й за скоєння особливо тяжкого злочину (замах на вбивство працівника поліції).

Тим часом до Полтави приїздили журналісти з Великої Британії та США, зацікавлені особливостями функціонування української судової системи. Наприклад, про Капканова писала газета The New York Times.

Підроблений паспорт Капканова

Вдруге Капканова затримали в Києві 25 лютого 2018 року. При собі він мав фальшивий паспорт на ім’я іншої особи.

Судити злочинця привезли до Полтави. Так українські закони виписані – обійти Октябрський райсуд ніяк було неможливо.

При обранні запобіжного заходу сторону обвинувачення, крім прокурорів, представляла слідча Галина Павленко-Слив’як (запам’ятайте другу частину її прізвища).

Тоді Капканова, як то кажуть, зачинили.

У травні 2018-го правоохоронці направили обвинувальний акт стосовно нього до суду – за низкою статей Кримінального кодексуУкраїни:

  • ст. 348 (замах на вбивство працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків),
  • ч. 1 ст. 263 (придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу),
  • ч. 4 ст. 358 (використання завідомо підробленого документа).

Спершу Капканова мала судити колегія «октябрят» у складі Віталія Микитенка (головуючий), Олександра Струкова (голова суду) та …Лариси Кулешової.

Однак, коли в мережі та ЗМІ здійнявся ґвалт із цього приводу, остання заявила про самовідвід.

Через якийсь час Кулешова вирішила, що їй уже нецікаво відправляти судочинство й вийшла у відставку – обживати нову квартиру.

Суддя Лариса Кулешова (колаж сайту poltava.to)

У червні 2018 року Капканов подав клопотання про призначення йому суду присяжних.Тут, власне, і починається наша історія.

У стінах Октябрського «палацу правосуддя» суд присяжних сформувався вперше. До його складу, поміж інших, увійшла Валентина Рустамова. Мені доводилося стикатися з нею на той час уже не раз.

Біографічна довідка

Пані – записна громадська активістка. Працювала вчителькою, але не задалося. Після декретної відпустки пішла у продавці продтоварів. Потім домогосподарила. У 2016-му стала головою ОСББ.

Ще раніше, на постмайданній хвилі, потрапила до громадської ради при облдержадміністрації. Як представниця ГО з цікавезною назвою – «Священний Союз слов’янських народів».

Рустамова вигулькнула у сумнозвісній «гаражній» справі судді Лариси Гольник, моєї дружини.

У сюжеті - гараж у центрі міста

Улітку 2014 року я придбав у сусідки, на її ж пропозицію, іржавий металевий гараж.

Невдовзі ексмент Олександр Ковжога, який представляв у суді інтереси мера Полтави Олександра Мамая, обвинуваченого в корупційному діянні (його справу й розглядала Гольник), не знайшовши ніякого більшого «компромату», вирішив використовувати цей факт проти незговірливої судді.

Мер намагався тиснути на суддю погрозою знесення «самовільно встановленої споруди» (котра на той час простояла вже близько 30 років). Не подіяло.

Потім, після викриття мера у тиску на суддю та пропонування, через посередника, хабара, гараж зробився знаряддям помсти.

Ковжога писав заяви про «злочин»: громадяни Гавриленко та Гольник «вступили в злочинний зговір та шляхом шахрайства, ввівши в оману громадянку […], яка має психічний розлад здоров’я – заволоділи гаражем, який належить Самохатку».

На підтвердження цієї версії нашій уже покійній сусідці (через 2 роки після її смерті!) провели психіатричну експертизу.

Призначили ж її в рамках цивільного позову про скасування договору купівлі-продажу гаража.

Зображати з себе ошукану жертву взявся раніше судимий Сергій Самохатко, «президент» збанкрутілого клубу «Ліга нарди», далекий родич нашої сусідки. Офіційним її родичем він зробився за рішенням суду. Зрозуміло, що Октябрського.

Людмила Рустамова в центрі кадру

У судовому засіданні за позовом Самохатка, 23 жовтня 2017 року, Рустамова ще соромилася й прикривала своє обличчя.

Далі осміліла. 29 січня 2018 року Рустамова вже відверто позувала, обнімаючи Самохатка.

То було засідання за позовом Ковжоги до судді Гольник та телеканалу «1+1». Представник Мамая намагався через суд спростувати факт своїх погроз судді та обіцянок влаштувати їй чималі неприємності.

Зліва направо: Слив'як, Рустамова, Самохатко

Сергій Самохатко, Валентина Рустамова, Василь Слив’як (теж ексмент, тобто колега Ковжоги, та чоловік слідчої Галини Павленко-Слив’як) та деякі інші особи ходили на цей процес, зображаючи масовку на підтримку «чесного» юриста Ковжоги.

Ті ж персонажі 1 лютого 2018 року їздили до Києва, тримали професійно виготовлені транспаранти з вимогою звільнити суддю Гольник під будівлею Вищої ради правосуддя, а Слив’як фотографував дійство.

Створивши картинку, ковжогині «активісти» пішли на засідання ВРП, де розглядався наклеп Ковжоги про нібито політичну діяльність судді Гольник.

Не лише я був дуже здивований, дізнавшись, що Рустамову обрано присяжною в справі Капканова. Нагода з’ясувати цю обставину з’явилася в мене в іще одному судовому процесі.

За нашою сусідкою, власницею гаража, яка власних дітей не мала, тривалий час доглядала її родичка з Кременчука. Поки не втрутився Сергій Самохатко, жінка розраховувала отримати частину спадщини, однак її реально ошукали, залишивши ні з чим.

Надто пізно Марія, так її звати, вирішила звернутися до суду. Попросила мене представляти її інтереси, оскільки сама через злидні, похилий вік та хвороби приїздити в Полтаву вже не могла.

Знайшовся представник і в Самохатка – Василь Слив’як. Рустамова ж приходила на судові засідання як «громадськість».

28 серпня 2018 року, чекаючи повернення судді з нарадчої кімнати,у присутності інших учасників справи та «масовки» я запитав пані Рустамову, чи дійсно вона судить Геннадія Капканова.

Присяжна, котрій, певно, хотілося продемонструвати власну впливовість та обізнаність, озвучила меседж, якому я тоді не надав належного значення:«Не по тих статтях його судять» (було й іще кілька промовистих реплік та кілька разів повторене: «На кону 6 мільйонів»).

Не менш балакучий Слив’як, чоловік слідчої, причетної до справи Капканова, заявив, нібито суддя Кулешова змушена була відпустити підозрюваного, бо прокурори витягли зі справи «кілька папірчиків».

Рустамова (крайня ліворуч) з іншими присяжними

У кількох засіданнях у справі Капканова я був присутній. Запитання, які ставили свідкам професійні судді, Микитенко та Струков, сумнівів не залишали – Капканова «відмазують».

Остаточно пазл склався, коли прес-служба Октябрського райсуду виклала свій коментар до вироку, виголошеного 23 вересня.

Капканова засудили за використання підробленого паспорта – на 2 роки, які він відбув, знаходячись у СІЗО.

За незаконне придбання та зберігання патронів і замах на життя силовиків суд виправдав Капканова начисто.

Стріляв він, бо «вочевидь діяв у стані уявної оборони», адже «помилково припускав наявність суспільно небезпечного посягання, хоча його реально і не було».

Хоча суд «жодним чином не спростовував можливу наявність підстав для проведення обшуку», піддав сумніву дії правоохоронців: «спецпризначенці «Корд» вочевидь свідомо вводили Капканова Г.Г. в оману, тим самим приховуючи дійсні наміри щодо проведення обшуку», «перевдягнувшись в польову форму давно реорганізованого на той час МНС та повідомляючи про пожежу, «вламувались» до Капканова Г.Г. в квартиру, гучно стукаючи у двері».

Робилося це, о жах!, «в умовах війни на Сході України та складної криміногенної ситуації».

Логіка правоохоронців зрозуміла кожній безсторонній людині, але не суду «октябрят» під прикриттям присяжних: спецоперація здійснювалася синхронно, хвилина в хвилину, у кількох країнах світу, і дуже важливо було не дати можливість підозрюваному, злому комп’ютерному генію, знищити дані зі свого «заліза» та з мережі, чи оповістити інших учасників групи.

Кульовий отвір у вхідних дверях | кадр з оперативного відео

Використання бойових патронів суд не поставив у вину Капканову тому, що слідство не відшукало «жодних відомостей та доказів щодо місця, часу та обставин такого придбання, осіб у кого придбав». Набої «за зовнішніми ознаками вочевидь не відрізняються від аналогічних мисливських» (зауважу, що карабін, з якого стріляв Капканов, – це перероблений автомат Калашникова).

«На запитання суду присяжних, особи, які проводили навчання громадянина К правилам поводження з вогнепальною зброєю та його екзаменували, не змогли назвати відмінності цих патронів, відтак і навчити цьому К» (тим не менше, зі зброярського сейфу Капканов дістав саме бойові патрони).

Та й узагалі, «доволі сумнівною, на думку суду, була і процедура їх вилучення»: «в приміщенні були озброєні, можливо зброєю з аналогічними боєприпасами, спецпризначенці та інші особи», «в тому числі, правоохоронців іноземних країн».

Писав би вже прямо Октябрський суд, що безневинного полтавського хакера вирішили підставити злі ФБРівці й зі своїх кишень патронів до АК в його квартирі понатрушували.

Який висновок?

Із самого початку суд був налаштований на виправдання Капканова, що й засвідчують одкровення пані Рустамової.

Необ’єктивність та упередженість суду – однозначна підстава для скасування рішення «октябрят».

На щастя, в усіх судових засіданнях я використовую диктофон. Тому готовий надати прокуратурі, яка підтримує обвинувачення у справі Капканова, відповідний аудіофайл, а також офіційно, як свідок, викласти всі обставини його запису.

Балаканина ж Василя Слив’яка, на моє переконання, тягне на службове розслідування. Витягнуті зі справи «папірчики» – фантазія ексмента, чи факт, відомий його дружині, слідчій Павленко-Слив’як?

І ще одне. Як показує ситуація з Валентиною Рустамовою, випадкових присяжних у «конторі» Струкова бути не може. Жіночці довелося добряче вислужитися перед Ковжогою, який є кумом голови Октябрського райсуду, щоб її допустили в коло «обраних».

Не врахували одного: язик – її слабке місце.

У Слив’яка, до речі, теж.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація