Російська культура – розвідка в Європі. Як змінюється світогляд ЄС щодо війни в Україні
Вступ України до ЄС – виклик для держави, бо шлях до інтеграції пролягає крізь роки напруженої роботи над реформами. Однак приєднання України є не меншим викликом для самого Європейського Союзу, адже розширення вимагатиме змін для його інституцій, формування бюджету та процесу ухвалення рішень.
Україні вдалося розпочати перемовини про вступ до ЄС за два роки після набуття статусу кандидата – рекордно швидко, чого від нас не очікував ніхто. Попереду – довгий ускладнений війною шлях наближення законодавства до європейського, посилення боротьби з корупцією, реформування судів та правоохоронних органів.
Про настрої європейських політиків стосовно України ми звикли дізнаватися з новин довкола їхніх заяв. Аж ось завдяки престуру в Брюссель від Internews випала нагода поговорити з ними особисто. У спілкуванні з українськими журналістами взяли участь держслужбовці, єврокомісар, віцепрезиденти Єврокомісії, депутат Європарламенту та представники служби зовнішніх справ.
Головне з того, що вони розповіли, зібрала в цьому матеріалі.
Світоглядні зміни в європейському політикумі
Брюссель – де-факто столиця Європейського Союзу. У місті зосереджені ключові керівні органи ЄС: Європарламент, Рада Європейського Союзу, Єврокомісія, Європейська Рада та інші.
Інституції мають різні напрямки роботи, тож українцям, з огляду на майбутнє місце серед країн-членів ЄС, доведеться розібратися у відмінностях кожної з них. Згодом в Україні зросте кількість виборів, тож практику громадян залишатися інертними відносно політики варто поступово залишати в минулому.
Прямо чи опосередковано співрозмовники в ЄС артикулювали наступну думку: тема України – ключова у порядку денному, а з 2022 року у мисленні політиків і чиновників Євросоюзу тривають парадигмальні зрушення.
Насамперед вони стосуються визнання того, що Росія веде проти ЄС інформаційну війну. Цю думку озвучив член Європарламенту від Литви Петрас Ауштревічус:
«Це була найбільша зміна – усвідомлення спроби впливу російської держави на західні країни через пропаганду та гібридні операції, зокрема розвідки. Якби ви приїхали у 2019 році в Брюссель, то дивилися б “Спутнік” і Russia Today у кожному готелі. Це було легітимно. Знаєте, як це називали? Демократичний плюралізм. Яка наївність! Якби ви говорили з політиками, то почули б: є різні думки, ми маємо знати їх і бачити світ, яким він є, – різноманітним».
Гнуздати це розмаїття форм російської пропаганди виявилося нелегко, як і переконувати політиків подивитися на неї під іншим кутом.
«Я намагався пояснювати своїм колегам, що російська культура – це та ж розвідка, що балет – це не балет, це дещо інше. Вони відповідали: ні, це культура. Нині цьому покладений кінець. На це пішов час, але зміни є. Це всі розуміють: що чорне, а що біле. Ми маємо цю дискусію. Якби ви бачили наших соціал-демократів 2014-2019 років в Європарламенті, до прикладу, німецьких, у дискусіях про Росію. Зараз вони говорять по-іншому. Не всі, але багато з них зараз бачать зовсім інші речі».
Шлях України до ЄС: переваги й виклики
Напередодні цьогорічних масштабних виборів і оновлення складу Європарламенту, Єврокомісії та керівництва Європейської ради, у Брюсселі підписали безпекові зобов’язання між ЄС та Україною. Таким чином нас убезпечили від ризику змін у зовнішній політиці, який може супроводжувати переобрання влади.
Війна допомогла пришвидшити процес інтеграції України в ЄС. Проте сам шлях до вступу передбачає подолання перешкод і постійну роботу над помилками. Досвід України показує, як багато залежить від мотивації.
«Я ніколи не бачив такого сильного бажання бути членом Європейського Союзу, яке демонструє Україна, – каже Віцепрезидент Єврокомісії Жозеп Боррель, – Кандидати перебувають у цьому статусі по 10-15 років. Я ніколи не бачив, щоб процес йшов так швидко, як показує Україна. Ніколи. Велика різниця з будь-ким іншим. Якщо порівняти графік, за яким рухається Україна, зі шляхами інших, то вона біжить зі швидкістю світла.
Але це процес, заснований на заслугах. Ми не можемо дати Україні членство тільки тому, що ви нам подобаєтеся. Так, ви нам подобаєтеся. І ми запропонували членство й почали процес дуже швидко. Але Україна має виконати всі вимоги щодо реформ».
Наступними роками на Україну чекають переговори з ЄС за 35 тематичними розділами. Їхня суть зводиться до низки реформ, які мають зробити владу в країні більш прозорою.
Важлива складова змін – боротьба з корупцією. У ЄС визнають, що в цій темі немає святих, а проблема стосується майже всіх членів Союзу. Подолання корупції – це більше шлях, а не кінцева точка, тож важливо створити якнайширшу мережу запобіжників для зловживання владою.
Віцепрезидентка Єврокомісії з питань цінностей і прозорості Віра Йоурова говорить, що подолання корупції має відбуватися у двох вимірах: усередині самого суспільства та у владних колах:
«Боротьба з корупцією має починатися з відмови всього суспільства визнавати її чимось нормальним. Це переважно завдання для медіа. Зараз вони відіграють ключову роль не тільки в інформуванні про події в Україні. І це нелегко, бо перша жертва війни – правда. Українські медіа відіграють роль у контролі влади».
Процес вступу до Євросоюзу не має дедлайнів, він заснований на заслугах, тому завжди перебуває в руках держави. Скільки часу знадобиться на створення необхідних інституцій та налагодження їхньої стабільної роботи, залежатиме від України. Перші результати вже є, проте їхній позитивний характер не завжди очевидний.
«Корупція – це серйозна проблема для України, але для боротьби з нею існують заходи й інституції. Дуже часто, коли я чую критику щодо чергового корупційного скандалу в Україні, я відповідаю, що, можливо, ми знаємо про ці справи саме завдяки тому, що система почала працювати. Це коштує дечого, це довготривале завдання, але інституції запрацювали», – каже Віра Йоурова.
Приєднання України стане викликом для ЄС не тільки з огляду на потреби економічної підтримки й збільшення фінансування на нового учасника. Разом із ними постане проблема аграрної політики, адже Україна – найбільший виробник в Європі, перспективи конкуренції з яким зчинили хаос серед деяких фермерів просто зараз.
Про переваги для України від вступу до ЄС говорить єврокомісар з питань економіки Паоло Джентілоні:
«Потенціал єдиного ринку, який буде становити понад 500 млн споживачів, – гігантський для країн, як Україна, яка є аграрною суперсилою, яка дуже сильна в ІТ. Традиційний сектор і дуже новий, наймання дуже кваліфікованих працівників. Уявіть, що ваші стартапи, працівники чи фермери раптом опиняться в ситуації відсутності торгових бар’єрів, тарифів, роботи на єдиному ринку. Це величезний потенціал для України».
Інша справа – демографічна політика. На тлі давньої кризи народжуваності й повномасштабної війни в Україні посилилася міграція населення. Проте відтік людей тільки зростатиме, каже європарламентарій Петрас Ауштревічус:
«Демографічна ситуація в Європі вимагає мігрантів-працівників і це триватиме. Для України це буде найбільший виклик. Зараз ви маєте мігрантів через війну, опісля – через економічну ситуацію, до ЄС. Україна отримає рівні соціальні права: вищі зарплати, соціальні гарантії, кращу освіту й систему соціального захисту. Це буде не історія про польського сантехніка, але про українського фермера чи інженера – у хорошому сенсі слова. Тому що українці – вмотивовані й кваліфіковані люди. Українців запрошуватимуть лишитись. Ви легко інтегруєтеся в суспільства, навіть мовний бар’єр зникає за якийсь час».
Ставлення до Росії
Прозріння щодо суті та цілей російського режиму серед європейських політиків – значний крок на шляху до позбавлення від століттями навіюваних ілюзій. Проте ключові відкриття все ще попереду.
В неофіційному спілкуванні з посадовцями ЄС на питання про відповідальність росіян за дії своєї влади журналістам пояснили наступне: у Європі можуть тільки сподіватися, що політика в Росії зміниться (можливо, на тлі воєнної поразки, як це вже траплялося раніше), але сам проєкт Євросоюзу керується виключно ідеєю м’якої сили.
Росіян не звинувачуватимуть в інертності й не проситимуть змінити режим, бо це коштуватиме їм величезних людських втрат, а проблема мовчазної більшості існує не тільки в Росії.
Досвід ЄС у питаннях миру базується на висновках після Другої світової війни, коли століття боротьби завершилися примиренням націй. Однак проблема в тому, що подолати ресентимент щодо пережитих страждань радять саме Україні, тоді як джерело цього почуття не виказує готовності припиняти агресію.
Ба більше, масштаб спроб Росії втручатися у справи інших країн гібридними способами свідчить про рівень амбіцій цієї держави й красномовно говорить про плани. Чого тільки варта російська дипломатія, серед якої викривають шпигунів.
Проте складність проблеми розвідників під прикриттям у держустановах ЄС посилюється спробами вплинути на свідомість громадян всіма доступними способами, каже Жозеп Боррель:
«Проблема не тільки в людях, які працюють у дипломатичних представництвах, але й у тих, хто поширює російський наратив, а вони не обов’язково є дипломатами. Росія витрачає багато грошей у прагненні виграти битву за душі й розуми людей. Підкорити не тільки землі, а й свідомості людей.
Ми – вільні суспільства. Ми не можемо заборонити людям спілкуватися, писати, говорити те, що вони хочуть сказати. Але ми приділяємо увагу тому, щоб ці люди не працювали під прикриттям дипломатичного статусу. Іноді трапляється, що ми маємо просити дипломатичних представників поїхати, бо дослідили й ідентифікували їх».
Зараз Євросоюз бере участь у битві наративів на нашому боці, розуміючи, що найвищу ціну платить саме Україна.