Світлана Варвянська: Розпізнати і врятувати. Ознаки інсульту, які варто вивчити напам'ять


Мій друг колись буквально врятував маму, діагностувавши їй інсульт телефоном. Вони живуть за сотні кілометрів одне від одного, тож про різке погіршення її здоров’я дізнався від двоюрідного брата, що жив поруч з мамою. Бригада екстреної медичної допомоги з тамтешньої районки на момент розмови вже встигла приїхати і поїхати, залишивши 55-річну жінку вдома з діагнозом «алкогольне сп’яніння». І правда, інсульт цілком може мати ознаки, подібні до сп’яніння: невпевнена хода, дивний вираз обличчя, язик буквально заплітається, вивергаючи назовні якусь мішанину зі слів та фраз. Щоправда, від пацієнтки не пахло алкоголем, але на це уваги не звернули.

А син – звернув. Розпитав у кузена детально, що він бачить: як жінка ходить, чи може відповідати на запитання, чи здатна одночасно підняти угору дві руки, чи симетричне у неї обличчя. І звелів негайно викликати «швидку» знову. Причому наполягати, що пацієнтка має всі ознаки інсульту – гострого порушення мозкового кровообігу. І її треба негайно везти у лікарню.

З того часу минуло вже кілька років. Мама мого друга досі працює, завжди має доглянутий вигляд, бавиться з онуками, подорожує і не має жодних постінсультних наслідків, які б значно ускладнювали їй життя. У тому числі завдяки вчасній діагностиці та госпіталізації у спеціалізоване відділення. Можна сказати, їй пощастило з сином. Адже зі 120–140 тисяч інсультів, які щороку діагностують в Україні, майже у 40% випадків смерть настає протягом місяця. А до роботи та активного життя після інсульту повертаються всього 20% працездатних українців. І цей показник у рази менший, ніж у розвинених країнах.

Щоб лікувати інсульти та проводити реабілітацію пацієнтів, обов’язково треба бути лікарем. Але щоб запідозрити інсульт, мати медичну освіту необов’язково. Достатньо знати кілька критичних ознак, які можуть свідчити про порушення мозкового кровообігу. Для простоти запам’ятовування існують прості  абревіатури – вони пояснюють, на що саме треба звернути увагу.

Одна з таких – українська МОЗОК, де:

М – раптове порушення мовлення: людина нечітко вимовляє слова, не може закінчити думку, іноді говорить взагалі якусь мішанину із уривків слів та окремих літер, у неї «заплітається» язик;

О – обличчя, зокрема його асиметрія: наприклад, кут рота «тягне» донизу, а на пропозицію усміхнутися людина ледь вичавлює із себе криву посмішку або взагалі здатна лише на незрозумілу гримасу;

З – запаморочення: людина ходить, похитуючись, не може втримати рівновагу, зачіпається об меблі та стіни, у неї паморочиться в голові;

О – очі: порушення зору, двоїння в очах або різке потемніння, наче всюди вимкнули світло;

К – кінцівки: з’являється відчуття оніміння, важкості у кінцівках, вони ніби перестають слухатися. Запропонувавши людині одночасно підняти руки, ми побачимо що вона не може зробити цього: одна її рука ледь рухається або взагалі безсило висить; зазвичай це дуже лякає потерпілого, адже йому здається, що він підіймає обидві руки.

Однак буває, що інсульт проявляється лише інтенсивним головним болем. Деякі пацієнти описують його як «кинджальний». Біль може бути таким сильним, що від нього теж темніє в очах.

Наявність хоча б однієї з цих ознак – уже причина для термінового виклику «швидкої». Повноцінне лікування інсульту повинне початися протягом чотирьох з половиною годин. Тоді є шанс на відносно швидке одужання. Що більше часу минає, то більше роботи в лікарів  - і менше шансів на успіх. Якщо від моменту розвитку інсульту до початку надання медичної допомоги минуло більше 8 годин, то мова вже йде не про те, щоб вилікувати, а лише про те, щоб зменшити важкість та кількість ускладнень.

Важливо! Інсульт «не ходить»! Якщо є підозра на нього, то пацієнт повинен зайняти напівлежаче положення і так чекати лікарів, а в машину ЕМД та в лікарню його треба транспортувати на ношах. Ніякої мови про «тут всього 30 метрів пройти» бути не може, бо кожний зайвий рух погіршує стан.

Запам’ятати ознаки інсульту нескладно. Залишатися зібраним і діяти правильно у надзвичайній ситуації – складніше. Але теж реально для того, хто готовий допомагати: знає, що робити, і вміє це робити. Урешті-решт, здатність брати на себе відповідальність – це і є ознака дорослої людини.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація