Ксенія Вишневська

Нещодавно депутатам Полтавської міської ради презентували курс «Основи сім’ї» Андріана Буковинського для старшокласників. Й після цього розгорівся скандал через бачення й цінності у цьому факультативі. Депутати одразу рекомендували його розглянути Департаменту освіти, потім переголосували й вирішили, що не варто цей курс запроваджувати у школах.

Автор посібника дійсно питання сексуальної освіти трактує так, як він це бачить. Варто сказати, що знайти ідеальний курс, який підпадав би під всі примхи, просто неможливо, тому не дивно, що автори таких посібників спричиняють бурю обговорень.

Я не можу критикувати чи хвалити такі посібники, бо я навчаюся у школі статевого виховання в Асоціації сексологів та сексотерапевтів України щодо даного питання. Я не хочу сказати, що вона дуже погана, але ця книга не дуже хороша. Є хороші аспекти, але є питання, які я б не наважилася так категорично висловлювати. Наприклад, питання контрацепції.

Я знаю, що є люди, які займаються питанням християнської етики, або перебувають в релігійних установах. Вони дійсно приймають думку, що контрацепція це зло, але вони на цьому грунтуються з власних думок. Треба пам’ятати, що вони не гінекологи й не репродуктологи. Не експертам у цій темі не варто чіпати теорію так глибоко. Приміром, я як тренерка цього не роблю, а лише пояснюю батькам, дітям та вчителям, що є статева грамотність, що вона має такі плюси й мінуси. Треба бути обережними в експертності й розуміти, що статево-сексуальна грамотність – основа зрілого суспільства.

Також існує проблема застарілості програм з цієї теми, бо в сучасних підлітків є сучасні потреби. З кожним триместром вони збільшуються. Я торік ще вчила програми, які мені здавалися прогресивними, а за рік вони вже старі.

Автор «Основ сім’ї» – християнський пастор з релігійними переконаннями і для нього вони нормальні. Я  з ним не знайома, але бачу, що для нього біблійні норми першочергові. Натомість для когось релігійні норми застарілі або не такі серйозні.

Я переконана, що коли не промальовувати чоловіку та жінці психосексуальний розвиток ролі й не руйнувати чіткі гендерні стереотипні ролі, то виходитиме, що вони не знатимуть яку роль їм відігравати у житті. Якщо не пояснювати, не виникатимуть нетипові ситуації, де суспільство реагує неоднаково. Треба, щоб дитина була готова до різних сценаріїв.

Сексуальне виховання могло б розв'язати такі проблеми, але є питання як його викладають.  Я не полінувалася і 30 підлітків з дозволу батьків, в яких викладають цей предмет факультативно. Я запитувала наскільки діти задоволені й 90% дітей сказали, що в них питання статево-сексуального виховання передають на самостійне опрацювання, або викладаються незрозуміло для кого. Наприклад, про контрацепцію розповідали показуючи як презерватив надягають на банан. Серйозно?

Ці програми можуть бути не за потребами дітей і не відповідатимуть тому, що хочуть знати підлітки. Якщо ви загуглите слово «секс», то побачите 3 сторінки порнографії. Це точно не те, шо хочуть бачити діти, які намагаються розібратися. І педагоги часто не знають, що хочуть знати сучасні підлітки й розповідають просто «для галочки»

Якщо запитати підлітків, де вони шукають відповіді про сексуально-статеві відносини, то вони скажуть, що в інтернеті, дізнаються від однолітків та умовної сусідки Тані чи блогера, а вже в останню чергу від медпрацівників і батьків. Але якщо запитати де вони б хотіли отримувати цю інформацію, то першими джерелами стануть батьки та спеціалісти – тренери з сексуальної грамотності, лікарі тощо.

Насправді важливе те, що ми як дорослі даємо відповіді на питання і наскільки якісно ми пояснюємо це дітям. Це від нас залежить, а не програми.

Небезпека цього посібника «Основи сім’ї» полягає  в тому, що це один із курсів, який мало знайомим батькам (зокрема нашого центрального регіону). А ось батьки можуть зі свого боку зробити все, щоб їхня дитина була обізнаною та відкритою. Просто говоріть з дитиною відверто й по-дорослому, відповідайте на запитання.

Освітяни ж зі свого боку мають пояснювати батькам суть будь-якого факультативу просто й доступно, й тоді ви не побачите в коментарях у фейсбуці чогось на кшталт: «Нічого не знаю, я не хочу, щоб моя дитина про ЦЕ знала».