Богдан Киричинський: Щоденник УАЛівця. Студентський «Оскар» та квест із білим Кроликом


Прокидаюсь, підриваюся з ліжка, вдягаюсь, умиваюсь та біжу на руханку, бо скажуть чергувати на кухні.

Ой, забув відрекомендуватися! Мене звуть Богдан Киричинський, мені 18 років, сам із міста Самбора, вчуся в Українській академії лідерства. Скільки вчусь? Та ж рівно 145 днів із початку навчального року пройшло! Сьогодні значний день, середина навчання, екватор.

Йой, доведеться елегантно нарядитись, адже ввечері тематична вечірка, вручення Оскарів, думаю я. Прийшли викладачі, ми повчили англійську, потім трошки фітнесу – і не встигли ми озирнутись, як уже настав вечір.

Біжу шукати свої чорні мешти, бо вже й не пам'ятаю, коли востаннє їх взував. Тут і пальто вже десь знайшлося, приводжу себе до ладу і виходжу з кімнати.

Дивлюсь і не можу очей відвести. Усі такі красиві, повбирались, як справжні зірки! Здивувався і йду далі. Бачу: охорона стоїть, витягую паспорт і шукаю себе в списках. Ой, це ж Роман, наш студент! Запускає мене на подію. Попереду підписані стільці чекають на кожного «гостя». Ледь знайшов свій, сідаю.

Неочікувано роздають папірці і просять написати на них свої досягнення за пів року. Потім – цілі. А ще пізніше – спільні цілі. Круто! Ознайомлююсь з тим, що інші писали та дивуюсь, що стільки всього вже пройдено.

Починають оголошувати номінантів і розумію, що це буде неймовірно. Були враховані всі наші жарти, виклики, моменти, пережиті разом. Щиро радію за всіх, аж ось і чую: «And the Oscar goes to... Богдан Киричинський!!!» Підіймаюсь, проходжу по імпровізованій червоній доріжці та беру його. Задумався: «Переміг в номінації "опозиція", що б це означало?». Кажуть, я постійно дискутую і люблю дебати на різні теми, а от лекторам доводиться нелегко зі мною.

Посміялись усі, поаплодували і пора вже оголошувати інших переможців. Ой, усі-усі Оскарів отримали, заслужили! Ніби все життя – кіно, а ми в ньому – актори. Ну а далі що? Афтепаті. Або по-нашому вечірка.

Зголоднівши після церемонії, всі запрошені «гості» підбігли до столу. «Оце так, недаремно вертепували, солодощі справді смачні!» – спіймав себе на думці. А далі фото з тими, хто став тобі вже дорогим за ці майже 5 місяців. Згадка буде, можна і потанцювати!

Це був незабутній день, на який усі чекали з нетерпінням. День, який приніс усім позитивні емоції. Нам назавжди запам'ятаються наші студентські, проте цікаві будні.

Минає кілька днів, захват розвіявся, поринаємо в робочі будні, аж раптом нізвідки з'являється Кролик, який метушливо трясе годинником і кудись показує лапкою.

Одразу згадую, що в нас модуль за книгою «Аліса в Країні Див», а головною метою навчальної програми на ці три місяці є подив.

Біжимо за ним, бачу, що залазить в якийсь підвал! Ні, ну ми, звісно, знали, що він тут є, але ж ніхто ніколи там не був. Повзу, неначе Гусінь яка. Грає музика, дуже атмосферно! Вилазимо, а нас зустрічають ментори, які вже увійшли в свої ролі. Червона Королева роздає гральні карти, ділимось на команди.

Витягую бубнового туза і знаходжу свою групу. Це все так швидко і спонтанно, що аж дух перехоплює. Стоять пляшки, на яких написано «Випий мене». Поки все за книгою, тож, думаємо, треба робити, що кажуть. Допиваємо чарівний напій і бачимо записку з цифрою «3». Що б це означало? Шукаємо підказки, знаходимо конверти, беремо наш із трійкою. Там чекав ребус. Вирішуємо і розуміємо, що це назва наступної локаціїї, вдягаємось і виходимо через вікно: інші виходи спеціально закрили, щоб ще цікавіше було.

На Співочому полі чекав Чеширський Кіт: просив сушитись, бігати, переносити горнятка з водою. От дива... Але ми зробили ті незрозумілі завдання й отримали тільки ще більше ребусів. Розгадуємо їх і біжимо до пам'ятника полтавській галушці.

Бачимо, що нас чекають. Нам зав'язують очі, ми пхаємо руки у відра, повні чогось мокрого і слизького, ця невідомість лякає. Але знаходимо на дотик якісь папірці, складаємо з них слово, отримуємо бали. Знімаємо пов'язки і бачимо розведену каву, вчорашню кашу і ще щось дуже дивне. Посміялись, помили руки і пішли до бібліотеки.

При вході бачимо заячі вушка з написом «409», ідемо туди. Сидить Юрко в окулярах, щоб додати мудрості в свій образ, і чекає на нас із вікториною. Починається мозковий штурм. Збираємо всі шкільні знання і не тільки, але відповідаємо лише на половину запитань, бо вони були нелегкі та й ми заморились уже трішки.

Прямуємо до наступної точки квесту, до могили Котляревського, де ми знімали відео, як перехожі говорять по рядку з «Енеїди», а потім фотографувались із усміхненими полтавцями. Ніби впорались, знову розшифровуємо ребус і вирушаємо до ЦУМу, де нас попросили показати якісь імпровізовані сценкі з «Аліси в Країні Див» та залучити до них людей поруч.

Швиденько згадали якісь найпопулярніші сцени з книги та побігли діяти. Старалися принести всім задоволення та підзаробити побільше балів, адже обіцяли приз найкращій команді. І тут наче успішно закінчили, аж знову загадки потрібно відгадувати, але вибору немає – йдемо до кінця. Вийшло. Наступний пункт призначення – Полтавський музей важкої бомбардувальної авіації.

Сідаємо в маршрутку, трохи набираємось сил і йдемо до останньої точки, як нам сказали. Подив не закінчується, бо тепер потрібно за допомогою азбуки Морзе передавати слова, а це справа нова і незвична. Я виявилося, це не так уже й важко. Дають якийсь код і залишають нас тут одних. Ми думали, може це назва моделі якої техніки чи якийсь шифр. Але помилялись: то все-таки були координати місця. Вирушаємо, сподіваючись, що це кінець, бо надворі похолодало.

Зустрічаємо інші команди десь у Прирічковому парку, чекаємо на всіх. Нас починають вести по стежинці. Видніється стіл зі смаколиками. Раптом вибігають Кролик і Божевільний Капелюшник, метушаться, говорять якісь нісенітниці і не збираються виходити з ролі. Капелюшник вилазить на стіл і дуже поважно каже, що ми молодці і можемо повертатися в осередок.

Переможцям подарували квитки в кіно. Загалом дивний вишкіл видався, але краса геть не в цьому. Це був іще один неповторний тиждень, який я навряд чи б зміг прожити деінде.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація