Дар'я Дікова: Щоденник УАЛівця. Воїнам — подарунки, полтавцям — вечорниці, одне одному — листи


Привіт, мене звати Даша, мені 17 і я з черешневого міста Мелітополь. Зараз я вже 100 днів навчаюсь в Українській академії лідерства. Так-так, уявляєте, наприкінці грудня ми святкували 100 днів в УАЛ! Однак той тиждень був наповнений не тільки святкуванням, він тривав для нас аж 9 днів і вмістив у собі величезну кількість подій, про які я хочу зараз вам розповісти.

Отже, невід’ємна частина життя кожного УАЛівця – соціальні проєкти, 2 з яких ми реалізували в грудні. Перший – «Миколай для воїна». Метою акції було показати військовим на фронті, що мирне населення ніколи про них не забуває. Студенти разом з дітьми виготовляли пряники й розмалювали їх з великою любов’ю. Так ми хотіли принести дух свята туди, де його дуже мало — на фронт.

Ми взяли на себе відповідальність передати усі смаколики та теплі слова, сказані дітьми нашим бійцям. Тому частина студентів поїхала на Схід України, де ми поспілкувались з нашими оборонцями, ознайомились із ситуацією на Сході, мали зустріч із засновником благодійного проєкту «Тризуб Дентал» і навіть заспівали українських пісень на місцевому радіо.

Студенти зрозуміли, наскільки важливою є на фронті підтримка кожного з нас і як все ж таки просто дарувати тепло.

Наступна подія, що гучно пролунала Полтавою, – це «Вечорниці». 21 грудня Полтавський краєзнавчий музей зібрав на українську вечірку понад 120 людей. Вишиванки, гучна музика і запальні танці, смачні українські страви – все це робило атмосферу нашого вечора просто неповторною. Для гостей студенти приготували програму, що містила виступ народного гурту «Буття», традиційні забави з калитою, конкурси й переспіви, ворожіння та дискотеку з діджеєм.

Особисто я відповідала за дитячу зону та зону майстеркласів на заході, а також готувала для відвідувачів майстерні з виготовлення воскових свічок і ляльок-мотанок, ліплення глиняних виробів і розмальовування пряників, які також поїхали на Схід в рамках акції «Миколай для воїна».

Я відчувала себе найщасливішою людиною в світі, коли бачила усмішки людей, що тримають в руках свої вироби! Я зрозуміла, що їхня подяка дійсно була варта всіх докладених зусиль.

А роботи було дійсно неймовірно багато. Після повернення з Ізраїлю ми мали тільки 5 днів, щоб встигнути все. Нерви, недоспані ночі, дедлайни, багато дзвінків і зустрічей, але найголовніше, що було з нами протягом робочого процесу, – це командний дух. Укотре впевнююся у правдивості фрази «Один в полі воїн, але перемогу здобуває команда». Робота над нашими першими масштабними проєктами показала, що для досягнення успіху важливі підтримка і якісна співпраця команди.

Між цими проєктами ми, як я вже вказувала раніше, встигли відсвяткувати 100 днів УАЛ. Разом ми згадували найяскравіші події й емоції, що, ніби на американських гірках, то стрімко опускалися до відчаю, то злітали вгору до неймовірного щастя.

Ми мали восьмигодинну рефлексію, на якій кожен студент проаналізував свою включеність в усі процеси і мав змогу визначити власні сильні і слабкі сторони.

Також усі ми написали по 47 листів, в яких мали дати зворотний зв’язок кожному, хто був поруч упродовж цього часу. І, на мою думку, якісний фідбек одразу від такої кількості людей — це просто унікальна можливість.

На завершення тижня замість 38 жителів осередку ми мали вже близько 60. І це тому, що до нас завітали випускники УАЛ Полтава–2019! Ми обмінялися досвідом і цінними порадами, разом пограли в «Що? Де? Коли?» та «Хто зверху?», ну і, звичайно, отримали заряд позитивної енергії.

Після такого насиченого останнього тижня грудня ми, переповнені емоціями та враженнями, поїхали додому на канікули. Чекайте від нас новин з Харкова, адже після канікул ми зберемося там з усіма осередками УАЛ і будемо брати участь у «Вертеп Фесті»!

 


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація