Анна Доброгорська: Щоденник УАЛівця. Як Ізраїль державу на піску побудував


Традиційно студенти Української академії лідерства їдуть в Ізраїль з навчальною експедицією, для того, аби дізнатися про державотворення та розвиток Ізраїлю та перейняти певний досвід. Тому з 8 по 14 грудня УАЛ Полтава дізнавалася багато нового, спілкувалася зі студентами військових мехін (закладів ціннісної освіти, де вчаться ті, хто планує вступ до вишу) і насолоджувалися теплом за кордоном.

Перше, що вражає під час зустрічі з євреями, це їхнє ставлення до минулого. Кожен мешканець країни знає історію, поважає її та вміє виносити з неї уроки. Це не просто сукупність сухих фактів й історичних дат, це про пізнання свого народу, ідентифікація себе як частини нації, усвідомлення могутності людей, котрі готові на все заради держави.

З далекої, пронизаної військовими конфліктами, кров’ю і болем історії народу, який не раз намагалися знищити, виникає сильна національна свідомість, а це те, чого не вистачає багатьом українцям.

Однією з точок програми студентів було відвідування музею Голокосту Яд Вашем. Це місце зберігає сакральну пам’ять, одночасно кричить про трагедію і мовчить на згадку про померлих. Здивуванням стало те, що окрема експозиція відведена історії фашизму. Євреї знають минуле ворогів нарівні зі своїм, а найголовніше, ставляться до них з повагою.

Окремої уваги заслуговує конфлікт Ізраїлю і Сектора Гази, який триває десятиліттями. При цьому сторона Ізраїлю допомагає пораненим цивільним з обох боків і навіть надає гуманітарну допомогу палестинцям. Вони розуміють їх погляд на ситуацію, але не здають своїх позицій. Це розуміння є важливим для прийняття дипломатичних рішень і нагадує про жителів, які не причетні до конфлікту.

Варто згадати про символізм і сенси, що євреї вкладають їх у пам’ятки історії. Одним із таких символів є гора Масада. Вона є священний місцем, нагадує про незламність духу, волевиявлення і готовність до самопожертви заради держави. Тут можемо замислитися про території в Україні, історія яких пов’язана з героїзмом.

Чи цінуємо ми настільки ж місця, просякнуті українськістю? Чи вшановуємо ми на такому ж рівні воїнів і їхню працю?

Спробуймо зрозуміти, чим зумовлений високий рівень свідомості євреїв.

Окрім вивчення історії, культури й традицій, велике значення вони надають креативності та інноваційності, вмінню налагоджувати контакти з людьми і відсутністю страху перед поразками.

Поки інші сумніваються, євреї вчаться на помилках, тим самим удосконалюючи себе.

Система освіти побудована таким чином, що після школи всі йдуть до армії на 3 роки (в Ізраїлі військовозобов’язаними є і чоловіки, і жінки). Більше того: існує опція взяти рік підготовки до армії і навчатися у військовій мехіні. Служба, крім військової підготовки, спрямована також на всебічних розвиток особистості. Студенти вчаться брати відповідальність за свої дії і їх наслідки, стають більш зрілими, тому під час університету вони сприймають знання по-іншому.

Інноваційність та впевненість у своїх діях допомогла Ізраїлю стати країною стартапів.

Це історія про те, як технологічно відстала країна у війні, маючи обмаль зовнішньої підтримки, змогла не тільки вижити, а й здивувати світ рівнем добробуту і технологічними досягненнями. Держава більшість територій якої – пустеля, експортує овочі і фрукти, здійснює наукові прориви, коли падають бомби.

Виникає питання: чим гірші українські чорноземи від ізраїльського піску? Водночас це дає віру в те, що для агрокультури в України прийде свій час і вона буде не менш успішною, ніж інші держави.

Безумовно, експедиція за кордон дала багато досвіду та знань і ще більше натхнення і мотивації, щоб творити себе і творити Україну.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація