Про те, що маю антитіла, я дізналася тільки після здачі крові. Інших симптомів не було, а увесь цей час я працювала й навчалася віддалено, тому фактично це була самоізоляція.

Але так було вперше. Який перебіг матиме хвороба вдруге – невідомо. Усе може бути значно складніше і загостритися на тлі хронічних недуг (так, коли тобі виповнюється 20 згадуєш про здоров’я і хвороби). До того ж я хвилююся за родину, бо більшість з рідних перебувають у зоні ризику і хочу безпечно почуватися у суспільстві. Через це вирішила, що буду вакцинуватися.

Для цього я заповнила гугл-форму у якій можна було стати в чергу на вакцинацію. Звісно, не без скептицизму, бо темпи вакцинації в Україні реально відстають від тих, що мають розвинені країни. Але мені зателефонували, запросили на вакцинацію. Минуло швидко й організовано. Тому я можу порадити ставати в чергу, якщо маєте можливість, оцінити ризики й погоджуватися, якщо вас запрошують.

У квітні я таки отримала першу дозу вакцини AstraZeneca і тепер чекаю на другу. Побічних ефектів одразу не було, але ввечері була сильна гарячка і температура. Самопочуття змінилося дуже різко й не поліпшувалося усю ніч. На ранок відчула біль у місці щеплення і наступні 2 дні не зникала нудота. Уся побічка, яка мені загрожувала, зі мною таки трапилася. Але згодом усе минуло.

Також щеплення уже отримали мої батьки (вони теж мали сильні побічні ефекти) і бабуся (відчула тільки дискомфорт у руці і він швидко минув).

Запам’яталося, що у черзі на вакцинацію у медичному центрі жінка сказала синові: «Йди в кабінет, зроби прививку і не позорь сім’ю». Потім вона розповіла, що майже уся їхня родина отримала щеплення. І я вважаю, що це круто, бо це про свідоме ставлення, про повагу до власного здоров’я. А ще круто, що це точно не єдина родина в Україні, яка серйозно ставиться до ковід-вакцинації.

Ефективність щеплення трохи понад 60%, але разом з профілактикою – досить переконливо. До вакцинації підходити потрібно зважено: дізнатися більше про препарат, цікавитися досвідом інших людей, дізнатися про протипоказання і все таке. Для мене це був дійсно зважений крок.

Я часто чую про скептицизм щодо вакцинації проти коронавірусу. Мовляв, це лише тренд, або недовіра до препаратів. У мене таких думок не було, бо я постійно цікавлюся перебігом вакцинації в Україні, читаю про препарати тощо.

Знаєте, легко перехворіти, сказати про наявність антитіл та відмовитися від щеплення. Мабуть, це найлегший крок для людини, але тяжкий для боротьби з пандемією. Та все ж вакцинація – реально єдиний крок вийти з карантину, нарешті повернутися до звичного життя.

На жаль, ми живемо у час, коли отримати в Україні щеплення від коронавірусу складніше, аніж хотілося. Та це не означає, що цього не потрібно робити. Згодом доступ до щеплення з’явиться у багатьох людей і ми матимемо можливість отримати платну вакцину. Сподіваюся, що це станеться якомога скоріше.