Олена Стрельник: Соціологічні опитування: довіряти чи перевіряти?


Останніми днями полтавці та полтавки скаржаться на очікувану на тлі виборів активізацію маніпулятивних, начебто соціологічних опитувань.  Відтак, я вирішила запропонувати перелік базових питань, відповіді на які дозволяють протидіяти таким маніпуляціям та критично аналізувати дані соціологічних опитувань.

Що треба знати, якщо ви респондент_ка?

Хто організатор дослідження та яка його мета? Є перелік організацій, які здійснюють фахові дослідження в Україні. Серед них Київський міжнародний інститут соціології (КМІС); Український центр економічних і політичних досліджень імені Разумкова (Центр Разумкова); Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва; Соціологічна група «Рейтинг»; Центр SOCIS; Інститут соціології НАН України; Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка; Центр «Соціальний моніторинг»; GFK Ukraine; TNS Ukraine.

Видання texty.org.ua створило базу даних псевдосоціологів «Продавці рейтингів», до якої включено 96 організацій та 148 осіб.  Одним із критеріїв включення до цієї бази є відсутність згадок про дослідження фірми в період між виборами; її несподівана поява і зникнення.

У місті Полтава та області фахові дослідження, наприклад, проводить неурядова організація  «Інститут аналітики та адвокації». Щодо решти полтавських організацій, які більш чи менш систематично працюють у цьому полі,  у мене немає переконливих даних щодо фаховості їх досліджень. У кожному конкретному випадку необхідно аналізувати методологію цих досліджень, інформації про якої часто бракує у відкритому доступі.

Важливо бути уважними, бо іноді сумнівні організації, які часом створюються напередодні виборів, можуть використовувати бренди авторитетних центрів, наприклад, називаючи себе «Київський інститут соціології» замість відомого Київського міжнародного інституту соціології.

Назву організації, яка замовила дослідження, організатор має право не повідомляти. Замовлені опитування не є синонімом замовних (тобто маніпулятивних із заздалегідь визначеним замовником результатом). Проводити опитування – справа недешева, тож хтось-таки їх мусить фінансувати. Але наголошую, що фахові організації не стануть псувати свою репутацію такими «дослідженнями», бо політики приходять та йдуть, а їм і далі працювати.

До слова, замовником дослідження може бути орган місцевої влади, наприклад міська рада. Оскільки опитування проводиться за кошти міського бюджету, дивно, що результати таких досліджень не оприлюднюються, як це трапилося з трьома міськими дослідженнями у 2018 році, коли ані громадськість, ані депутати, ані журналісти не були ознайомлені з їх результатами.

Чи інтерв’юер має документ, який засвідчує його/її залучення до збору даних? Професійні інтерв’юери повинні мати посвідчення, бейдж чи будь-який інший документ, який це засвідчує. Я особисто як правило спантеличую шахраїв та маніпуляторів простим проханням надати такий документ.

Що робити, якщо вам телефонують? Телефонне інтерв’ю є зручним та оперативним засобом проведення опитувань. Професійні організації здійснюють опитування телефоном та мусять вам представитися, повідомити про мету опитування та пояснити, що ваш номер було відібрано випадково. Інтерв’юери проходять професійну підготовку, тож вони мають бути ввічливими та компетентними.

Вас має насторожити, якщо інтерв’юер знає ваше ім’я або має іншу персоналізовану інформацію про вас.  Це означає, що база даних мобільних номерів, швидше за все, є незаконно отриманою (якщо звичайно не йдеться про опитування клієнтів певної організації, де ви самі залишили свої контакти). Відразу припиніть розмову.

Якщо до вас прийшли додому? Просимо документ, пересвідчуємося у професійності дослідження та беремо участь в опитуванні. Якщо після інтерв’ю вас просять залишити свій номер телефону, можна його дати. Це іноді робиться з метою контролю за роботою інтерв’юерів. Сучасні методи опитувань за допомогою планшетів передбачають аудіозапис розмови. Це теж робиться з метою контролю або з метою детального аналізу даних. Боятися цього не варто. Професійні соціологи ретельно дбають про конфіденційність та захист будь-якої персональної інформації (наприклад, адреси, де проводили опитування).

Ну і звичайно, за жодних обставин не повідомляйте ваше прізвище інтерв’юеру. За стандартами опитувань, у вас також не мають права вимагати документи на підтвердження вашої освіти, віку, сімейного стану тощо; респонденту вірять «на слово».

 

Що треба знати, якщо ви споживач інформації  про проведене опитування?

Хто провів опитування та з якою метою? (див. попередній розділ)

Скільки було опитано респондентів та як їх відбирали?

Вибірка – це зменшена модель того населення, думку якого вивчають. У соціологів немає ресурсів та власне немає жодної потреби опитувати всіх (це ж не перепис населення). Професійні соціологи відбирають (за певними процедурами) частину людей для опитування та мають підстави зробити висновки, що так думає і решта населення.

Для зважених результатів опитування загальноукраїнського рівня зазвичай вистачає 2 тис. респондентів; для опитування полтавців близько 800 осіб, але за умови дотримання представленості різних груп населення серед респондентів  - те, що ми називаємо репрезентативністю вибірки. Репрезентативність вибірки є обов’язковою умовою досліджень громадської думки! В інших типах досліджень (наприклад, пілотних чи навчальних), це не завжди є обов’язковою умовою, але у будь-якому випадку, дослідники мають детально описати соціально-демографічні характеристики опитаних.

Більша кількість опитаних не означає автоматично краще чи фаховіше опитування!!!! Важливішим є питання не про кількість опитаних, а про те, як їх відібрали та які основні групи населення  вони представляють (частіше за все, за ознакою статі, віку, типу населеного міста, рівня освіти).

Ось приклад: «директор Полтавського обласного Благодійного Фонду «Громадське здоров’я» навів цифри по експрес-дослідженнях, які проводили працівники організації з серпня по вересень 2016 року в містах Полтава, Кременчук, Лубни, Горішні Плавні. Анкетування проводилися на вулицях міст, поблизу шкіл, парків, вокзалів, біля занедбаних будинків (!). За місяць опитали майже 1 500 молодих людей віком 14 до 19 років. Результати вразили:  36% (кожен третій !!! – О.С.) з опитаних вживають наркотики (531 особа: Полтава – 181, Кременчук – 187, Горішні Плавні – 91, Лубни – 72); 63% - хлопці, 37% - дівчата» (джерело).

Кількість опитаних тут цілком достатня. Але немає вказівки, чому саме ці локації (вокзали, занедбані будинки, парки тощо) були відібрані для відбору респондентів. Бо саме методика відбору, припускаю, вплинула на результат, адже хто ж гуляє біля занедбаних будинків, як не групи ризику? До того ж, невідомо, що саме малося на увазі під «вживають наркотики». Чи це теж саме, що «мають досвід вживання наркотиків»? Для порівняння, результати репрезентативного опитування підлітків, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень імені Яременка у 2018 році, показали, що близько 8% українських підлітків віком мають досвід вживання марихуани (про «важкі» наркотики їх не питали, але відсоток був би ще нижчим, точно не кожен третій). Геть інші цифри!

Який метод та методика опитування? Існують декілька методів: анкетування (коли людина сама заповнює анкету), інтерв’ю (коли відповіді фіксує інтерв’юер на планшеті чи на паперовий носій), вони можуть бути різними за методикою (наприклад, телефонне опитування чи опитування на вулиці). З вуличними треба бути трохи обережнішими, адже тут має значення день, час та місце проведення опитування. Навіть, якщо за базовими характеристиками (стать, вік) можна досягти представленості жінок та чоловіків різних вікових груп, то підводною течією може бут зсув у бік непрацюючих респондентів (бо у робочий день на вулиці їх більше, ніж працюючих).

Є аматорські опитування – на шпальтах газет, телебачення чи в Інтернеті. Вони можуть мати певну цінність, але з поправкою на те, що опитують певну обмежену групу користувачів цього ресурсу та опитали найактивніших з них.

Яка похибка вибірки? Похибка вибірки (чи похибка репрезентативності) — це статистична похибка, яку отримує соціолог, оскільки опитували тільки вибраних осіб, а не всіх можливих респондентів. Її розмір (зазвичай не більше 3%) свідчить про межі, у яких може відхилитися думка всіх потенційних респондентів щодо певного питання, якщо би ми могли опитати всіх. Іншими словами, ми інтерпретуємо дані з урахуванням похибки. Наприклад, 27% опитаних  (плюс-мінус 3%) збираються голосувати на виборах за N.

Важливо це розуміти, щоб уникнути маніпуляцій. Скажімо, якщо розрив між рейтингом кандидата А та кандидата В менше, ніж похибка вибірки, то насправді цей розрив такий незначний, що на нього можна не зважати. Нечесні політики можуть маніпулювати громадською думкою під гучними заголовками блогів, про те, що вони випереджають своїх конкурентів. Отже, треба зважувати на дані про цей розрив та про похибку вибірки, інформацію про яку завжди наводять автори професійних досліджень та мають наводити медіа.

Як було сформульовано питання?

У професійних опитуваннях відсутні питання, як підштовхують респондента до «правильної» відповіді або питання, яке інформує респондента. Наприклад: «Чи знаєте ви, що по вашому округу балотується представник N від політичної сили M?». Це свідчить про маніпуляцію, адже мета – не дослідити громадську думку, а проінформувати «респондента» та здійснити на нього вплив. Професіонали би спитали так «Чи знаєте ви, хто балотується по вашому округу на виборах?».


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація