«Створюйте, популяризуйте, надихайтесь». Про музику

Я взяла в нього інтерв’ю, де Олександр розказав про створення своєї творчості, колаборації, поезію та поради майбутнім виконавцям.

— Що надихнуло вас на створення своєї музики та як починалася ваша історія як виконавця?

— Неймовірно щемно розповідати про свої починання. Я звичайний підліток з провінційного міста, де культура лише зароджується і молодь частково усвідомлює свою історію. Мені було 15 років, як я вперше отримав свій перший музичний інструмент за власним бажанням. Мене не відправляли в музичну школу, не було в сім’ї музикантів чи поетів. Я просто хотів стати цікавим, перш за все для себе. Слухав багато різної музики, від альтернативного року до дабстепа. Можливо, саме тоді я зрозумів, що хочу створювати своє. Коли в руках є інструмент завдяки якому я можу це зробити, то потрібно користуватись цією можливістю. У 16 років придбав акустичну гітару і спектр можливостей збільшився. Спектр збільшувався, я дорослішав, змінював думки щодо інших речей в нашому житті. І одне за одним йшло до моменту, що я зараз тут. Поет, музикант, композитор і громадський діяч з провінційного містечка. Де про культуру взагалі не згадували за останні роки нашої незалежності.

 — У вашій творчості є різні жанри музики, які складно віднести до певної категорії. Як би Ви охарактеризували свій стиль у музиці?

— Я себе не карбую в певні рамки, я не боюсь експерементувати. Змінювати думку це не лицемірство, а лише усвідомлення певних речей. Знаєте, є певні слова які потрібні саме в цьому стилі, не рок, не поп, а саме джаз - блюз. Моя музика дуже добре виділяється і видно, що це саме мій стиль. Люблю писати пісні з атмосферними і детальними партіями гітар. Як би я охарактеризував? Атмосферний дрімпоп - альтернативний рок - блюзрок.

— Які емоції та почуття ви хотіли б донести до слухачів вашої музики? 

— Перш за все - любов. Бо любов вічна, а все інше це лише додатки до неї. Сум, журба, токсичність, воля - це все лише додатки до головного значення. Це те, що потрібно саме зараз.

— Повномасштабне вторгнення стала рушієм змін у музиці та поезії. Як війна вплинула на вашу творчість?

— Вагомо, люди почали шукати щось своє, а не з болот. І багато людей, просто почали звертати увагу на мене як творчу одиницю з можливістю популяризації. Можливо дуже банально, але люди почали цінувати своє. Не всі звичайно, але більшість - так! 

— Як ви ставитеся до ідеї колаборацій та чи є виконавці, з якими ви хотіли б співпрацювати? 

— Чудова ідея, і я тільки за неї! Потрібно гуртом популяризувати українську культуру а не конкурувати в ній. Звичайно є - Анастимоза, Артистка Чуприненко, Кімната Гретхен.

— У кожного виконавця присутня пісня, яка імпонує йому найбільше з різних причин. Яка з ваших пісень, на Вашу думку, є найкращою?

—  Обожнюю «Пам’ятай», за сенс, за аранжування та за спогади.

— Поміж музичної творчості, Ви пишете вірші та рік тому презентували свою першу збірку «Твій листопад». Які відмінності або спільні риси ви бачите між музикою та поезією у Вашій творчості?

— Це все я. Відмінності відсутні, бо поезія - це музика, а музика - це поезія. Це я, в художньому мистецтві теж буду я зі своїм стилем. 

— Що Ви б порадили молодим музикантам, які тільки починають свій шлях у кар'єрі?

— Не створювати собі стіни, не створювати собі кумирів. Більше дізнаватися нового і не боятись робити щось не так. Це життя, воно й так не нормальне, бо наш сусід це й*бана росія, гірше вже не буде.

Створюйте, популяризуйте, надихайтесь. Українська культуру формується тут і зараз.