Ігор Гавриленко: Суддя Турченко викрутиться, а колеги допоможуть?


Жила собі Інна М. Із бабусею та мамою. У 3-кімнатній квартирі. Успадкувавши після смерті рідні житло, 12 грудня 2017 року Інна М. потрапила до Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф.Мальцева. Перебуває там і донині.

11 січня 2018 року психлікарня подала до суду заяву про визнання Інни М. недієздатною. 29 січня Київський райсуд Полтави задовольнив клопотання заявника про призначення судово-психіатричної експертизи. Встановити психічний стан Інни М. суд доручив фахівцям цієї ж психлікарні.

Уже 14 березня результати дослідження надійшли назад. А 15 травня суд на підставі висновків експертів констатував: Інна М. є інвалідом II групи безтерміново, стійкий хронічний психічний розлад позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Інна М. була визнана недієздатною. Опікуном їй суд призначив племінницю.

Однак у жовтні 2018-го до суду звернувся Виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради, просив звільнити опікуна від повноважень. 13 грудня суд призначив опікуном над недієздатною Інною М. психлікарню в особі її головного лікаря.

4 листопада 2019 року юрисконсульт психлікарні Наталія Куценко подає до Київського райсуду Полтави два однакові позови до Інни М.: про визнання права власності (на її квартиру) та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позови потрапляють на розгляд суддям Любові Васильєвій і Тетяні Турченко. Перша того ж дня отримує заяву Куценко про повернення позову і виносить відповідну ухвалу.

Друга, наступного дня, вирішує залишити позов без руху та надає Куценко 10 днів для сплати судового збору.

Чекати довго не довелося. 14 листопада суддя Турченко відкриває спрощене позовне провадження у справі. А вже 3 грудня розв’язує суперечку.

1_Турченко_2017_09_20_Громадське

Розгляд відбувся за відсутності сторін:

«Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, попередньо надавши до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала…

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином».

Нібито ще 28 грудня 2008 року між пані Куценко та мамою Інни М. «в інтересах членів сім’ї укладено договір оренди квартири з правом викупу». За ним «орендар зобов’язується прийняти об’єкт у строкове платне користування, а згодом і у власність». Строк дії угоди – до 28 серпня 2011 року.

У документі вказувалося, що він підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. При цьому судом «встановлено, що вищевказаний договір не було посвідчено нотаріально».

Проте позивачка доводила, що виконала всі взяті на себе зобов’язання – «отримано квартиру та сплачено викупну вартість». Ба більше, «проведено ремонт приміщення та вона в ньому з 2008 року по даний час проживає». Її ж права порушує Інна М., яка «не виписалася із квартири після закінчення дії договору» та «відмовляється посвідчити нотаріально згаданий договір, або укласти новий договір купівлі-продажу».

Суд в особі Тетяни Турченко вирішив: позов задовольнити, визнати за пані Куценко право власності на квартиру, а Інну М. – «такою, що втратила право користування житловим приміщенням».

2_Турченко_рішення_1

Хто стикався з українським судочинством, знає, наскільки затяжним може стати розгляд найелементарніших справ. Тут же менш ніж за 1 місяць суд позбавив власності людину – за її відсутності в судовому засіданні, не дізнавшись її ставлення до суті спору. На підставі доволі сумнівного договору, підписаного не відповідачем, а її покійною родичкою (якщо такий документ насправді укладався).

Між іншим, на момент винесення судового рішення ринкова вартість квартири складала понад 700 тис. грн.

Коли вже у грудні 2019 року на огляд квартири почали приходити покупці, у ситуацію втрутилися сусіди.

Спершу вони спробували заручитися підтримкою головного лікаря психлікарні Олега Погорілка як опікуна, а також органу опіки та піклування, адже гадали, що ті нічого не знали про втрату їхньою підопічною власності. Просили оскаржити рішення Київського райсуду в апеляційному порядку.

З відсутності реакції та запевнень, що все добре, сусіди зрозуміли: у «схемі» задіяне ширше коло учасників.

Насторожувало й те, що під опікою і водночас медичним наглядом головного лікаря Інна М. знаходиться понад два роки, але досі не відправлена до спеціалізованого інтернатного закладу (якби це сталося, контроль над її психічним станом і майном був би втрачений).

Зрештою за заявами сусідів були відкриті кримінальні провадження за ч. 2, 4 ст. 358 (складання та використання завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення) та за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою).

Ця частина історії добре описана Анастасією Недогорською на сайті «Полтавщина».

Крім того, Марина Бабаніна, сусідка, яка нещодавно стала опікуном Інни М., добилася відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Тетяни Турченко.

В ухвалі Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 квітня 2020 року зазначено, що суддя допустила умисне або внаслідок очевидної недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. І навіть – порушення прав людини і основоположних свобод.

Розгляд дисциплінарної справи триває. Водночас слідчі встановлюють причетність судді, головного лікаря та юрисконсульта психлікарні, а також посадових осіб органу опіки та піклування, до заволодіння 3-кімнатною квартирою недієздатної особи.

«Що ж тут не так?» – спитаєте.

Відразу, як стало гаряче, 10 лютого 2020 року пані Куценко звернулася до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами попереднього рішення у справі.

Назавтра, 11 лютого, до суду надійшло прохання від Виконкому Київської райради (і як там дізналися? ще й так швидко?) – про залучення органу опіки до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

17 лютого суддя Турченко задовольнила це клопотання, ухвалила скасувати своє рішення від 3 грудня 2019 року та винесла новий вердикт, яким відмовила «за безпідставністю» пані Куценко в задоволенні її позову до Інни М.

Юрисконсульт психлікарні цього разу письмово повідомила суд (у засідання вона знову не з’явилася), що про недієздатність Інни М. дізналася лише тоді, коли намагалася, отримавши судове рішення на свою користь, переоформити квартиру – від державного реєстратора.

Однак представник позивача все одно просив суд визнати за пані Куценко 2/3 частини квартири, проти чого виступив представник органу опіки та піклування.

Суддя ж Турченко і цього разу написала в рішенні: «Встановлено, що вищевказаний договір не було посвідчено нотаріально». Та розвинула цю тезу в протилежному напрямі: «Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним».

Принагідно додала: «Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину».

3_Турченко_рішення_2

Виклавши ці подробиці у поясненнях, надісланих Вищій раді правосуддя, суддя Турченко запевнила, що під час першого розгляду справи не знала про позбавлення відповідача дієздатності. І свідоцтва про смерть матері відповідача їй не надали. Тому «рішення було винесено на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказах» (орфографію документу збережено).

Тим часом слідчі відділення поліції № 1, що в м. Полтаві, які ведуть розслідування в об’єднаному кримінальному провадженні № 12020170020000505 від 27 лютого 2020 року, звернулися до суду й 17 березня отримали дозвіл оглянути матеріали справи за позовом Наталії Куценко до Інни М. та виготовити належним чином засвідчені копії. А 31 березня – згоду на тимчасовий доступ до оригіналів документів із можливістю їх вилучення, які знаходяться у розпорядженні позивачки: договору оренди квартири з правом викупу, актів прийому-передачі об’єкта та орендної плати за нього.

(З цього слідує, що суддя Турченко, позбавляючи недієздатну особу житла, послуговувалася навіть не оригіналами паперів – доданих до позову копій вистачило.)

Обидві ухвали на клопотання співробітників поліції виніс Олександр Калько, слідчий суддя …Київського райсуду Полтави – колега судді Турченко.

В автоматичному розподілі справи й сама вона брала участь. Тож до неї першої могло потрапити клопотання слідчих.

4_Турченко_слідчі судді

КПК України визначає як обов’язкову передачу кримінального провадження на розгляд іншого суду, тільки якщо обвинувачений чи потерпілий працює в суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження. Проте у справі щодо спроби заволодіння квартирою Інни М. до висунення обвинувачень далеко.

Разом із тим, п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК вказує, що слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні «за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості». Цим пунктом при потребі деякі судді крутять, як циган сонцем.

Суддя Калько, зокрема, факт спільної роботи з фігуранткою кримінального провадження не вважає приводом для самовідводу. Тому всі майбутні клопотання слідчих у справі надходитимуть йому на розгляд.

Відтак зберегти таємницю слідства буде складно. Навіть, якщо виключити можливість приятельського обміну інформацією між колегами-слідчими суддями.

Кожен документ, що потрапляє до суду, проходить кілька пар рук і очей. Починаючи з канцелярії. Контролювати хід розслідування за таких обставин зацікавленій особі доволі просто.

Якщо ж слідчі поліції дійдуть висновку про причетність до злочину судді, виявиться, що допущено порушення правил підслідності. Досудове розслідування злочинів, вчинених суддями, здійснюють відповідно до норм КПК слідчі органів Державного бюро розслідувань. Отже, й усі докази, здобуті поліцією, найімовірніше визнає недопустимими суд, який розглядатиме справу після висунення обвинувачень.

Беруся спрогнозувати, що кримінальне переслідування судді Турченко не загрожує. Залишиться лише дисциплінарна відповідальність – від Вищої ради правосуддя.

Попередні висновки доповідача у справі Турченко сформульовані грізно. Та строката практика «суду над суддями» показує можливість застосування замість звільнення суворої догани, а то й узагалі – попередження.

Тож будемо спостерігати.

* * *

Про оборудки психіатрів і деяких суддів із майном одиноких недієздатних пацієнтів чутки в Полтаві ходять давно. Як і про надзвичайну «вправність» експертів лікарні ім. Мальцева.

Наприклад, вони визначили недієздатність і неможливість усвідомлення особою значення своїх вчинків через майже 2 роки після її смерті. Йшлося про сусідку судді Лариси Гольник. Експертиза ж знадобилася, аби підкріпити заяви про нібито вчинений суддею злочин.

Повідомлення такого змісту невтомно строчив кілька років поспіль Олександр Ковжога, представник ексмера Полтави Олександра Мамая у справі за корупційним обвинуваченням останнього.

Впливових і мстивих ворогів суддя нажила внаслідок суворого дотримання вимог закону і небажання ухвалювати «правильне рішення».

Колишній заступник начальника міської міліції Ковжога «шив» Ларисі Гольник шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб (суддею та її чоловіком, автором цих рядків), скориставшись безпорадним станом потерпілої, при купівлі …іржавого металевого гаража збірно-розбірної конструкції, що був встановлений понад 30 років тому.

5_реакція ЦІпПЛ

В одному з цивільних позовів, поданих проти судді Гольник з метою захисту честі, гідності та ділової репутації, Ковжога добивався призначення відповідачці психіатричної експертизи. Така вимога є цілковитим нонсенсом з правової точки зору. Однак суддя Турченко, якій дісталася справа, попри заявлені відводи не хотіла упускати її зі своїх рук і ладна була задовольнити безглузде клопотання.

Коли ж цей план зірвався, суддя Гольник зазнала нападу.

При розгляді позову Ковжоги трапився й інший показовий інцидент. Мамаїв неофіційний юрист вирішив продемонструвати свою впливовість. І зайшов до кабінету судді Олени Миронець, на дверях якого висіла табличка «Нарадча кімната», у той час, коли Лариса Гольник і я як її представник вивчали матеріали справи (судді Турченко й Миронець мають спільну приймальню, що розділяє їхні кабінети).

6_Миронець - Ковжога

Зацікавившись зухвалим порушенням таємниці нарадчої кімнати, ми ввійшли слідом. Результатом став переляк на обличчі судді Миронець і …черговий позов.

Тепер Ковжога запрагнув, аби суд зобов’язав Ларису Гольник в його присутності завітати до кабінету судді Миронець і сказати, що Ковжога не заходить до неї «як завгодно».

До речі, усі тяжби, затіяні проти судді Гольник, ексміліціянт програв. Пшиком завершилися й усі відкриті за його заявами кримінальні провадження.

Насамкінець – про Миронець. Це вона призначала експертизу Інні М. За заявою психлікарні – силами її фахівців. А потім визнала головлікаря опікуном.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація