Ігор Гавриленко: Турбоочищення судів. Місія нездійсненна?


На початку вересня Президент Володимир Зеленський обіцяв «щотижневе позбавлення суддівських мантій негідних високого звання суддів». Зміни законодавства для забезпечення обіцяного турборежиму монобільшість здійснила. Та чи швидко отримаємо результат? І чи буде він тим, на якій очікуємо? Прогноз – песимістичний.

1_Очищення судів

Зміни до законів набули чинності 7 листопада.

Припустимо, ви вирішили обґрунтовано поскаржитися на суддю. Тоді перш за все вам слід ознайомитися зі статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де розписані підстави дисциплінарної відповідальності мантієносців.

Частина 2 ст. 107 того ж закону обумовлює, в якій формі подається дисциплінарна скарга та які відомості вона повинна містити. Зокрема, ви повинні навести фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені у скарзі відомості.

Попри поширений міф, нібито суддів тепер звільнятимуть навіть на підставі анонімок, ви маєте повідомити власні ПІБ, усі контактні дані, підписати та датувати скаргу. Частина 6 тієї ж статті говорить чітко: «Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено … за анонімними заявами та повідомленнями».

Ба більше, Вища рада правосуддя (ВРП) на підставі ч. 3 тієї ж статті може зажадати від вас, як робила це й раніше, укладення скарги за формою, яку сама затвердить.

Наразі на сайті ВРП вивішено зразок дисциплінарної скарги від 14 лютого 2017 року. А нового ще нема.

Познайомтеся також із вимогами статей 44 та 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», де викладаються підстави для повернення дисциплінарної скарги та підстави для відмови у відкритті дисциплінарної справи. Щоб час даремно не змарнувати.

Якщо всі формальності вами виконані, розпочинається дисциплінарне провадження. Узагалі-то члени ВРП можуть відкривати провадження й після самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку. Та навряд чи стануть це робити, враховуючи нинішній склад ВРП – хіба що проти суддів, які відкрито пішли проти системи.

Частина 4 ст. 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» обумовлює, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк, й обмежує цей строк 60 днями з моменту отримання скарги.

Упродовж 2-х місяців член ВРП (доповідач) за вашою скаргою має підготувати висновок і запропонувати Дисциплінарній палаті відкрити дисциплінарну справу або відмовити в її відкритті.

Майте на увазі, що впродовж цього попереднього розгляду ви ніхто, і звати вас ніяк. Тобто впливати на процеси ви не можете. Рішення про відкриття або відмову у відкритті «дисциплінарки» ухвалюється без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу (ч. 1 ст. 46), а рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає (ч. 2 ст. 45).

Єдине, що гарантує вам закон: «Копія рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи не пізніш як через три дні з дня його ухвалення надсилається … особі, яка подала дисциплінарну скаргу» (ч. 4 ст. 46).

Тож можна припустити, що переважну більшість скарг чекатиме єдиний кінець – відмова. Після доволі поверхового вивчення обставин доповідачем.

У разі, якщо доповідач зглянеться над вашим криком душі й визнає претензії до мантієносця справедливими, готуйтеся до серйозного герцю. Адже законодавець свідомо поставив вас у гірше становище порівняно з суддею, якого ви хочете притягнути до відповідальності.

Ні, на засідання Дисциплінарної палати, присвячене розгляду справи, скаржника, як і суддю, запросять (ч. 1 ст. 47). Обидва учасники дисциплінарної справи можуть брати участь у її розгляді самостійно та/або через свого представника (ч. 2 ст. 47). А можуть і не приїздити – якщо сторона була оповіщена, але не скористалася можливістю, Дисциплінарна палата впорається сама (ч. 3 ст. 47).

Не обмеженими ви будете й у можливості подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватись з матеріалами справи (ч. 8 ст. 49). І в засіданні Дисциплінарної палати вас вислухають (ч. 7 ст. 49).

Проте якщо рішення палати вас не задовольнить, майте на увазі, що суддя має безсумнівне право на оскарження до Вищої ради правосуддя рішення Дисциплінарної палати про притягнення його до відповідальності, а ви – тільки тоді, коли сама палата дасть вам дозвіл оскаржити її рішення (ч. 1 ст. 51). Як ви розумієте, поле для зловживань тут – безмежне.

Зате рішення ВРП ухвалюватиметься відкритим голосуванням (ч. 4 ст. 34). Безпосередньо в засіданні публічно оголошується резолютивна частина рішення. Не пізніше ніж на 7-й день із дня ухвалення на офіційному веб-сайті ВРП має з’явитися повний текст рішення (ч. 6 ст. 34).

Якщо хтось із членів ВРП мав окрему думку, її буде оприлюднено теж на сайті (ч. 7 ст. 34).

Нові вимоги закону ВРП сприйняла творчо. Її члени усамітнюються в нарадчій кімнаті. Обговорюють там питання. А тоді повертаються до зали й голосують. Ні, не підняттям рук. Натискають на кнопочки. Загальний результат голосування виводиться на табло. Тобто, за магічним процесом ви спостерігаєте, а дізнатися про волевиявлення кожного конкретного члена не можете. Від слова «ніяк».

Дещо й про інші строки. Дисциплінарна палата розглядає справу протягом 90 днів з дня її відкриття. Цей строк може бути продовжений не більше ніж на 30 днів, якщо знадобиться додаткова перевірка обставин та/або матеріалів дисциплінарної справи (ч. 13 ст. 49).

Крім того, Вища рада правосуддя або Дисциплінарна палата можуть ухвалити рішення про зупинення розгляду відповідного питання чи провадження у справі на період, необхідний для отримання запитуваної інформації або документів (ч. 9 ст. 31).

Копія рішення Дисциплінарної палати у 3-денний строк з дня оголошення його резолютивної частини вручається чи надсилається судді та скаржнику (ч. 10 ст. 50).

Скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше 10 днів з дня його ухвалення, але можливе поновлення цього строку, якщо ВРП визнає, що він пропущений з поважних причин (ч. 2 ст. 51).

Отримавши скаргу на рішення Дисциплінарної палати, ВРП має визначитися впродовж наступних 30 днів (ч. 7 ст. 51).

Рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, знову ж таки може оскаржити суддя, щодо якого ухвалене відповідне рішення, а  скаржник – тільки якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою, тобто свого часу він отримав від палати дозвіл скаржитися далі (ч. 2 ст. 52).

Полтавська суддя Лариса Гольник намагалася довести неконституційність цього положення в старій редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Вказувала на несправедливість порядку, за якого суддя та скаржник перебувають у наперед нерівних умовах. Конституційний Суд України двічі відмовив у відкритті проваджень за її конституційними скаргами.

Навіть якщо ви зумієте пробитися зі скаргою на рішення ВРП до суду (це буде сумнівно відомий ОАСК), зважте, що ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про Вищу раду правосуддя» містить тільки 4 підстави для скасування рішення ВРП: склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП; рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Скасує суд рішення ВРП – вона розглядатиме дисциплінарну справу повторно (ч. 3 ст. 52). У порядку та в строки, передбачені ст. 49.

Тепер порахуємо. 2 місяці на попередню перевірку скарги + 3 місяці на розгляд справи палатою (+ 1 місяць на додаткову перевірку в разі потреби) + 0,5 місяця на отримання рішення та його оскарження + 1 місяць на рішення ВРП + судове оскарження, яке може тягнутися невизначено довго. Маємо мінімум півроку.

2_Етапи змін судової системи

Зважимо й на те, що першочерговими завданнями ВРП є формування нового складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та самоочищення ВРП – в її складі створюється етична комісія, котра має перевірити членів ВРП на доброчесність і вказати недоброчесним на вихід.

Поспіху із цим не спостерігається.

Завершитися зазначені процеси повинні у лютому-березні 2020 року. Але вже зараз експертне середовище заявляє про блокування реформи, а ВРП змушена виправдовуватися.

До того ж, на кінець 2019 року на розгляді членів ВРП залишалося 10 тисяч скарг.

Вочевидь, турборежим із очищенням судової системи нас не очікує.

Ще під час виборчої кампанії майбутньому главі держави експерти й члени профільних громадських організацій пропонували здійснити повторне кваліфікаційне оцінювання щодо суддів, які отримували негативні висновки Громадської ради доброчесності. Такі є й у складі Верховного Суду. Володимир Зеленський обіцяв утілити в життя цю та інші поради.

Проте, ставши Президентом, вирішив чинити інакше. І, схоже, наступив на величезні граблі.

Я проаналізував лише один із аспектів судової реформи від «Слуг народу». З іншими – не краще.

Провали неминучі, якщо ігнорувати напрацювання фахівців і дослухатися до вузького кола радників із числа наближених до персони гаранта.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація