Ігор Петріченко: Великий брат стежить за тобою, або Як влада українцям у кишені зазиратиме

Під соусом боротьби з тероризмом

Після фіскалізації ФОпів, ускладнивши бізнесу життя прийнятим  законопроектом 1210, влада вирішила не квапитись із основним ризиком таких дій – втечею бізнесу та найманих працівників у тінь. Тож під ялинку українцям підклали закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Пересічний українець, прочитавши назву, зробить висновок, що його це не стосується, адже доходи він не відмиває, злочинним шляхом не одержує, тим паче не фінансує тероризм зі зброю масового знищення. Але є одне «але». Назва мало корелює з тим, що насправді криється у суті, а тим паче – в реалізації.

Саме задля реалізації вимог цього закону 21 травня НБУ опублікував постанову №65, яка роз’яснює, як же банки повинні боротися з «тероризмом та зброєю масового знищення». Цей документ ми і розглянемо детально. Він містить 192 сторінки, тож усі «радощі» його тут вмістити не вийде, але найфеєричніших змін ми торкнемось.

Нові обов’язки банків та інструменти їх реалізації

Основні зміни для клієнта лежать у площині оцінки ризику того, що його діяльність належить до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також вчинення банками певних заходів. Для перевірки інструментарій банків стає безсоромно великим.

Банк у разі виявлення відповідних критеріїв ризику зобов’язаний отримати та проаналізувати додаткові документи, наприклад:

1) про фінансову звітність, підтверджену незалежним зовнішнім аудитом, яка розкриває суть та зміст фінансових операцій, що здійснюються клієнтом, та дає змогу встановити відповідність прибутку (доходу)/обороту його господарській діяльності;

2) що підтверджують фактичний рух товарів, надання послуг, виконання робіт під час здійснення господарської діяльності;

3) що підтверджують ведення господарської діяльності основними контрагентами потенційного клієнта;

4) що підтверджують сплату податку на прибуток (доходи);

5) що підтверджують найм осіб на умовах трудового договору (договору про найм персоналу або договору про надання послуг аутсорсингу), до посадових обовʼязків яких належить організація та забезпечення здійснення господарської діяльності, з урахуванням відповідності таких обовʼязків виду діяльності потенційного клієнта, обсягам його фінансових операцій;

6) що підтверджують наявність виробничих/офісних приміщень, інших активів, достатніх для ведення потенційним клієнтом відповідного виду господарської діяльності (правовстановлюючий документ або договір оренди приміщення/устаткування);

 7) що підтверджують наявність офісних приміщень у потенційного клієнта за адресою масової реєстрації.

Перелік вищезазначених документів/інформації не є вичерпним.

Тобто у випадку підозри банк зобовʼязаний вимагати від вас абсолютно будь-яку податкову, бухгалтерську або митну звітність, будь-які договори та навіть те, що для вас не передбачає закон, наприклад, аудит, який для більшості компаній не є необхідним. Також банк зобов’язаний вчинити заходи із дуже широкого переліку:   

- здійснення заходів належної перевірки клієнтів (уключно з посиленими за потреби) та застосування принципу «знай свого клієнта», уключно з отриманням додаткової необхідної інформації для розуміння змісту діяльності клієнта та/або суті фінансової операції.

З іншими пунктами інструкції, де зазначається обов’язкова перевірка обсягів операцій з обсягами діяльності тощо, це фактично означає, що співробітники банку зобов’язані перевіряти клієнта аж до виїзних перевірок.

Критерії оцінки ризиків

Банки повинні створити нові підрозділи, які будуть аналізувати «ризики тероризму, зброї масового ураження та відмивання грошей» за затвердженими критеріями та у випадку їх наявності – вживати вищезгаданих заходів та звітувати перед державою. Критерії банк може створювати свої, але обов’язково використовувати ті, що вказані регулятором. Їх в НБУ розписали на 18 сторінок, тож розглянемо тільки невелику їх частину:

-КБВ (кінцевий бенефіціар) юридичної особи є керівником, бухгалтером або підписантом.
Практично весь малий (не плутати з мікро) та середній бізнес працює у формі товариств з обмеженою відповідальністю, де в більшості випадків власник ТОВ і є директором. Таким чином, всі вони потрапляють під ризик.

- Керівником юридичної особи є особа, яка належить до соціально вразливих верств населення (студенти, пенсіонери, перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку);
- молодь до 20 років.
Ну як без дискримінації по віку? Молодь хай на шиї у батьків сидить, а пенсіонери на тролейбусах о 8 ранку катаються

-Наявна негативна інформація в офіційних та/або публічних джерелах про клієнта або його КБВ, що свідчить про можливий зв’язок із тероризмом або іншою кримінальною/незаконною діяльністю.
Офіційні джерела – це логічно, але навіщо публічні? Конкурент замовив статтю про вас в якомусь інформаційному смітнику – й у вас проблеми.

- Клієнт надає юридичні, консалтингові, бухгалтерські послуги або послуги із заснування суб’єктів господарювання та подальшого здійснення ними діяльності, відкриття рахунку в банку від свого імені для здійснення фінансових операцій від імені клієнта.
Ви бухгалтер або юрист?! А може, консультант?! Це вже ризик, скоріш за все, ви консультуєте терористів, тож начувайтесь.

- Період діяльності юридичної особи з дати державної реєстрації менший ніж півроку.
І справді, хто ж відкриває нові компанії, як не торговці зброєю масового ураження?!

- Попередня діяльність та професійний досвід клієнта суттєво відрізняються від того, що клієнт планує здійснювати, використовуючи послуги банку.
Чого це ви раптом змінили напрям діяльності? Торгували в 90-х жуйками «Турбо»? От і торгуйте. 

- Клієнт надає послуги, які важко документально підтвердити, що вони насправді були надані (наприклад, рекламні, маркетингові, консалтингові послуги, послуги з дослідження ринку, розроблення та обслуговування IT-рішень).
Ви програміст? Тепер будете доводити працівникові банку, що написаний вами код коштує стільки, скільки за нього заплатили.

- Кількість працівників юридичної особи не відповідає виду та обсягам її діяльності.
Тут треба поспівчувати відділу банка, який тепер буде визначати, скільки людей має працювати на якому підприємстві. Автоматизація та товари з високою доданою вартістю – це ризик. Копайте вручну, а не трактором, тоді і питань не буде 

- Юридичні особи, які зазначають, що мають різних КБВ, керівників і різне місцезнаходження, проводять банківські платежі, використовуючи одну і ту саму ІР-адресу.
Маєте бухгалтера на аутсорсі, що обслуговує на одному комп’ютері кілька компаній – готуйтеся, інвестиційні няні поставлять питання. Про те, що далеко не всі провайдери дають білі ай-пі та що в одному офісному центрі може бути одна адреса на всіх, в НБУ не знають.

- Постійний мінімальний або нульовий залишок грошових коштів за наявності значних оборотів за рахунками (за даними виписок).
Тут слід приготуватися тим, у кого маленька маржа бізнесу, або тим, хто вирішив розширитись і певний час інвестує всі гроші.

Індикатори, що стосуються поведінки клієнта

- Клієнт має велику кількість рахунків або платіжних карток, потреба у яких не є зрозумілою або не відповідає його бізнес-потребам.
Багато карток – потенційний терорист.

- Клієнт (представник клієнта) нервує без видимих причин або проявляє нетипову поведінку.
Перед походом у банк не забудьте валер’янку.

- Клієнт демонструє незвичну зацікавленість вимогами законодавства у сфері ПВК/ФТ та внутрішньої системи ПВК/ФТ банку.
Цікавість убила кота.

- Представник клієнта ‒ фізичної особи не має чітких та зрозумілих стосунків із клієнтом (наприклад, особа не є родичем, членом сім'ї, адвокатом).
Дружба – то не стосунки.

- Клієнт (юридична особа-резидент) отримує на свій рахунок багато готівкових чи безготівкових платежів на незначні суми, які згодом агрегуються та великою сумою переказуються іншому клієнту.
Торгуєте вроздріб, а купуєте оптом? Хіба так можна?!

 - Проведення клієнтом фінансових операцій у великому обсязі з готівкою, що не пов’язані з основним видом діяльності клієнта, та/або проведення значної кількості операцій з використанням карткових рахунків.
Продаєте труси, а вирішили побудувати будинок? В «Епіцентрі» скупляєтеся з особистої картки? Чекайте на дзвінок.

- За рахунками клієнта, який провадить діяльність у сфері роздрібної торгівлі, немає фінансових операцій із інкасації виручки.
Ну як без інкасації, якщо у вас маленький роздрібний магазинчик?

- Обсяг готівкових операцій за рахунком клієнта не відповідає обсягу, що є притаманним виду і масштабам діяльності клієнта;
- За рахунком клієнта здійснюються регулярні фінансові операції готівкою на великі округлені суми.
Забудьте про «скинь на картку».

- Купівля або продаж цінних паперів за відсутності очевидної економічної вигоди.
Тобто якщо ви купуєте цінні папери, то їхнє зростання в ціні має бути очевидним. Треба просто подивитися у магічну кулю і дізнатись ціну через рік. Якщо ж ви забули це зробити і раптом купили цінні папери, ціна яких впала, то їх продаж викличе запитання. Адже в цьому немає вигоди.

- Суттєве збільшення портфеля цінних паперів клієнта протягом короткого строку (наприклад, 50% протягом трьох місяців).
Не поспішайте, все треба робити повільно. Якщо в дитинстві не навчили, навчить співробітник банку.

- Клієнт проводить незвично тривалий час у сховищі (більше 15 хвилин).

А ось тут треба поквапитись. Бо якщо ви довго в сховищі, де ваші цінні речі, то точно майструєте зброю масового ураження. Але дуже швидко теж не можна, бо:

- Поведінка клієнта щодо використання сейфа є незвичною.
Тож намагайтесь тримати середній темп.

- Клієнт відвідує сховище перед тим, як внести готівку на рахунок, відкритий у тому самому банку, де він користується послугами сейфа.
Тобто якщо ви не хочете тримати великі суми вдома і не довіряєте депозитам та поточним рахункам, тож вибрали скриньку у сейфі, а за необхідності ці гроші кладете на рахунок для оплати товарів і послуг, напевно, ви терорист.

- Поведінка клієнта щодо використання сейфа суттєво змінилася.

У житті все має бути сталим, якщо є зміни – це ознака тероризму.

- Послугами сейфа користується інша особа (за довіреністю).
Ваше бажання надати право користуватися вашою скринькою на ваш розсуд також може викликати питання.

Наслідки

Влада замість обіцяної лібералізації оголосила війну за податки з доходів українців, причому по всіх фронтах: від іноземної компанії, акціями якої володіє українець, до ФОПів і тих, кому гроші «кидають на картку». Щоб зрозуміти, до чого це призведе, доведеться трохи зануритися в теорію.

Однією з перших спроб оцінити вплив податків на економічне зростання була робота співробітника Світового банку (WB) Кіта Марсдена «Взаємозв'язок між податками і економічним зростанням», написана в 1983 році. Аналізуючи історичні дані 21 країни, автор прийшов до однозначного висновку: високі податки уповільнюють економічне зростання. Подальші дослідження інших економістів давали такі ж результати. У своїй роботі «Податки та економічне зростання» американський економіст Джеральд Скаллі розрахував оптимальний відсоток державних витрат на рівні 23% ВВП для США, на рівні 45% його модель давала зростання економіки близько нуля. Є подібні розрахунки вітчизняних економістів, які для України називають оптимальне значення в 30% ВВП. В реальності ж рівень державних витрат в Україні останні 10 років коливався в межах 40-49% ВВП, а в 2018 році склав 44%. Таким чином, очевидно, що для прискорення зростання економіки необхідно знизити податки. Здавалося б, якщо рецепт давно відомий, чому все робиться навпаки?

Відповідь на це питання криється в ще одній закономірності, знайденій у цих же дослідженнях: зниження податків призводить не тільки до прискорення економічного зростання, а й до збільшення нерівності доходів. Природно, що такий ефект може викликати напругу в суспільстві, особливо в країні, де ще 30 років тому будували світле комуністичне майбутнє. Політично влада може вважати це більшим ризиком, ніж відсутність бурхливого економічного зростання. Вустами головного податківця в парламенті Данила Гетманцева цей підхід описаний в такий спосіб: «Коли бабуся в селі отримує пенсію в розмірі 1564 грн, аморально говорити про зниження рівня оподаткування».

Потрібно сказати, що формально в боротьбі за рівність доходів ми досягли видатних результатів. Індекс Джині, що оцінює ступінь різниці між розподілом доходів або витрат та абсолютною рівністю, в Україні один з найнижчих не тільки в світі, але й у Європі (чим нижче, тим більше рівності). За підсумками 2018 року зі 107 країн Україна за рівністю доходів обходить 97 країн, поступившись тільки восьми країнам Європи, причому несуттєво.

Але в житті виглядає все якось інакше. Ця невідповідність між теорією і практикою зумовлена істотною часткою тіньової економіки, адже як розрахунки індексу Джині, так і розрахунки рівня державних витрат її не враховують. І якщо зниження реального фіскального навантаження за рахунок тіньової економіки впливає на зростання нерівності істотно, то на зростання економіки – набагато менше. Це обумовлено тим, що хоч тіньова економіка і покращує фіскальні умови для бізнесу, але має ризики, а інтерес частини інвесторів до неї взагалі відсутній.

Тож тепер маємо відповідь на питання, чому замість обіцяного зниження податків ми отримуємо боротьбу з тіньовим сектором: у виборі між прискоренням економічного зростання та рівністю доходів ставка зроблена на останню.

Для України успіх таких дій влади буде означати наступне. Реальний рівень державних витрат буде наближатися до 42–44% від обсягу всієї економіки, що дозволить підняти пенсії та зарплати бюджетникам, тож рівність доходів виросте. Однак такий курс буде означати для України відсутність стрімкого економічного зростання, яке було б при зменшенні податків та регуляції. Більш того, бізнес сам би поступово виходив з тіні. Тож на сьогодні ми маємо курс держави на рівність серед бідних.