Починаючи з 24 лютого мені вдалось спробувати всі 50 відтінків волонтерства, починаючи від простих донатів у фонд підтримки ЗСУ та «Повернись Живим», і до розвантаження вагонів із гуманітарною картоплею.

Були загалом і коктейлі Молотова, і ddos-атаки, і розміщення переселенців, але найбільшим викликом став збір коштів і придбання тепловізора. Пристрій було закуплено для роти вогневої підтримки 5-го батальйону 81-ої ОДШБр, який базується під Полтавою і зараз на східному напрямку нищить окупанта.
Все почалось із короткого діалогу з другом, який у перші дні вторгнення долучився до того самого батальйону. Незадовго до діалогу під час бойових дій він втратив телефон, тож ми з друзями відправили йому новий:
Може тобі ще щось треба?
ПНБ треба, але він коштує як крило літака, тому поки що нічого)
Challenge accepted!
Так, початковою ціллю був саме пристрій нічного бачення, якщо точніше PVS-14. Штука крута і дуже корисна на полі бою, адже багато справ робиться саме уночі. Отже, збір було розпочато постами в соцмережах із суми, ні мало, ні багато, 100 000 грн. Таку ціну побачив на одному із сайтів, де продавали подібні пристрої.
Кожного дня звітував про просування збору, а також намагався залучити якомога більшу кількість людей до цієї історії. Інформація поширювалась на всі доступні чати, ком’юніті, волонтерські організації, але як і очікувалось найбільша підтримка була від близьких людей, яких знаю особисто, у яких маю певний рівень довіри, і яким ніколи не втомлюсь дякувати.
Паралельно зі збором я досліджував можливості купівлі і доставки, що, як виявилось, було чи не найбільшою проблемою. Адже треба було і швидко, і щоб коштів вистачило, і щоб доставка надійна. Днів за десять, завдяки небайдужим суперлюдям, я вже мав 104 000 грн, але досі не знайшов можливості купівлі.
Трохи розчарували волонтерські організації і фонди, які фактично не змогли допомогти нічим. Однак, зрештою, зрозуміло, що в них інші задачі, інші масштаби.
У певний момент отримав від друга повідомлення про те, що ПНБ вдалось знайти. Інші прекрасні люди перекупили у когось із рук, а оплатили з місця роботи. З одного боку, це було гарною новиною, бо небайдужі українці - це завжди круто, але постало питання: на що витрати зібрані кошти? Саме тоді було отримано запит на тепловізійну накладку до PVS-14 моделі IRay Jerry-C. Jerry-C працює в сукупності із ПНБ і дозволяє на зображенні з ПНБ виявляти теплові об’єкти.
Jerry-C - розумна техніка і крутий апгрейд для ПНБ, але необхідна сума відповідно до ціни на сайті, де він був у наявності, становила 158 тис. грн. Збір продовжився, але я розумів, що назбирати ще 54 тисячі самотужки після того, як ніби вже закрив збір коштів буде не просто і скоріш за все довго, а тому звернувся до платформи “Зміст”.
Попередньо я знав, що у них також є збір на тепловізори, бо на нього теж донатив кошти, тому сподівався, що із того збору реально буде отримати допомогу. Однак у «Змісті» мені запропонували дещо краще – організувати окремий збір на їхній базі, на суму, якої вистачало. Звісно ж я погодився.
Далі був момент, коли фортуна повернулась до мене обличчям і Jerry-C вдалось знайти дешевше (130 000 грн) і до того ж покращеної моделі із незалежним живленням. Загалом магазин був польським, але вони мали своє представництво у Львові, а тому і проблем із доставкою теж не виникло.
Вже коли все необхідне було на руках, радісно повідомив друга, що маю подарунки для нього. Він довго не відповідав, а згодом з’ясувалось, що він із осколковими пораненнями заходиться у госпіталі. Тут виникла проблема, як доправити пристрій у підрозділ на позиції, але невдовзі і це вирішилось, бо один із бійців мав перегнати машину з Полтави. Так і Jerry-C відправився на позиції. Потім ще була технічна заминка з акумуляторами, що також вдалось вирішити відносно швидко.
Зрештою, лише через більш ніж півтора місяця можна було констатувати про успіх усієї кампанії. Пристрій там де потрібно і у такому вигляді як потрібно, а вже наші захисники і захисниці знають свою справу. Я вирішив розповісти про все це в деталях, бо хочу, щоб люди ще раз звернули увагу на те, яких зусиль і часу потребує волонтерська допомога, і як багато перешкод стоїть на шляху, особливо, якщо починати щось із нуля. А ще для того, аби хтось, хто досі не наважувався займатись чимось подібним, розумів, що усе можливо!
Дехто скаже, мовляв, нащо взагалі витрачати час на подібну діяльність, коли в Україні вже працюють гіганти на кшталт фонду Притули, чи “Повернись живим”, які вже і знають, і можуть, і вміють?
Моя думка така, що великі фонди дійсно круті, і дійсно надійна опора нашого війська, і дійсно приносять велику користь ЗСУ на полі бою, але є але…
По-перше, допомога армії, так само як і русофобія, достатньою не буває. Завжди є потреба, яка ще не закрита, завжди є потреба, яка із великою ймовірністю відкриється знову. Дрони збивають, пікапи обстрілюють, спорядження втрачається у бою - це розхідний матеріал. Його весь час треба поновлювати, аби вберегти життя і здоров’я бійців.
По-друге, забезпечення від Міністерства оборони чи великих волонтерських фондів не є точковим, чи краще сказати цільовим, коли йдеться про близьких людей. Вони дивляться на ситуацію згори і загалом, отримують запити від командирів батальйонів щонайменше, а тому від них окремий підрозділ може довго чекати нової автівки чи тепловізора, а тим більше окремий боєць броніка чи шолома.
Саме тому, якщо ви маєте знайомих чи друзів у лавах ЗСУ, то не бійтесь брати ініціативу у свої руки і допомагати. Дізнайтесь що саме потрібно в цю секунду, шукайте можливість купити і доставити. Якщо не маєте коштів - оголосіть збір, усе можливо. Якщо не знайдете потрібного, або не зберете всю суму - не страшно, завжди є можливість задонатити великим організаціям на байрактар.
По-третє, допомога особисто людям, яким ви довіряєте, не потребує тяганини з паперами і внесення на облік, що полегшує життя бійцям і командирам.
А ще, якщо ви полтавець, і хочете реалізувати якусь круту волонтерську ініціативу, зверніться до “Зміст”. Вони найкращі, у них все чесно і прозоро, вони - єдина організація, яка відгукнулась! Радий жити у місті зі “Змістом”!
Отож, замість висновку… Збройні сили бережуть нас, а ми повинні берегти їх. Одна із багатьох відмінностей нашого війська від руснявого зброду – це наявність потужного, всебічного, аби не сказати народного, волонтерського руху, який у багатьох ситуаціях за словами Тараса Чмута (директора фонду “Повернись Живим”) виявляється вирішальним фактором.
Боротьба триває.
P. S. Між іншим, зараз триває збір коштів тому ж підрозділу на дрон.