Спосіб перейменування вул. Пролетарської на вулицю Анатолія Кукоби у 2016 році (Різдвяно-Богородицької до 1930-х) викликає багато запитань щодо його правомірності.
Із 12 до 26 грудня 2022 року відбуватиметься громадське обговорення щодо перейменування 78 вулиць Полтави, названих на честь російських і радянських політиків і військових.
Під №2 в перелікові значиться вул. Анатолія Кукоби. Як зазначено в короткій пояснювальній записці:
«Кукоба Анатолій Тихонович (1948-2011) — міський голова Полтави (1990-2006). Секретар Полтавського міськкому КПУ наприкінці 1980-х років. Відношення населення Полтави є дуже неоднозначним і до результатів його діяльності на посаді, й способу перейменування попередньої назви на його честь у 2016 році».
Особистість Анатолія Тихоновича Кукоби відображає на персональному рівневі долю керівного працівника на зламі епох: від «розвинутого соціалізму» до «нерозвинутого капіталізму». Від комуністичної партократії до химерної «демократії» (транзитом через автократію кучмівського часу). Персоналія, яка могла б зацікавити талановитого романіста (а не автора «біографій на замовлення», який звик працювати зі штампами «епохи розвинутого соціалізму»). Тобто об'єкт, як то кажуть, цікавий, багатовимірний, і аж ніяк не плоский.
Не менш цікавим є спостереження за оцінщиками персоналії цього міського голови Полтави в 1990–2006 роках. Ох, який же широкий діапазон цих оцінок:
- від колишніх віруючих в лєніна й комунізм, яким показали пальцем на ікони, і сказали молитися тепер на них,
- до тих, хто бачить у ньому тільки кримінального авторитета.
Для назв вулиць підбирають персонажі, які годяться бути іконами певної Віри. Бо як не крути, а віра (у когось або в щось) багатьом людям просто необхідна.
І з цих позицій схиляюся до того, що «іонізація» А.Т.Кукоби частиною мешканців Полтави на даному історичному етапі шкідлива для майбутнього міста й України. Бо вона вічно буде тягнути нас назад - в нудьгу за совком, в «русскій мір» битва з яким може бути порівняно швидко виграна на полі бою, але програна в головах дуже багатьох жителів. На рівні інстинктів.
Моє ставлення до часу і цієї персоналії – з розумінням, погляд трішки збоку. Але непокоїть тяга багатьох людей до «сильної руки», хазяїна (в сенсі соціалістичних, патерналістських стереотипів). Це зрештою погано закінчиться.
За законодавством України, меморіалізація в назвах – це лише одна із форм вшанування персоналій. Хто-хто, а Анатолій Тихонович меморіальними відзнаками не обійдений (від двох пам'ятників до книг).
Ну й найголовніше: якщо сумніваєшся, як вчинити – вчиняй за законом. А що каже закон про декомунізацію? Закон тлумачить однозначно: якщо людина обіймала посаду в керівних органах КПРС будь-якого рівня, то її прізвище-ім'я категорично заборонено використовувати в назвах вулиць, провулків, проспектів тощо. Анатолій Кукоба перебував на посаді другого секретаря Полтавського міського осередку комуністичної партії України. Крапка. І цей Закон не передбачає жодних винятків.