Марина Антонюк: Як налагодити роботу редакції. 5 лайфхаків від засновника «Ногибоги» Павла Уварова


Днями ЗМІСТ запросив Павла Уварова, співзасновника і редактора медіа про біг «Ногибоги», провести тренінг про організацію роботи в редакції. До того як запустити власний інтернет-ресурс, Павло встиг попрацювати в ІТ, а також у медіа національного масштабу – football.ua та PLATFOR.MA.

Павло Уваров (Джерело - theukrainians.org)

Ось п’ять лайфхаків для редакції від нашого тренера. Чуда не станеться: вони не полегшать життя одразу ж. Щоб їх упровадити, потрібна самодисципліна. Зате який же буде вдячний редактор, коли замість контрольованого хаосу в нього буде чітка система роботи! Отже, спершу – про головне.

Редполітика важлива

Якщо у видання немає редакційної політики, значить, йому менше року. Або ж воно досі на плаву тільки тому, що пощастило. Спільна робота починається з цінностей, і головна мета редполітики – зафіксувати цінності медіа. Саме вони згуртовують команду, вони ж визначають, які теми висвітлюємо, а які – ні. Це дуже корисна річ, коли в команду приходить новенький – людина відразу розуміє, що це за редакція, яка ціль у цих людей і що для них важливо.

Редполітику формує сама робота, тому її практичну частину слід постійно оновлювати. Але й ціннісну також варто переглядати: час від часу корисно перечитувати редполітику та обговорювати цінності з редакцією. Може статися, що відповіді журналістів не збігатимуться з цінностями, занесеними в редполітику з самого початку. Це добрий привід ще раз про них подумати і, можливо, сформулювати наново.

Кому й для чого потрібна Google Analytics?

Здавалось би, це очевидно: для редактора, щоб відстежувати загальну активність користувачів. Однак великі редакції навчають усіх своїх журналістів користуватися її інструментами. З допомогою Google Analytics можна прослідкувати, скільки користувачів у середньому на сайті, на коли припадають піки активності, в який час люди читають з монітора, а коли відкривають сайт зі смартфона, бо сіли в транспорт чи лягли в ліжко. Це підказує оптимальний час для публікації різних видів матеріалів. Тонша аналітика покаже, куди ми взагалі рухаємося: можна простежити, скільки людей «приземляється» на головну сторінку сайту, скільки з них повертається та хто вводить у пошуку назву сайту. Це ядро аудиторії, і його приріст (нехай навіть повільний!) вказує, що навколо медіа формується спільнота.

А від Trello яка користь?

Для когось найкращий мотиватор – головний редактор в офісі, для когось – дошка, на якій записують теми майбутніх матеріалів (потім не скажеш: «А я не в курсі», бо ось же тема перед тобою). А як бути, коли ти працюєш з дому? Або співпрацюєш як фрілансер із кількома медіа?

Варто завести дошку планування в інтернеті. Це може бути не лише Trello, але й будь-яка зручна програма. Важливо, щоб усі журналісти мали до неї доступ. Ця дошка особливо помічна в роботі з лонгрідами, адже їх планують задовго до виходу. Спершу формується беклог – перелік тем, на які непогано було б колись написати. Це крайня зліва колонка. Правіше будуть теми на наступний місяць, які з часом мігрують зліва направо до наступної колонки. Це матеріали поточного місяця. Рухаємося далі – маємо колонку матеріалів на наступний тиждень і, нарешті, коло публікацій, що вийдуть на цьому тижні.

Така організація роботи дозволить не забути нічого важливого. Як каже Павло Уваров, коли ти зробив мітку, то звільнив свою голову від виснажливого запам’ятовування заради творчої роботи. На цій дошці нічого не зникає, на відміну від безповоротно стертої теми на фліпчарті. Подібний підхід дозволяє передбачити теми, що будуть актуальні через місяць-два (чий-небудь ювілей) і застрахуватися від форс-мажорів. Та й упорядкувати роботу з позаштатними авторами буде легше. Єдиний мінус – якщо граємося, то всі: необхідно донести до колег, що відтепер ми працюємо за планом, і закликати їх слідкувати за дедлайнами в програмі.

Люди не дочитують довгі тексти

І це погана новина для всіх медіа незалежно від того, великі вони чи маленькі, локальні чи національні. Мало того, що споживачу байдуже, з якого сайту дізнаватися новини, так він ще й навряд чи прочитає текст до кінця. Звідси правило – заголовок і лід новини (напівжирний текст під заголовком) мають бути такими, щоб читач вловив, про що йдеться, навіть не клікнувши публікацію. Часто ми гортаємо новинну стрічку й не відкриваємо жодного матеріалу: прочитали заголовки й ліди – і картина дня відразу прояснилася. Так писати новини – це окреме мистецтво, якого слід навчитися.

Новини й лонгріди – два окремих цехи

Редакції бувають різні. Є суперновинні: вони продукують щодня по кілька десятків новин. Існують нішеві медіа, що випускають усього кілька глибоких матеріалів на тиждень. Більшість редакцій тяжіють до змішаного формату, де працюють і над новинною стрічкою, і над довгими статтями. Такі медіа стикаються з проблемою, як краще організувати роботу.

Новинна стрічка та публіцистика (лонгріди) – це окремі розділи. Це не означає, що новинар не зможе вникнути в суть проблеми й пояснити її з належною мірою фаховості. Завдання новинної стрічки та аналітики принципово різні. Новинна стрічка забезпечує трафік: користувач побачив свіжий заголовок і перейшов на сайт почитати новину. Стрічка впливає на тривалість візиту: читач може не тільки ознайомитися з новиною, заради якої перейшов на сайт, але й перейти до пов’язаних публікацій. Ядро читацької аудиторії теж формується завдяки новинній стрічці.

Натомість добру публіцистику розбирають на цитати й обговорюють довше, ніж новину. На відміну від новини з коротким терміном актуальності, лонгрід може стати «вічнозеленим»: він набиратиме перегляди навіть через тривалий час після виходу. Продовжити життя лонгріду можна в різний спосіб: запостити його ще раз до актуальної дати, дописати текст, внісши нові дані, включити його до підбірки матеріалів з певної теми, зробити картинки-інфографіку для соцмереж.

 І наостанок – ще 5 бліц-нотаток з тренінгу Павла Уварова.

Поставте в редакції монітор з аналітикою в реальному часі: це мотивує журналістів.

Переведіть щоденні наради в чат: кожен коротко, без пояснень і виправдань, пише, що робив учора і над чим працюватиме сьогодні.

«Правило кулера» для лонгрідів: якщо публікацію обговорюють співробітники в черзі до офісного кулера або кавомашини, це успіх!

Сторінку медіа в певній соцмережі має вести одна людина, а не кілька.

Цікавтеся людьми навколо вас: тексти про їхні проблеми заходять краще, ніж суперкруті ідеї, згенеровані всередині редакції.

 


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація