Сьогодні я розповім про гігієну та профілактику захворювань домашніх улюбленців. Гігієна домашніх тварин повинна складатися з догляду за шкірою, шерстю, вухами, очима, підстригання кігтів, обробки від глистів, ендо- і ектопаразитів. Якщо не доглядати за улюбленцем, в нього можуть виникати різні бактеріальні та паразитарні хвороби і вони можуть передаватися людині.

Зоонози – інфекції, спільні для тварин і людини, збудники яких паразитують в організмі певних видів тварин. Джерелом інфекції (інвазії) для людини є хворі тварини – носії збудників.
Лептоспіроз – найбільш розповсюджений зооноз у світі. Ним хворіють не тільки люди, а й тварини, дикі гризуни і м’ясоїдні.
Перші ознаки захворювання у людей проявляються через 7-14 днів після зараження. Початок хвороби гострий, навіть раптовий. З’являється сильний озноб, температура швидко піднімається до 39-40 С.
Джерелом зараження людини можуть бути перехворілі тварини – лептоспіроносії, факторами передачі інфекції – пасовища, водопої, корми, мишовидні гризуни. Бактерія, що спричиняє лептоспіроз у людей, потрапляє у воду із сечею інфікованих тварин, найчастіше – гризунів. Захворіти на лептоспіроз можна під час купання у заражених водоймах, при контакті із інфікованими тваринами. У тіло людини бактерія лептоспірозу потрапляє через тріщини, порізи чи рани на шкірі і слизові оболонки (очі, ніс, рот). Вживання зараженої їжі також може спричинити захворювання. Лептоспіроз у тварин зазвичай перебігає без клінічних ознак та в легкій формі, тому хворі тварини не гинуть, але залишаються носіями інфекції. Профілактика лептоспірозу включає боротьбу із гризунами на тваринницьких фермах, вакцинацію сприйнятливих тварин, роботу у захисному одязі.
Профілактика лептоспірозу в домашніх тварин полягає у своєчасному застосуванні вакцин до склада яких виробники включили інактивовані культури лептоспір. Такі вакцини краще використовувати з двомісячного віку та впродовж життя тварини згідно настанови по застосуванню.
Токсоплазмоз – досить поширена зоонозна паразитарна інфекція. Сприйнятливість до токсоплазмоза висока. Через складність діагностики і відсутність обов’язкової реєстрації токсоплазмозу справжній рівень інфікування населення в нашій країні невідомий. В країнах, де існує обов’язкова реєстрація токсоплазмозу, рівень інфікованості населення, залежно від соціальних умов і харчових традицій, становить від 5–10 до 80–90%. Джерелом інфекції при токсоплазмозі є різні види ссавців (велика рогата худоба, вівці, кози, свині, собаки) та птахів (кури, качки, індики), які є проміжними хазяїнами. Особливої уваги заслуговують кішки, які є основним джерелом інфекції при токсоплазмозі. З випорожненнями кішок ооцисти потрапляють у навколишнє середовище, потім в організм людини.
Проте, не робіть поспішних висновків, і не викидайте котів напризволяще!
Зараження токсоплазмозом можливе у разі вживання зараженого сирого чи погано термічно обробленого м’яса, некип’яченої води, рідше — овочів, ягід, яєць, парного молока, забруднених ооцистами, через ушкоджену шкіру, брудні руки після контакту з кішками, під час переливання чи контакту з інфікованою кров’ю, пересадки органів, а також через плаценту від вагітної до плода.
Як бачите, шляхів зараження багато, і на мою думку, потрібно змінити лікаря, якщо винен у всьому кіт!
Основу профілактики токсоплазмозу складають заходи, які спрямовані на обмеження поширення збудника в навколишньому середовищі і для профілактики індивідуального інфікування. Це контроль за популяцією безпритульних тварин і виключення із раціону домашніх котів сирого м’яса і субпродуктів. Вагітним не рекомендується вживати недостатньо термічно оброблені м’ясо, яйця, немиті фрукти, некип’ячене молоко. Слід постійно мити руки після роботи на городі, після контакту з кішками. Для дітей значну небезпеку становить пісок на дитячих майданчиках, тому після повернення додому слід ретельно вимити руки.
Орнітоз – це зоонозне інфекційне захворювання, яке передається від птахів. Найбільш схильними до цього захворювання родинами птахів є голуби і папуги. Основним механізмом зараження є повітряно-крапельний, при якому в дихальні шляхи разом з повітрям або мікрочастинками пилу потрапляє і збудник, проте не виключений і оральний спосіб передачі, що має на увазі порушення елементарної гігієни, при якому збудник потрапляє в організм через забруднені руки або товари. Найбільш часто орнітоз протікає в грипоподібній формі.
Відрізнити хвору птицю можна за зовнішніми ознаками. Вона малорухливі, сидить нахохлившись, з опущеними крилами і головою, не реагуючи на різні подразники (рух транспорту, людей, тварин). З носових отворів виділяється слиз, очі закислі, пір'я тьмяні. У посліді, пір'ї таких птахів міститься збудник хвороби, який забруднює навколишнє середовище (повітря і навколишні предмети).
Орнітоз можна легко попередити, дотримуючись елементарних правил обережності при догляді за домашніми і декоративними улюбленцями. Помітивши зміни в поведінці птахів, а тим паче в стані особистого здоров'я, необхідно відразу звертатися до лікувального закладу за медичною допомогою. Хворі підлягають госпіталізації в інфекційне відділення, а особи, які контактують з ними, але не хворі, перебувають під медичним наглядом протягом 2-х тижнів.
Сказ – це гостре інфекційне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, за якого уражається центральна нервова система, супроводжується паралічами і завжди закінчується - смертю.
Людина заражається під час укусу, або коли слина потрапляє на слизові оболонки чи пошкоджену шкіру, через подряпини. Інкубаційний період від 7 днів до 1 року і навіть більше. Поширюють сказ у природі – лисиці, вовки, єнотовидні, бродячі собаки та інші теплокровні тварини.
Сказ у собак. Хвора тварина стає пригніченою лежить, втрачає апетит, до води байдужа – гідрофобії немає. Наприкінці другого дня виникає неспокій, собака намагається сховатися в куток (під ліжко в будку), хапає ротом повітря, може розгризати свою загоєну рану, ковтає неїстівні предмети. Період збудження триває 3-4 дні, гине - на 6-8 день хвороби. Це класична картина.
У кішки сказ має значно гостріший перебіг. Перші ознаки: наростаючий неспокій, збудження, хриплий голос, переляканий погляд, агресивна, нападає, уникає господарів.
Основним зі шляхів контролю сказу є профілактика. Проте заходи профілактики і боротьби мають відбуватися комплексно, та спрямовані на впорядкування утримання свійських тварин, перш за все собак і котів, своєчасну вакцинацію, відловлювання безпритульних тварин з подальшою вакцинацією та стерилізацією, регуляцію чисельності популяції диких м’ясоїдних тварин у природніх умовах.
Гельмінти (глисти) – небезпечні для здоров’я тварин та людей паразити, що можуть проникати в різні органи та тканини. Найчастіше живуть у кишечнику, але можуть вражати також кровоносну систему, печінку, мозок та проникати в інші частини тіла. Питання про лікування та профілактику зараження гельмінтами надзвичайно важливе не лише для здоров’я котів та собак, а й попередження розвитку багатьох хвороб у людей.
- Для собак та котів дегельмінтизація проводиться кожний квартал, тобто 4 рази на рік.
- Для цуценят та кошенят обробку можна починати проводити з 2 тижнів життя, виключно препаратами, які дозволені в їхньому віці! До 6-місячного віку. проводяться обробки кожен місяць.
Блохи – кровоссальні ектопаразити, що живуть на поверхні тіла тварини, є переносниками різних захворювань тварин і людини. Вони є проміжними господарями огіркового ціп'яка (гельмінта дуже поширеного серед кішок). Викликають атопічний дерматит, свербіж, висип, випадіння та тьмяність шерсті у тварин.
Профілактикою є застосування антипаразитарних препаратів для тварин кожного місяця або кожний квартал (згідно інструкції до препарату) та обробка приміщень.