Артем Дугін: Якщо не знаєш, куди хочеш потрапити, тобі все одно, куди йти. Думки з приводу стратегії розвитку Полтави


У коментарях до мого допису, де я висловив сумнів у тому, що стратегічним вектором розвитку Полтави має бути туризм, Альона Гончаренко (авторка розділу «Культура та туризм» у концепції інтегрованого розвитку міста «Полтава 2030») поставила кілька запитань. Я пообіцяв їй відповісти окремим дописом. Тут – мої відповіді на запитання Альони. Блог, який викликав хвилю коментарів, можна прочитати тут.

1. Альона Гончаренко запитує: «Яка мета вашого посту?»

Мета допису – тверезий погляд на шляхи та перспективи розвитку Полтави. Переконаний, що мавпувати стратегії інших міст – то хибний шлях. Тим більше мавпувати стратегії такого міста, як Львів. Порівнювати Львів з Полтавою некоректно в принципі.

Яка взагалі мета розробки стратегії міста? До того ж стратегії довготривалої, на більше, ніж 10 років? Метою є, вочевидь, окреслити цілі – вимірювані, осяжні, зрозумілі економічні параметри та індустрії, за рахунок яких ми прагнемо їх досягти. Стратегувати – не значить просто мріяти. Це означає здійснювати індикативне планування. Необхідно визначити основні, «якірні» галузі регіону з центром у Полтаві та існуючі індустрії, які можуть стати економічними драйверами регіону.

Якщо туризм визначено як пріоритетну галузь, така позиція тягне за собою зобов’язання міської влади витрачати левову частку бюджету розвитку саме на розвиток туризму протягом десятиліття. Але чи є передумови для цього? Адже Полтава – центр області, де 50% економіки становить промисловість, 20% – сільське господарство, 10% – будівництво. Туризм як галузь також існує, але в межах статистичної похибки. При цьому, відповідно до інформації головного управління статистики Полтавської області, з 32 007 туристів, яких обслугували туроператори та турагенти міста у 2018 році, 28 392 склали виїзні туристи. Мовою економіки це означає, що регіон здебільшого імпортує туристичні послуги.

Навіщо взагалі вибудовувати стратегію? Щоб серед інших міст з такими ж або й кращими вихідними параметрами здобути собі місце під сонцем. Визначити в конкретних цифрах, як саме досягнення наміченого вплине на рівень життя місцевих мешканців, як зміниться освіта, житло, відпочинок, транспорт, врешті-решт, «вода і повітря». Чітко окреслити кроки, як саме досягти цих цілей за 10 років. Розробити галузеві програми та глибоко інтегровані проєкти, і в них вкладати ресурси, яких завжди обмаль.

Переглянув концепцію «Полтава 2030. Інтегрований розвиток міста»: «Полтава 2030 – зелене, затишне та гостинне, із значним економічним майбутнім… екоеталон України з унікальними землями, свіжим повітрям та чистою водою… прагне стати потужним регіональним центром».

Можливо, землі Полтави й унікальні. Але вони здебільшого під цілком пересічним асфальтом  та бетоном часів Хрущова. Нагадаю, саме під цими землями Полтави проходять кілометри зношених на 90% водяних та каналізаційних труб «Полтававодоканалу» та тепломереж «Полтаватеплоенерго». Тому вода чиста тільки до того моменту, коли вона потрапляє у водогін. І щоб замінити мережу повністю, треба кілька мільярдів гривень. Як, хто, і за чиї кошти буде це робити – поки що невідомо. На моїй пам’яті це питання відкладається у довгу шухляду років двадцять. І, мабуть, це триватиме доти, доки полтавці не почнуть виливати помиї прямо з балконів. Такий стан справ з комунікаціями – це величезна проблема міста. Через рік-два, коли знос наблизиться до 90–95%, вона стане техногенною катастрофою, співмірною за масштабами з сумнозвісним Алчевськом.

З іншого боку, це величезний місцевий ринок. На місці влади я б шукав виробників сучасної високотехнологічної продукції, які б прагнули запустити нові потужності саме в Полтаві. Безкоштовно і швидко виділяв би їм необхідну виробничу ділянку з комунікаціями, надавав би місцеві гарантії, залучав би кошти Світового банку під цей проект, можливо, створював би спільні підприємства… Тобто робив би все що завгодно для появи в місті якісного виробничого підприємства, здатного за кілька років повернути місту капітальні інвестиції в інфраструктуру в вигляді зарплат і місцевих податків. Крім того, проєкт відновлення комунікацій забезпечить інтеграцію науки й освіти та створення нової якості ЖКГ, а значить, реалізацію тези про «чисту землю, воду і повітря», яка поки що є мрією, а не ціллю.

Зрештою, навіщо писати стратегію взагалі, якщо очікуваний стан міста у 2030 році – «прагне стати потужним регіональним центром»? Адже в цьому документі слід було написати, як саме стати ним.

З тієї ж концепції інтегрованого розвитку міста  дізнався про стратегічні та операційні цілі. Ось деякі з них:

 А. Місто з диверсифікованим екологічно чистим виробництвом.

Звучить добре. Але чому саме в Полтаві вигідно буде займатися таким виробництвом? Може, маємо клімат, де не треба опалювати виробничі приміщення взимку? Чи шалену кількість трудових ресурсів – освічених креативних молодих людей? Чи столітні традиції виробництва якогось ексклюзивного продукту? Чи безвідсоткові муніципальні кредити на розвиток креативної галузі? Чи, може, надсолодкі умови в якому-небудь полтавському креативному технопарку, де є ділянки з усіма необхідними для креативних виробництв мережами електроенергії, води, каналізації, тощо? Особисто я – обома руками за. Але що вселяє в авторів концепції таку впевненість, що все це з’явиться?

Полтава – центр регіону, який з-поміж усього іншого є аграрним. При цьому основні потреби населення в їжі забезпечуються імпортом з інших регіонів та країн. Потужних власних підприємств для переробки м’яса, молока, фруктів, овочів місто не має. Торговельні мережі – переважно не місцеві. По-перше, вони не платять основний муніципальний податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) у місцевий бюджет. По-друге, вимивають грошову масу з міста, чим сповільнюють його економічний ріст.

Навколо міста – сільські об’єднані територіальні громади (ОТГ), що мають людей, землю і кошти та прагнуть заробляти. Чи не в цьому суть стратегії – дослідити та порахувати, що і кому вигідно, а потім інтегрувати галузеві частини стратегій суб’єктів місцевого самоврядування або створити спільну стратегію? Де ОТГ виробляють потрібну сировину, місто переробляє її, реалізує зовні та споживає.

В. Місто прикладних наук, освіти, економіки знань та креативних індустрій.

Де ж навчатимуть тих прикладних наук? Чому наші діти в 16–17 років їдуть учитися до Польші та Чехії? Вони одружуються та народжують дітей вже там. І є ризик, що до 2030 року так учинять усі, хто міг би переїхати з райцентрів та навколишніх сіл до Полтави, і «свіжої крові» вже не буде.

Нагадаю, з полтавських професійно-технічних училищ і ліцеїв досі випускають «операторів машинного друку» та «майстрів манікюру». Скільки коштують нашому бюджету такі кадри? Як використовуються будівлі професійно-технічних училищ, наскільки завантажені ці площі? Варто порівняти вартість і якість середньої спеціальної освіти у державних училищах і приватних структурах та зробити відповідні висновки. Можливо, якусь частину освітнього бюджету слід віддавати приватним структурам? Або безкоштовно надавати їм площі в освітній інфраструктурі міста, якщо їх освітній продукт – кращий? Чому б не купувати бюджетним коштом курси сучасних професійних навичок або впроваджувати безкоштовні дистанційні курси?

Знову ж таки, яких саме прикладних наук та креативних індустрій ми прагнемо масово вчити наших дітей? Які індустрії у 2030 році матимуть найбільший мультиплікаційний ефект для економіки міста? Туризм?

 С. Потужний регіональний центр і осередок української культури.

Добре. Кіно зніматимемо у власній Полтавській кіностудії? Я не жартую. Можливо, в іронічного «Полівуду» є високодохідне та технологічне майбутнє у 2030 році, і місто стане столицею українського кінематографу або рекламних відео кліпів і сучасної анімації?

Чи заснуємо Полтавську академію мистецтв, де вивчатимуть архітектуру, живопис, скульптуру, кіномистецтво? Або консерваторію відкриємо? Професійну балетну трупу? Квартал м’юзик-холів збудуємо? Галерею сучасного мистецтва на 5–10 тисяч кв.м виставкових площ? Муніципальний гурток поетів при Палаці піонерів хоча б (тут вже жартую).

А в дійсності в нас помер архітектурний факультет у «Полтавській політехніці» (ПНТУ), натомість там з’явився факультет фізичної культури і спорту. Яку саме українську культуру розвиватимемо? І за допомогою чого?

Виявляється, автори під розвитком української культури мали на увазі «створення привабливого центру міста, розвиток та реалізацію культурного потенціалу (якась незрозуміла абстракція взагалі), забезпечення оптимального задоволення потреб населення прилеглих територій». Для кого привабливого? Як привабливість центру вплине на розвиток української культури? Що саме за «населення прилеглих територій»? Хто це, і де ці території? Чому б цьому населенню не робити свої «привабливі центри» прямо на своїх територіях, адже з реформою децентралізації така можливість у них з’явилась.

 2. Альона Гончаренко запитує: «Які ви бачите перспективні напрямки розвитку Полтави?»

Який би SWOT ми не робили, бачити Полтаву туристичним центром – це мрійництво. У пориві містечкового патріотизму можемо без кінця витрачати свої та чужі кошти на тюнінг, але якщо загальний дизайн з об’єктивних причин «не туристичний», то наші мрії залишаться недосяжними. Якщо, звісно, ми не маємо донорського бюджету в кілька десятків мільярдів доларів від фонду урбаністів-ідеалістів якогось міста-побратима, який не треба віддавати,. Тоді можемо навіть наново місто збудувати десь між Розсошенцями і Малим Тростянцем.

 Які ж напрямки перспективні? Вихідні вимоги до проєкту такі: 

  • Наукоємність як запорука високої доданої вартості, що буде генеруватися підприємствами міста. Здатність до мультиплікації основної інноваційної технології при ощадливому ставленні до ресурсів. Якщо промисловість, то «бездимна». Якщо послуги, то високотехнологічні. Треба питати себе, а які ж технології вже має місто?Якщо ніяких, то звідки вони візьмуться? З науки чи виробництва, що вже є тут? Чи треба шукати такі інвестиції ззовні?
  • Взаємопов’язаність проєктів. Це і є суть інтегрованого розвитку. В освіті, науці, промисловості, транспорті, туризмі... Що більше галузей буде задіяно у проєкті, то краще. Ідеться про основні «спеціалізації» міста. Тобто єдина точка складання проєкту – обов’язкова. Вона і є умовою створення нових галузей з високою доданою вартістю, а значить, високого рівня життя мешканців.
  • Якщо ми збираємося заробляти виробництвом, то маємо використовувати місцеву сировину. Принаймні ту, яка є у межах області. Наприклад, глина. І не тільки для народних промислів. Кераміка наразі літає у космос, захищає камери внутрішнього згоряння двигунів, є незамінним екоматеріалом у будівництві, побуті, тощо. Це і сантехніка, і іграшки, і посуд, та багато чого іншого. Або сільськогосподарська продукція. Не можна постійно експортувати агросировину. Додана вартість – у переробці. Хоча б на потребу власного 280-тисячного міста. Зрештою, вуглеводні – це сировина не тільки для палива. Це і пластики, і мастила. Можливо, варто і під цим кутом поглянути на сировину, що видобувається в області?
  • Глобальна претензія на лідерство. Прагнути здобути статус світової столиці у певній галузі, а отже, перспективу для комфортного та заможного життя в майбутньому. Треба сьогодні шукати своє місце у 2030 році. Для нас сьогодні це звучить дивно, але в 2030 році Полтава може стати світовою столицею моди, або парфумерії, або фармакології, фінансів, автомобіле- та літакобудування, «кіна, вина, та казина». Чому ні? Треба шукати варіанти. Аналізувати світові тенденції і свої шанси відірвати кусень від світового пирога. Або думати, як спекти новий.

Наприклад, був радянський тренд – подолати конкурентів-буржуїв, збудувавши завод алмазного інструменту. Чому саме в Полтаві? Намагалися щось довести шведам – на той час світовим лідерам у галузі вирощування штучних алмазів. Радянські функціонери географічним розташуванням заводу апелювали до результатів Північної війни. СРСР натякав, що розтрощить конкурентів, «як шведів під Полтавою». Радянського Союзу вже немає, технологія застаріла та не генерує доданої вартості. Хоча була претензія на світове лідерство. Це ретроспективно викликає повагу та досі дає можливість непогано заробляти бізнесу-спадкоємцю Полтавського алмазного заводу.

  1. Альона Гончаренко запитує: «Хто і що має зробити, щоб у Полтаві стало краще з туризмом?»

Чи так треба ставити питання? Я б сформулював питання ширше: як зробити так, щоб рівень життя місцевих мешканців зріс вдвічі, а краще втричі порівняно зі схожими містами країни і принаймні дорівнював рівню життя міст у розвинених європейських країнах?

Треба шукати інші «якорі». Туризм у Полтаві можливий тільки як похідне явище після пошуку і впровадження іншої місії нашого міста. Слід шукати інші «магніти», крім архітектури, місцевої міфології, гастрономії, курортів. Вибачте, вкладати кошти в абстрактний «туризм», у надії в те що колись самі по собі підуть натовпи туристів – то є звичайний культ карго.

Про «стоматологічний туризм» багато не писатиму. Так сталося, що цей концепт саме я вигадав у 2015 році. І хоча він досі не реалізований, але все ще має статус перспективного. Можна сперечатися, чи є перспективи у Полтави як світової столиці стоматології. Але вкладати кошти у такий стратегічний вектор розвитку міста набагато правильніше, ніж в абстрактний «туризм». Тому що можна розраховувати на потужний ефект мультиплікатора від інвестицій (за Кейнсом). Наука, освіта, виробництво зубопротезних полімерів, обладнання для стоматології, інструменту, агенція для промоції медичного туризму – ось невеликий перелік галузей та можливостей, де базова технологія може бути сприятливим середовищем для кластеризації. Тобто що довшими та наукоємнішими будуть локальні транзакційні ланцюги, то більше доданої вартості, більше прибутків у рідному місті залишатиметься, тим заможнішими стануть місцеві мешканці.

З моменту написання концепції «Полтава 2030» багато чого змінилося. Концепцію «Великої Полтави» змінила децентралізація. Тому час формулювати нові цілі.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація