Вячеслав Кущинський

В «Інституті розвитку міста» працювали 2 прибиральниці міського голови Полтави Олександра Мамая. Особисто мене здивували їхні посади. Я думав, що вони там прибиральницями й були, але ні. Усе значно цікавіше.

Одна з жінок рахувалася на посаді інспекторки  з програм, інша – головного фахівчині з інтегрування урбаністичного розвитку міста та управління проєктами.  До обох посад були вимоги освіти – середня спеціальна освіта.

Дивна ситуація, бо наш мер – це людина, яка коли вперше балотувалася, то говорила, що йому нічого не треба, адже свої мільйони він вже заробив. І зарплата прибиральницям з бюджету – це так дріб’язково. Напевно родина голодує, тому треба було так оформлювати.

Іншого пояснення я не бачу. Це показує його дріб’язковість, недалекоглядність і основне – нерозуміння викликів нинішнього часу та суспільства. Є враження, що він у якійсь бульбашці перебуває, бо робить такі речі. Ці люди продовжили працювати навіть після 24 лютого. Уся країна віддає останнє, тисячі смертей, має мільярдні збитки, а він далі використовував бюджет на своїх.

Ці прибиральниці звільнилися, бо зрозуміли, що правоохоронці почали «копати». Я більш ніж впевнений, що саме через це. У період звільнення почалися обшуки. Єдиною причиною звільнення було те, що їх спалили.

Інститут розвитку міста отримує заробітну плату з бюджету громади, а усе інше – допомога партнерів. Але якось у нас забули, що європейські партнери не мають справ з шахраями, вони не працюють, якщо розуміють, що тут щось не так. Вони готові інвестувати й багато робити для розвитку міста, але поки їх не починають дурити.

Німці багато сюди вклали. Мене завжди дивувало, як вони взагалі це терплять, увесь цей обман. ІРМ працював відсотків на 30% від того, що міг би робити. Нещодавно чув, що німці готові оплатити проєктну документацію на будівництво лінії на Огнівці. Цей проєкт при нинішній владі точно не реалізують, а вони все одно роблять нам подарунок на майбутнє. Вони готові робити, бо мають візію і глобальне бачення, але не настільки дурні, щоб цього «працевлаштування» і «притворства» не бачити.

Європейські партнери – далекоглядні й розуміють, що сюди йтимуть інвестиції після війни. Усі їхні проєкти – це подарунок нам, бо на момент перемоги уже будуть готові якісь рішення.  Наступна влада прийде і партнери проситимуть єдине – просто не красти. Рекламуйте, розповідайте, які ви класні, тільки не крадіть.

Усе пізнається у порівнянні, адже не можна просто критикувати владу і все. Для цього у нас є Львів, який знаходиться з нами в одній законодавчій системі координат. Для мене Львів став другою столицею, взірцем з прийняття людей, розселення переселенців.

У нас говорили, що ми збудуємо постійне житло, коли у Львові люди уже жили в тимчасових будинках. Ніхто не дискутував чи гарна ця ідея ставити таке містечко, чи ні. Його просто зробили. Я там був і люди кажуть, що вони задоволені. Інші якісь позиції не мають значення, коли мова йде про людей. На це гроші дають «Червоний хрест», ООН, міжнародні партнери. Львів забезпечує комунікації та інфраструктуру.

Вони з партнерами цілодобово консультуються, ці контакти роками налагоджують. Ось через цю різницю Львів має все, а ми нічого. Іноземці не працюють з аферистами.

Перше, що роблять партнери, коли хочуть кудись прийти в якусь громаду, – це дізнаються про громадські організації, про людей. Що про Мамая може гарного сказати якась ГО, яку він сам не створив? Ніхто рекомендацій не дасть.

У нас коли приходять до влади відкриті європейські організації, то просто не бачать фідбеку. 90% міських чиновників готові заповнювати журнали, вести канцелярію й робити виключно те, чого вимагає закон. У законі не прописано з ким треба співпрацювати, але це про розвиток міста. Вони просто не зобов’язані це робити й тому не роблять. Вони роблять якісь круглі столи, але потім нічого не відбувається, бо має бути бек-офіс, якого просто немає.

Нас далі нічого не чекає. Після корупційних скандалів в організації, яка мала сприяти розвитку міста, Полтава котиться у прірву. Міжнародні організацію на особистих контактах якось поки тут працюють, але уже бачать, що Полтава нічого не робить. Є тільки дуже примітивні схеми з виведення грошей з бюджету, але немає відповіді на питання – а що буде з Полтавою завтра?