Особливу розгубленість початківці вбачають саме у визначенні видів. Але з плином часу людина втягується до багатого пташиного світу і витягнути її вже не є можливим. Тому, як бьордвотчер із півторарічним досвідом, хочу дати 5 порад, що допоможуть якомога швидше розібратися, що до чого! Поїхали:

Скільки видів птахів – стільки й різних звуків. І саме спів – найдостовірніший код для ідентифікації (нічого не нагадує?). Я маю на увазі переважно шлюбний спів, бо з усієї палітри звуків саме він найяскравіше відрізняє наших пернатих. У більшости відсотків зустрічі з птахами, спочатку ми чуємо їх і тоді вже спостерігаємо.

Тому для початку я рекомендую завчити співи найпоширеніших наших видів, що можна зустріти з високою ймовірністю у доступних місцях, парках.

До прикладу можна навести наступних вокалістів: дрізд чорний, соловейко, вільшанка, зяблик, мухоловка білошия, синиця велика, синиця блакитна, припутень тощо. Відштовхуючись від цього стартового набору, свої лінґвістичні запаси варто розширювати, щоб бачити все більше пташиного різноманіття. Та спершу – почути.

Коли пересічні дивуються моєму вмінню розрізняти птахів за зовнішньою ознакою й питають мене як я того навчився – я у ступорі, бо й сам не знаю. Звісно, свою роль відіграла постійна практика і фанатизм, але ж якась методика безперечно має бути.

Тоді добре подумавши, я зрозумів, що нічого систематичного у моєму пізнанні не було. Із самого початку я намагався йти за списком усіх наших українських видів, по систематиці роздивлявся всі дрібниці пташиної зовнішности, вивчав пропорції «першорядних та другорядних махових пір’їв», але це було надзвичайно повільно, наче вивчення таблиці неправильних дієслів у третьому класі.

Єдиним правильним рішенням було створити навколо себе максимально насичене оточення любителів птахів. За допомогою соцмереж жодної проблеми не складає знайти собі однодумців; повірте, їх чимало! Надзвичайно корисний досвід – бути підписаним на різноманітні пташині спільноти, де тусуються як бьордвотчери, так і спеціалісти орнітологи.

Коли я просто гортав стрічку групи «Птахи України», я запам’ятав значно більше, ніж при академічному опрацюванні. Мабуть, обмін досвідом справляє більший ефект, ніж книжки, актуальність яких хитається з року в рік (наука на місці не стоїть). Особисто для мене саме спілкування з людьми стало основним джерелом інформації для початку.

Проте це не значить, що книжки не мають місця у цьому захопленні. Польові визначники (щоб з собою) та великі атласи (щоб вдома) можуть допомогти вам визначити складніші за розпізнанням види та розвити самостійне мислення та асоціації.

Тут все просто – поводьтеся тихіше і спокійніше. Якщо ви, до прикладу, хочете зробити привабливу світлину якоїсь пташини – не варто з нею взаємодіяти, наче зі своїм товаришем: «Ану стань, наче крутий». Від вашої моделі ви нічого крім переляку і «впурхування крильми» не отримаєте. Уникайте різких швидких рухів і будьте максимально інертними, наче вас тут нема.

Власне, повертаючись до питання визначення та її складности, хочу нагадати, що за птахами можна спостерігати будь-де, навіть у найурбаністичнішій локації вашого міста. Фактично з таких точок легше всього почати визначати види і поступово розширювати різноманіття місць ваших сеансів споглядання.

Спочатку на якійсь площі вчитеся розрізняти галку від ворони, горобця польового від хатнього. Потім у себе на дачі слухаєте співи горихвістки чорної (гніздиться у 70% приватних секторів), знаходите одуда. Потім у парку («Перемога» або Дендропарк) слухаєте та намагаєтеся роздивитися усіх, кого я згадав у першому пункті.

Простими словами, найлегше всього спостерігати за найдоступнішими видами, що звикли до людей і активно з ними співіснують.

Останнім часом бьордвотчера найчастіше за все ви помітите з фотоапаратом. Проте саме бінокль є основним атрибутом пташиного споглядача. Бо як би ви не хотіли зафіксувати на світлині ту унікальну мить зустрічі, пташина часто полетить швидше, ніж ви розкрутите об’єктив та сфокусуєтесь на потрібному вам об’єкті. З біноклем птаха можна роздивитися на декілька секунд швидше.

До того ж якість вашого ока плюс якісна лінза будуть бюджетніше будь-якої фотокамери (хоча на хороший бінокль теж треба накопичувати).

Знову наголошую, що досліджувати птахів неозброєним оком можна і просунутись у пізнаннях відповідно теж. Проте з біноклем це буде у десять разів швидше, чим принесе десятикратне задоволення.

Корисні посилання:

Спільноти у фейсбуці:

Бази даних:

Корисні застосунки у Play Market: