Українські туристи тут кількісно посідають почесне друге місце, віддаючи першість полякам. У останніх цей напрямок доволі популярний через демократичні ціни і географічне положення. Але поглядаючи на швидкий розвиток, розумієш що дешевизна – це тимчасове явище. Албанія дійсно країна великого будівництва.

Стрімкий розвиток зумовив великі контрасти, де поруч новітні квартали з готелів, розкішні авто, сміття і віслюки. Тому не дивуйтесь суперечливим відгукам про Албанію.
Албанці мусульмани. Але дуже світські. Це наслідок комуністичного минулого. Вони не проти випити, мають кілька традиційних алкогольних напоїв, їдять свинину. На фото – відкривачка, вмонтована в дерево.

Спілкуючись з місцевими, ми помітили багато спільних рис з українцями. Старі люди сумують за комуністичним минулим, безкоштовною медициною і освітою. Заможні люди люблять випендрюватись чимось на кшталт дорогих авто з номерами в «три сімьорочки». Молодь розповідає про надто дороге життя в Албанії і мріє іммігрувати до Західної Європи. Всі разом вважають уряд лінивими мудаками.
Як би там не було, туристу тут цілком комфортно. Серед місцевих крадіжки практично відсутні. Всім відому «албанську мафію» ми не бачили і не чули. Навпаки, нам постійно намагались допомогти. І як мінімум тричі дякували звичайні перехожі за те, що ми обрали Албанію для відпочинку.

Країна омивається Іонічним та Адріатичним морем. Смарагдові гори і золотаві світанки. Смачна органічна їжа (ГМО тут офіційно заборонено). Для відпочинку біля моря тут – суцільний рай.

Історичні пам’ятки розкидані між містами. Все ж є на що подивитись.
Дуррес – Місто порт на березі Адріатичного моря. В око впадає хаотична забудова, велика кількість розкішних авто і дорожній рух, який дещо нагадує індійський. У Дурресі є ще кілька споруд, що можуть привернути увагу туриста. Наприклад, башта – свідок венеціанського панування, а ще порт, візантійський форум, кілька пам’ятників і парк.

Амфітеатр є найбільшою будівлею римського періоду на Балканах. Амфітеатр в дикому стані. Практично відсутність навігації, табличок перетворюють споруду на лайно. Шкода, каміння може багато розповісти.

Без сумніву, уваги заслуговує Набережний парк. Він сучасний і зручний.

У Дурресі ще є прекрасний пляж, що простягається на кілька кілометрів. Але огляд історичних пам’яток займе не більше одного дня.

Берат – це місто-музей, яке охороняється ЮНЕСКО. Через традиційну балканську архітектуру з купою вікон його ще називають містом тисячі вікон.

Старе місто умовно складається з трьох частин. Дві з них, Голем та Горіца – це поселення з традиційною балканською архітектурою. Третя, Калая, – найвища укріплена частина. Не дивуйтесь слов’янським назвам. Їх тут не мало. Берат раніше був Беліградом.
Калая – це фортеця. Її побудували ще в 13 ст. На території Калаї досі живуть люди. Уряд їм за це спеціально платить. Не складно здогадатись, що займаються переважно туризмом.

З фортеці відкривається гарний краєвид. Більшість культових споруд зруйновані. Все ж на території залишились цистерни для збору води, стара церква, залишки мечетей.

У Бераті дійсно багато цікавого. Туристичні довідники називають 210 історичних пам’яток 15-19 ст. і 7 мостів 18 ст. Тому будьте уважні, автобуси ходять лише до 16-ї. В Албанії діє комендантська година. На туристів вона не поширюється.

Круї – це місто, що знаходиться високо в горах і тісно пов’язано з ім’ям національного героя Сканденберга. Коротко його біографія: народився в сім'ї знаті, прийняв іслам і був чиновником при османах. Далі ті ж османи відібрали його маєток. Сканденберг образився, підняв повстання. Завдяки цим діям з 30 років Албанія мала відносну незалежність. Албанці вважають, що вони захистили Європу від османського вторгнення, а Сканденберга вважають прикладом до наслідування.

До Замку Круї веде вулиця зі старим базаром. Нині тут продають сувеніри. В більшості випадків це дійсно ручна робота, а не китайські штамповки.

Також на території фортеці є доволі цікавий етнографічний музей.

Тірана. Найбільш Європейське місто. Тут живе більша частина населення Албанії. Тут панували як італійські фашисти, так і комуністи. Це зовсім трохи відобразилось на архітектурі. Місто сіре. В цілому туристу тут робити нічого. Чесно. Не їдьте. Подивитись тут можна пара мечетей, церкву, пам'ятник Сканденбергу (куди ж без нього, навіть коньяк не роблять), пам’ятник «Родінє-Матєрі».

Єдиний цікавий об’єкт – це урядовий бункер. Його перетворили на сучасний музей. Комуністичний диктатор Енвер Ходжа був послідовним сталіністом, хоча останнього вважав надто м’якотілим. Побоюючись нападу «хижих» імперіалістів, Ходжа набудував по всій країні близько 700 тис. бункерів (дзотів), а про свою безпеку він дуже турбувався.

У бункері №2 кожна кімната – це світло-шумова інсталяція. У деяких кімнатах чути повітряну тривогу, чути, як за тобою закривають важкі сталеві двері; хроніки новин, де розповідають про перемоги комунізму і тут же хроніки розстрілів. Моторошно.
Тірана більше цікава для ділової активності, ніж для туриста. Але враховуючи стрімку розбудову, думаю, це питання часу. Обов’язково з’являться цікавинки.

В Албанії залишилось ще багато цікавих місць, не звіданих нами. Ще багато відкриттів треба зробити. У країну варто їхати, бо там ще зберігся гостинний менталітет, смачна їжа й автентичність, яку швидко втрачає світ через глобалізацію.